Справа № 640/7917/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
10 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, в якому просив:
- скасувати рішення від 28 лютого 2019 року № 528-37-VII Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,09500 га, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області;
- зобов'язати відповідача на черговій (позачерговій) сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 лютого 2019 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,09500 га, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані безпідставністю висновку суду про накладення бажаної позивачем земельної ділянки на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:006:1430, натомість такі земельні ділянки є суміжними, крім того, до розроблення документації із землеустрою та визначення поворотних точок неможливо стверджувати про накладення або про часткове співпадіння земельних ділянок.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що бажана позивачем земельна ділянка перебуває у власності ТОВ «Корс Оіл», а тому така земельна ділянка не може вважатись вільною, в результаті чого відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 12 лютого 2019 року надіслав на адресу Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,0950 га, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. До вказаного клопотання позивачем були додані копія паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, посвідчення ветерана війни та графічні матеріали з позначенням бажаної земельної ділянки (а.с.14-16).
Рішенням Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 28 лютого 2019 року № 528-37-VII ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність, оскільки вказана у графічному матеріалі земельна ділянка, на виділення якої він претендує, знаходиться у користуванні іншого громадянина (а.с.17), не зазначаючи ані прізвища користувача, ані площі земельної ділянки.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 04.04.2019 №04/04-2019 щодо надання документів на підтвердження користування бажаною земельною ділянкою іншою особою, листом від 12.04.2019 вих.№02-18/297 відповідач повідомив, що земельна ділянка, яка частково чи повністю співпадає з бажаною ділянкою за зверненням позивача, перебуває у власності ТОВ «Корс-Оіл» (а.с.18-19).
Вважаючи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що на час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 12 лютого 2019 року, зазначена ним, як бажана земельна ділянка із кадастровим номером: 3220882600:04:006:1430 перебувала у власності іншої особи та, відповідно, не могла бути надана позивачеві.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, який є складовою земельного законодавства, що регулює суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України, абзацом першим частини першої, частиною другою якої встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В свою чергу, за змістом ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Зазначена правозастосовча практика неодноразово підтримана у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до свого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем було додано всі необхідні документи, в тому числі графічні матеріали, а саме роздруківку з Публічної кадастрової карти України по земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:006:1430 і на вказаній роздруківці було зеленим кольором помічено бажану земельну ділянку (а.с.16), яка межує з вищевказаною земельною ділянкою.
При порівняльному аналізі поданих позивачем графічних матеріалів (а.с.16) та копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №584243 з кадастровим номером 3220882600:04:006:1430 (а.с.29) чітко вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка жодним чином не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:006:1430, загальною площею 8,9469 га, а знаходиться поруч.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, всупереч ч.2 ст.77 КАС України відповідач не виконав свого обов'язку з доказування правомірності прийнятого ним рішення та не надав до суду належних та допустимих доказів того, що бажана позивачем земельна ділянка площею 0,09500 га перебуває у власності іншої особи, або повністю чи частково співпадає із земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:04:006:1430, яка належить ТОВ «Корс Оіл» на праві приватної власності.
Зазначена у спірному рішенні підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не підтверджується матеріалами справи та не доведена відповідачем, як і не наведено будь-яких визначених ст.118 ЗК України підстав для відмови в задоволенні клопотання позивача від 12 лютого 2019 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
В даному випадку, до моменту розробки проекту землеустрою із встановлення поворотних точок та точних координат земельної ділянки неможливо стверджувати, що бажана земельна ділянка співпадає або накладається на іншу земельну ділянку, враховуючи, що заявником подаються графічні матеріали з орієнтовним місцем розташування і розмірами такої земельної ділянки.
При цьому, у випадку, коли після розробки проекту землеустрою буде виявлено, що відповідна земельна ділянка накладається на іншу, що матиме наслідком порушення прав інших осіб, то положення ч.8 ст.186 ЗК України визначають відповідну підставу для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, а саме невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
В силу п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Отже, беручи до уваги, що позивачем дотримано передбачені законодавством вимоги при поданні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та відповідачем безпідставно прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування спірного рішення відповідача та зобов'язання його повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 лютого 2019 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 28 лютого 2019 року № 528-37-VII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,09500 га, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області;
Зобов'язати Гнідинську сільську раду Бориспільського району Київської області (08340, Київська область, Бориспільській район, с.Гнідин, вул.Нова, 1, код ЄДРПОУ 04363538) на черговій (позачерговій) сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12 лютого 2019 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,09500 га, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 10 листопада 2022 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
В.О.Аліменко