ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
11 листопада 2022 року м. Київ № 640/17956/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Національної поліції України в особі Департаменту оперативної служби
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної поліції України в особі Департаменту оперативної служби (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДР: 40108578), в якому просить суд:
1) визнати протиправним не зарахування Національною поліцією України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському, ОСОБА_1 , надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислуги років у податковій міліції;
2) зобов'язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислуги років у податковій міліції.
Підставою для звернення до суду з даним позовом, є не зарахування до календарної вислуги років позивача вислугу років у податковій міліції.
До суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 19.10.2022.
Ухвалою судді від 24.10.2022 позовну заяву залишено без руху.
Так, залишаючи позовну заяву без руху суддею була звернута увага позивача на те, що у позовній заяві позивачем не зазначено реєстраційного номеру облікової картки платника податку - представника позивача.
Крім того, залишаючи позовну заяву без руху суддею була звернута увага позивача на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, зважаючи на те, що листом від 16.08.2022 № 1374/17 Департамент повідомив позивача про те, що відповідно до чинного законодавства, вислуга років в органах податкової міліції до стажу служби в поліції не зарахована і задовільнити його рапорт не вбачається за можливе.
Також, суддею була звернута увага заявника на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем не надано суду наказу від 06.05.2022 № 0060 о/с про прийняття на службу до Національної поліції України, а також доказів ознайомлення позивача з таким наказом.
Відтак, ухвалою суду від 24.10.2022 позивача зобов'язано надати суду:
1) заяву із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податку - представника позивача;
2) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
3) належним чином засвідчену копію наказу від 06.05.2022 № 0060 о/с про прийняття позивача на службу до Національної поліції України та докази ознайомлення позивача з наказом від 06.05.2022 № 0060 о/с.
04.11.2022 представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій представник зазначає, що дійсно, листом №1374/17 від 16.08.2022 Департамент повідомив ОСОБА_2 , про те, що відповідно до чинного законодавства, вислуга років в органах податкової міліції до стажу в поліції не зарахована і задовольнити його рапорт не вбгається за можливе. Тобто 16.08.2022 є датою, коли ОСОБА_2 дізнався про порушення своїх прав та інтересів.
Додає, що на даний час в нашій державі запровадження військовий стан, який діє на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та подальше продовження режиму воєнного стану. Як місто Київ так і всі інші території України починаючи з 24.02.2022 та по сьогоднішній час перебувають під постійними ракетними обстрілами з боку противника, а тому органи влади та громадські інституції в державі працюють в критичних умовах і змушені постійно змінювати свій графік роботи так, як є постійна необхідність знаходження у бомбосховищах, вказані обставини вплинули на збір необхідних документів та написання позовної заяви, у зв'язку з чим був пропущений строк для подачі позовної заяви у суд.
До вказаної заяви надано належним чином засвідчену копію наказу від 06.05.2022 № 0060 о/с про прийняття позивача на службу до Національної поліції України.
Разом з тим, причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, є неповажними, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, строк звернення до суду обраховується не з моменту звернення позивача до відповідача та отриманням відповіді на таке звернення, а саме - з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Як вже було зазначено вище предметом даного спору є визнання протиправним не зарахування Національною поліцією України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському, ОСОБА_1 , надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислуги років у податковій міліції.
При цьому, 16.06.2022 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив повідомити, чи була зарахована йому вислуга років у податковій міліції до його стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки та який стаж служби в поліції було встановлено йому під час призначення на посаду головного інспектора 1-го відділу 4-го управління Департаменту оперативної служби в травні 2022 року, а також який стаж служби в поліції рахується йому станом на день надання відповіді.
Листом від 16.08.2022 № 1374/17 Департамент повідомив позивача про те, що відповідно до чинного законодавства, вислуга років в органах податкової міліції до стажу служби в поліції не зарахована і задовільнити його рапорт не вбачається за можливе.
Тобто, з моменту отримання листа Департаменту оперативної служби НПУ від 16.08.2022 № 1374/17 позивачу стало відомо про порушення, на його думку, його прав та інтересів.
Слід наголосити, що ще 25.04.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 в якому відсутнє місто Київ а відтак, враховуючи загальний стан речей, позивач не був позбавлений можливості звертатися до суду, який і до того часу здійснював прийом кореспонденції.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 19.10.2022, тобто із суттєвим пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суддя звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
При цьому, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.
Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Суддя звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
При цьому, до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано суду жодних доказів неможливості звернутися до суду, починаючи з 17.08.2022 у місячний строк звернутися до суду з даним позовом, у зв'язку з чим, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними, а відтак заява позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Само по собі заявлення про введення воєнного стану є недостатньою причиною для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки як органи влади, так і більшість громадян не обмежені у можливості звернення до суду.
Крім іншого слід зазначити, що представником позивача на усунення недоліків позовної заяви так і не надано заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податку - представника позивача, надання якого є вимогою процесуального закону та наявність якого та внесення якого в КП «ДСС» є передумовою для налаштування комунікацій із представником, що свідчить про невиконання вимоги ухвали суду від 24.10.2022 про залишення позовної заяви без руху в цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, зважаючи на те, що причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, а також відсутні докази поважності причин такого пропуску строку звернення до суду, суддя приходить до висновку про відмову у поновлені строку звернення до суду.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява також повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 123, п.п. 1 та 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, суддя , -
1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.
2. Відмовити позивачу у поновленні строку звернення до суду.
3. Позовну заяву повернути позивачу.
4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. ст. 292 - 297 КАС України. .
Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.А. Кармазін