Справа № 640/12201/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
10 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Історія справи.
03.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 12 березня 2020 року № 527/8697 про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Київську міську раду прийняти рішення про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 року у справі № 826/19135/16 її позовні вимоги задоволено, Київську міську раду зобов'язано розглянути її звернення від 12.08.2016 року про розгляд проекту землеустрою щодо відведення їй у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , проте відповідач виконуючи вказане судове рішення прийняв спірне рішення, яким відмовив у задоволені її заяви.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2022 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення через відсутність затвердженого плану зонування або детального плану території міста Києва.
Позивачка, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини, встановлені судом.
12.08.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до Київської міської ради з клопотанням про прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
До цього клопотання позивачем було додано: проект землеустрою, кадастрову справу, Витяг з ДЗК та довіреність.
Листом від 07.10.2016 р. за № 057021-19158 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що на вказану нею територію відсутній план зонування або детальний план території, у зв'язку з чим він повернеться до розгляду порушеного питання у разі надання цих документів.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 року, залишену без змін постановою Верховного суду від 18.10.2018, у справі № 826/19135/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у цій справі від 31.05.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено, зобов'язано Київську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2016 р.
Приймаючи вказане рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява позивачки від 12.08.2016 була розглянута відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
12.03.2020 року Київською міською радою, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 року у справі № 826/19135/16, було розглянуто проект землеустрою щодо передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 та прийнято спірне рішення від 12.03.2020 року № 527/8697 про відмову у передачі земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а.с.7).
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.
Підстави та предмет позовних вимог у справах № 826/19135/16 та № 640/12201/20 різні.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно вимог частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 3038-VI передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:
комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;
генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;
план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель";
детальний план території.
Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки:
розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку);
буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.
Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.
Отже, системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких органи приймають одне з рішень, визначені статтею 118 Земельного кодексу України .
Судом першої інстанції правильно зауважено, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 у справі № 826/19135/16 було зобов'язано Київську міську раду лише розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2016 р. у відповідності до норм чинного законодавства, а не вирішалось питання про безумовну передачу позивачці у власність земельної ділянки.
З огляду на вказане довід апелянт про неналежне виконання відповідачем судового рішення спростовується.
Щодо висновку по суті спірного рішення відповідача, то колегія суддів з ним погоджується, оскільки матеріалами справи доведено й апелянтом не заперечується факт відсутності затвердженого плану зонування або детального плану території міста Києва, що в свою чергу підтверджує обґрунтованість висновків спірного рішення відповідача про відсутність підстав для задоволення заяви позивачки від 12.08.2016.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність підстав для скасування спірного рішення відповідача через те, що ним доведено правомірність свого рішення.
Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 р. - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель