Справа № 580/7593/21 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
10 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління ДМС України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДМС України у Черкаській області, Монастирищенського районного сектору Управління ДМС України у Черкаській області про зобов'язання вчинити дії та визнання протиправною відмову,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Управління ДМС України у Черкаській області (надалі - відповідач-1), Монастирищенського районного сектору Управління ДМС України у Черкаській області (надалі - відповідач-2), в якому просив суд:
- зобов'язання відповідача 1 скасувати та знищити номер УНЗР та вивести його з реєстру ЄДДР України і в подальшому вести облік позивача за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- визнання протиправною відмову відповідача 2 у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та зобов'язання відповідача 2 оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до вказаного Положення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач видав Е-паспорт та присвоїв особистий номер, з наслідками якого його не ознайомлено, та безпідставно відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Просив врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду у зразковій справі №806/3265/17.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
- зобов'язати УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульв. Шевченка, буд.117; код ЄДРПОУ 37852733) скасувати та знищити унікальний номер запису в Реєстрі (номер УНЗР) та вивести його з Єдиного державного демографічного реєстру України (реєстру ЄДДР України) і в подальшому вести облік ОСОБА_1 за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- визнано протиправною відмову Монастирищенського районного сектору Управління ДМС України у Черкаській області (19101, м. Монастирище, вул. Жовтнева, 1) у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язано УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульв. Шевченка, буд.117; код ЄДРПОУ 37852733) в особі Монастирищенського районного сектору (19101, м. Монастирище, вул. Жовтнева, 1) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 , виданий 22.12.2017) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до вказаного Положення;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (20300, Черкаська обл., місто Умань, пл.Соборності, 1а; код ЄДРПОУ 37852733) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 , виданий 22.12.2017) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду в сумі 1816,00грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль копійок).
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивач 08.12.2017 звернувся до нього із заявою-анкетою, в якій просив внести інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру для оформлення паспорта громадянина України вперше. До заяви-анкети додав заяву у довільній формі, в якій просив оформити паспорт громадянина України (ID-картку) біометричний з відбитком пальців. У подальшому йому видано паспорт громадянина України № НОМЕР_1 у вигляді ID-картки. 26.05.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою в довільній формі, в якій просив у зв'язку з непридатністю для подальшого використання паспорта видати йому паспорт у вигляді книжечки. До неї додав дві фотокартки розміром 35х45 мм, заяву про видачу паспорта (додаток №1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копію реєстрації з місця проживання. Зазначає, що надав позивачу відповідь, в якій роз'яснив порядок обміну паспорта у зв'язку з непридатністю для подальшого користування та повідомив про відсутність правових підстав для обміну паспорта у вигляді ID-картки на паспорт у формі книжечки. У подальшому позивач звертався заявами щодо видачі паспорта у формі книжечки, без застосування засобів ЄДДР, та просив анулювати і знищити біометричний паспорт, відмовився від присвоєння ідентифікатора особистості-УНР, до заяв додав оригінал Е-паспорту від 22.12.2017 №001362720. Позивачу надано відповідь, в якій роз'яснено, що правові підстави для визнання недійсним, анулювання та знищення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на ім'я позивача відсутні. Стверджує, що позивач не звертався до нього встановленою законодавством формою заяви щодо обміну паспорта у вигляді ID-картки та отримання паспорта громадянина України у формі книжечки. Тому розглянув її в порядку Закону України "Про звернення громадян". Відповідач не приймав рішення про відмову у видачі вказаного документа. Вважає, що права позивача не порушені. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 не може бути застосована до позивача, оскільки він звернувся заявою в порядку Закону України "Про звернення громадян". Просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2020 у справі №807/88/18. Додатково зазначив, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. У зв'язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 07.04.2021 мати позивача ОСОБА_2 від його імені звернулась до відповідачів письмовою заявою (вх. від 14.04.2021 №КО-23/6/7101-21), в якій повідомила, що є законним представником сина та відмовляється від отриманого біометричного паспорту з безконтактним електронним носієм, просила його анулювати і знищити, а також скасувати унікальний номер запису в реєстрі, присвоєний її синові при введенні інформації про нього до електронної бази даних при оформленні паспорту. Наполягала на вилучені його персональних даних з ЄДДР. У додатках до заяви вказала оригінал біометричного паспорту № НОМЕР_1 .
Листом від 23.04.2021 №КО-23/6/7101-21/7101.6.4/3257-21 відповідач 1 повідомив, що для внесення персональної інформації відносно позивача до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР) сформовано заяву-анкету від 08.12.2017 №1329397 про внесення інформації до ЄДДР у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України (первинне оформлення) та автоматично присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі (далі - УНЗР). Позивачу роздруковано та надано для перевірки вказану заяву-анкету. Позивач перевірив та власним підписом засвідчив згоду на внесення персональних даних до ЄДДР та правильність внесених персональних даних. 12.01.2018 позивачу видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки. У особи, яка отримала паспорт з безконтактним електронним носієм, відсутні підстави для повернення дійсного та придатного до використання паспорта. Тому відсутні законні підстави для визнання недійсним, анулювання та знищення паспорта у вигляді ID-картки від 22.12.2017 № НОМЕР_1 , орган видачі 7125. Додатково повідомив, що до нього паспорт № НОМЕР_1 (який зазначено у додатку до листа) не надходив.
07.04.2021 позивач звернувся письмовою заявою (вх. від 14.04.2021 №КО-24/6/7101-21) до відповідачів, в якій просив:
оформити та видати йому паспорт-книжечку зразка 1994 року затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503 на підставі Закону України від 18.01.2001 №2235 "Про громадянство України" без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті (для підтвердження раніше набутої реєстрації, а не з новою реєстрацією місця проживання, відомостями про яке володіє відповідач 1);
провести реєстрацію громадянства України, внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноважених та органам у відповідні облікові документи;
вести облік щодо позивача за раніше встановленими формами, а саме за прізвищем, іменем та по-батькові, датою народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового або буквено-цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. серії та номеру паспорту), без внесення інформації про нього до Єдиного державного демографічного реєстру чи будь-яких інших автоматизованих інформаційних систем та без автоматизованої обробки (у т.ч. передачі, оцифровки) персональних даних.
У додатках до заяви вказано про долучення двох фотокарткок розміром 3,5 х 4,5 см для оформлення бланку паспорту, копії свідоцтва про народження. Зазначено, що для засвідчення копій надає оригінали необхідних документів.
Листом від 28.04.2021 №КО-24/6/7101-21/7101.6.4/3422-21 відповідач 1 повідомив, що позивач документований паспортом громадянина України у вигляді ID-картки. Тому у нього відсутні правові підстави у документуванні позивача паспортом громадянина України. Із перелічених додатків до нього надійшла виключно копія свідоцтва про народження. Всі інші додатки відсутні.
26.05.2021 мати позивача ОСОБА_2 повторно звернулась до відповідачів письмовою заявою від 07.04.2021 (вх. №48/1/7125-21).
Листом від 24.06.2021 №7125-133/71.1-21 відповідач 2 повідомив, що заявник не подала усіх необхідних документів для здійснення обміну паспорта громадянина України відповідно до Тимчасового порядку, а саме рішення суду, яке набрало законної сили, в частині видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Тому відсутні правові підстави обміну позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Того ж дня позивач повторно подав письмову заяву від 07.04.2021 до відповідачів (вх. від 26.05.2021 №49/1/7125-21) щодо видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
Листом від 24.06.2021 №7125-135/71.1-21 відповідач 2 повідомив, що на сьогодні відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Надалі позивач звернувся до відповідача 2 письмовою заявою від 22.06.2021 (вх. від 15.07.2021 №74/1/7125-21) про вчинення певних дій, в якій просив вчинити певні дії згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503 (ред. 2012 року), та видати йому паспорт у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Додатково просив надати письмову відповідь.
Листом від 17.08.2021 №7125-168/7125.1-21 відповідач 2 повідомив, що заявник не подав усіх необхідних документів для здійснення обміну паспорта громадянина України відповідно до Тимчасового порядку, а саме рішення суду, яке набрало законної сили, в частині видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. Тому відсутні правові підстави обміну позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
17.07.2021 зареєстровано заяву позивача про видачу паспорта (вх. від 17.07.2021 №76/1/7125-21), на зворотному боці якої зазначено, що до неї в додатку 1 (заява про видачу паспорта) додаються належні ксерокопії необхідних документів: копія свідоцтва про народження, реєстрація з місця проживання (копія), фото 2 шт. Зазначено, що надані ксерокопії відповідають вимогам Положення про паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Позивач повторно звернувся до відповідача 2 письмовою заявою від 22.06.2021 (вх. від 17.07.2021 №77/1/7125-21) про вчинення певних дій, в якій просив: вчинити певні дії та прийняти від нього його біометричний паспорт і знищити його у зв'язку з технічними пошкодженнями; скасувати його номер УНЗР, який був наданий йому під час оформлення його е-паспорта у вигляді ID- 1; надати письмову відповідь на заяву. У додатках зазначив оригінал е-паспорту від 22.12.2017 №001362720, 7125.
Листом від 18.08.2021 №7125-169/7125.1-21 відповідач 2 повідомив, що у особи, яка отримала паспорт з безконтактним електронним носієм, відсутні підстави для повернення дійсного та придатного до використання паспорта.
Не погодившись з прийнятими відповідачами рішеннями, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що громадянство України згідно з нормами Закону України "Про громадянство" ОСОБА_3 не набула, як наслідок, довідку про реєстрацію особи громадянином України не отримала. Судом першої інстанції зроблено висновок, що Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області дійшло обґрунтованого висновку про те, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 оформлене з порушенням вимог Закону №2235-III та Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
По-перше. Судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність у позивача дозволу на імміграцію або посвідки на проживання на території України, колегія суддів не погоджується з даним твердженням, з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 N 5492-VI (надалі - Закон N 5492-VI).
Підпунктом "а" пункту 1 частини 1 статті 13 Закону N 5492-VI визначено, що документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 14 Закону N 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частинами 4 - 5 статті 14 Закону N 5492-VI, документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частинами 1, 2 статті 21 Закону N 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (надалі - Положення N 2503-XII).
Згідно пункту 1 вищевказаного Положення, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 3 Положення N 2503-XII передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
В силу пункту 5 Положення N 2503-XII, паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Відповідно до пунктів 9-11 Положення N 2503-XII, паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Положеннями пунктів 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року N 302 (надалі - Порядок N 302), передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно пункту 2 Постанови N 302, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII; з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Приписами статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2010 року N 2297-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних) визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Суд першої інстанції встановлено, що позивачу видано паспорт у вигляді ID-картки від 22.12.2017 № НОМЕР_1 . Отже, він оформлений на 4 роки.
Згідно з пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу (далі - уповноважена особа). Хоча Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, станом на час звернення позивача втратив чинність, норми чинного законодавства України не встановлюють заборони на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідно до пункту 6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія); 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Отже, Порядок визначає перелік підстав, за яких особа може обміняти свій паспорт.
Суд першої інстанції правомірно враховано, що позивач звертався з відповідними заявами до відповідачів щодо обміну його паспорту у вигляді ID-картки від 22.12.2017 № НОМЕР_1 на паспорт у формі книжечки зразка 1994 року у зв'язку з його технічними пошкодженнями та додавав до заяв необхідний пакет документів. Проте відсутні докази перевірки відповідачами стверджуваних фактів пошкоджень.
Пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 N 2503-XII, для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма такої заяви, зазначеної у підпункті 1 пункту 13 була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України N 320 від 13.04.2012 року "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", а саме, Додаток 1. Однак, наказ Міністерства внутрішніх справ України N 320 від 13.04.2018 року втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України N 161 від 01.03.2018 року.
Отже, іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації п. 13 Положення про паспорт на сьогодні немає.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України N 456 від 06 червня 2019 року "Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України" хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте, Наказ N 456, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у даних правовідносинах, оскільки, на дату подання позивачем документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі N 240/575/20 зазначено, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується, що вказані вимоги позивача були дотримані.
Колегія суддів, також, зауважує, що у відповідях на заяви позивача про видачу паспорта у формі книжечки відповідач не зазначив про невідповідність заяви визначеній законодавством формі.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року у справі N 806/3265/17, норми Закону N 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не встановлене законом), не є необхідним у демократичному суспільстві. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі книжечки, з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі книжечки.
На переконання колегії суддів, той факт, що позивача вже документовано паспортом у формі ID-картки жодним чином не може позбавити її гарантованого та підтвердженого зазначеним рішенням Великої Палати Верховного Суду права отримати паспорт у формі книжечки за умови вилучення вже наявного паспорта у формі картки.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправною відмову Монастирищенського районного сектору Управління ДМС України у Черкаській області (19101, м. Монастирище, вул. Жовтнева, 1) у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов'язати УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульв. Шевченка, буд.117; код ЄДРПОУ 37852733) в особі Монастирищенського районного сектору (19101, м. Монастирище, вул. Жовтнева, 1) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 , виданий 22.12.2017) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до вказаного Положення.
Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язати УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульв. Шевченка, буд.117; код ЄДРПОУ 37852733) скасувати та знищити унікальний номер запису в Реєстрі (номер УНЗР) та вивести його з Єдиного державного демографічного реєстру України (реєстру ЄДДР України) і в подальшому вести облік ОСОБА_1 за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року N 2297-VI, суб'єкт персональних даних має право, зокрема, пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року N 5492-VI (надалі - Закон N 5492-VI), Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до статті 10 Закон N 5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закон України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Згідно зі статті 13 Закон N 5492-VI, до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 21 Закон N 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Таким чином, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що при поданні документів на отримання паспорту в перше від імені позивача діяла його мати, подаючи документи до Державної міграційної служби України, оформляла заяву-анкету та сформовано унікальний номер запис в Реєстрі.
Позивач отримав оформлений на його ім'я паспорт громадянина України у формі ID-картки, що свідчило про відсутність у нього жодних заперечень щодо оформлення паспорта вказаного зразка.
Доказів того, що позивач (його представник) не мав наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки станом на 22 грудня 2017 року та, відповідно, не давав/ла згоду на оформлення такої картки, що містять безконтактний електронний носій, матеріали справи не містять.
Тобто, матеріалами справи не спростовано, що під час оформлення паспорта громадянина України у формі картки позивач не надав/ла згоду на обробку її персональних даних.
Отже, внесення інформації щодо позивача до Реєстру та автоматичне формування УНЗР відбулося за особистою згодою позивача.
Статтею 8 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
Так статтею 15 Закону України "Про захист персональних даних" чітко визначені випадки видалення або знищення персональних даних, серед яких відсутня така підстава як звернення суб'єкта персональних даних із заявою про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних.
Разом з тим, звернення позивача щодо відмови від згоди на збір та обробку персональних даних, відповідно до пункту 11 частини 2 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних", не може слугувати підставою анулювання паспорту та видалення її даних з Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки, спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом, а саме, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", яким не передбачено підстав для знищення (видалення, анулювання) інформації стосовно особи із Реєстру.
При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України "Про захист персональних даних", а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, проте, ніяк не вилучення усієї інформації.
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.
Таким чином, оскільки, інформація про позивача була отримана з його (її) дозволу і без порушень вимог Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", та є достовірною, підстави для анулювання паспорту та видалення даних позивача, а саме, прізвища, ім'я, по батькові, дати народження, статті, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, в тому числі, знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 серпня 2020 року по справі N 260/99/19 (провадження N К/9901/31910/19).
Зауваження та міркування стосовно організаційних засад створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, видів персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру, мети обробки персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру ґрунтуються лише на суб'єктивній оцінці позивача змісту, мети та впливу на права та обов'язки особи нормативно-правових актів, які регулюють питання у сфері захисту персональних даних, однак, доводи суду першої інстанції в цілому ніяк не спростовують факту надання згоди позивача (його представника) на обробку його персональних даних.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині зобов'язати УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульв. Шевченка, буд.117; код ЄДРПОУ 37852733) скасувати та знищити унікальний номер запису в Реєстрі (номер УНЗР) та вивести його з Єдиного державного демографічного реєстру України (реєстру ЄДДР України) і в подальшому вести облік ОСОБА_1 за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення в даній частині про відмову в задоволенні позовних вимог.
Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом другим ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в даній частині про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління ДМС України у Черкаській області - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року в частині зобов'язати УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульв. Шевченка, буд.117; код ЄДРПОУ 37852733) скасувати та знищити унікальний номер запису в Реєстрі (номер УНЗР) та вивести його з Єдиного державного демографічного реєстру України (реєстру ЄДДР України) і в подальшому вести облік ОСОБА_1 за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ- скасувати та прийняти нове рішення в даній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович