19 жовтня 2022 року м. Рівне №460/2231/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Микитюк О.А.,
відповідача: представник Кузьмич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної установи "Полицька виправна колонія (№76)"
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
Державна установа «Полицька виправна колонія (№76)» (далі іменується - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати: рішення №0000101305 від 25.01.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано єдиного внеску у розмірі 1186852, 75 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 587119, 62 грн. та вимогу про сплату боргу від 25.01.2019 №Ю-05 щодо сплати єдиного внеску у розмірі 1186852,75 грн.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що за результатами перевірки Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» фіскальним органом встановлено порушення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 - у період з 01.10.2016 по 31.12.2017 занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 1186589,13 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених. Позивач вказує, що між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» та іншими суб'єктами господарювання укладені договори №Г-157, №Г-245, №Г-155, №Г-154, №Г-17, №Г-281, №Г-16, №Г-106 щодо надання робочої сили з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін для виконання господарських робіт. В силу норм Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 Державна установа «Полицька виправна колонія (№76)» не являється роботодавцем та податковим агентом, на якого покладений обов'язок зі сплати ЄСВ за засуджених. Відтак, сформовані контролюючим органом Рішення №0000101305 від 25.01.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-05 є протиправними і підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав. Подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень покликається на те, що що перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено, що позивач занизив базу нарахування єдиного соціального внеску за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених. Аналіз наданих договорів №Г-157, №Г-245, №Г-155, №Г-154, №Г-17, №Г-281, №Г-16, №Г-106 свідчить про те, що на виконання умов правочинів залучалася робоча сила з числа засуджених, а відтак позивач фактично є роботодавцем, який зобов'язаний нараховувати та сплачувати ЄСВ, незалежно від укладення письмових трудових строкових договорів із засудженими. Таким чином, винесені рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідь на відзив та заперечення містять аналогічні доводи і посилання, що містяться у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 позов Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування рішень задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано рішення №0000101305 від 25.01.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 №Ю-05.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 залишено без змін.
Водночас, постановою Верховного суду від 02.05.2022 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
За таких обставин, за результатом протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.05.2022 справу передано судді Рівненського окружного адміністративного суду - Нор У.М.
Ухвалою суду від 23.05.2022 справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.07.2022 розгляд справи відкладено до 27.07.2022.
Ухвалою суду від 27.07.2022 розгляд справи відкладено до 10.08.2022.
В судовому засіданні 10.08.2022 оголошено перерву до 06.09.2022.
Ухвалою суду від 06.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 04.10.2022 оголошено перерву до 19.10.2022.
В судовому засіданні 19.10.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, врахувавши висновки і мотиви викладені в рішенні Верховного суду про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу від 14.12.2018 №3092 та направлення від 14.12.2018 №4472/17-00-13-05 головним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)», за результатами якої складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державної установи «Полицька виправна колонія (№76)» (код ЄДРПОУ 08564370) з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018» від 03.01.2019 №10/17-00-13-05/08564370 (далі іменується - Акт перевірки).
Платником податків надано письмові заперечення від 18.01.2019 на Акт перевірки.
На підставі Акта перевірки фіскальним органом сформоване Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000101305 від 25.01.2019 (далі іменується - Рішення №0000101305), яким донараховано 1186852,75 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у розмірі 587119,62 грн. Рішення №0000101305 отримане платником податків 12.02.2019.
Актом перевірки встановлено порушення Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)», зокрема:
пункту 2 статті 6, статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі іменується - Закон України №2464-VI) у період з 01.10.2016 по 31.12.2017 занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 1186589,13 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених, у тому числі по звітним періодам: жовтень 2016 - 30361,16 грн., листопад 2016 - 26427,04 грн., грудень 2016 - 23656,40 грн., січень 2017 - 55616,00 грн., лютий 2017 - 50688,00 грн., березень 2017 - 52096,00 грн., квітень 2017 - 52800,00 грн., травень 2017 - 54208,00 грн., червень 2017 - 42240,00 грн., липень 2017 - 52800,00 грн., серпень 2017 - 53504,00 грн., вересень 2017 - 54923,66 грн., жовтень 2017 - 61952,00 грн., листопад 2017 - 47872,00 грн., грудень 2017 - 45760,00 грн., січень 2018 - 53128,90 грн., лютий 2018 - 55696,08 грн., березень 2018 - 48324,54 грн., квітень 2018 - 46686,41 грн., травень 2018 - 53238,90 грн., червень 2018 - 45125,89 грн., липень 2018 - 58153,26 грн., серпень 2018 - 58153,26 грн., вересень 2018 - 63067,62 грн.; пункту 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 7, пункту 5 статті 8 Закону України №2464-VI - за січень 2016 року занижено суму єдиного внеску по додатковій базі нарахування із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами на суму 263,62 грн.
Фіскальним органом також сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 №Ю-05 (далі іменується - Вимога №Ю-05), якою зобов'язано позивача сплатити суму боргу (недоїмки) у розмірі 1186852,75 грн. зі сплати ЄСВ.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 визнано протиправними і скасовано рішення №0000101305 від 25.01.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 №Ю-05.
Вказане рішення залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021.
Разом з тим, вказані рішення скасовані постановою Верховного суду від 04.05.2022. З змісту рішення Верховного суду вбачається, що касаційний суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не повною мірою з'ясовані обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Зокрема, залишились поза увагою судів попередніх інстанцій та не отримали належної правової оцінки докази оформлення засуджених осіб як робітників та докази обліку їх праці, виплати заробітної плати, зокрема, копії трудових договорів або копії наказів про призначення на посади робітників із числа спецконтингенту, бухгалтерські довідки тощо.
Відповідно до вимог ч. 5 статі 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовано рішення судом касаційної інстанції є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
За таких обставин, враховуючи висновки викладені у постанові Верховного суду від 04 травня 2022 у вказаній справі, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно із абзацом другим пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Права та обов'язки платника єдиного внеску встановлено у статті 6 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту першого частини другої вказаної статті Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
В силу приписів статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV (у редакціях, чинних у спірний період) одним із основних прав засуджених є право на оплачувану працю.
Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.
Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.
Засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.
Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору.
Згідно з статтями 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - засуджений), які тримаються в установах виконання покарань (далі - установа) та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України Наказом Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 затверджено Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (надалі також- Інструкція № 396/5).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.
Пунктами 2.1 - 2.2 Інструкції № 396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.
Відповідно до пункту 3.7 Інструкції № 396/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати (пункт 5.1 Інструкції № 396/5).
Таким чином, засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, в результаті чого, їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також, додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.
Верховний суд, приймаючи постанову від 04.05.2022 зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази оформлення засуджених осіб як робітників та докази обліку їх праці, виплати заробітної плати, зокрема, копії трудових договорів або копії наказів про призначення на посади робітників із числа спецконтингенту, бухгалтерські довідки тощо.
З досліджених у справі доказів встановлено, що між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) укладено Договір №Г-157 від 10.07.2017, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; забезпечує своєчасний вивід робочої сили згідно заяви чи розрахунку потреби, яку надає Замовник; Замовник щомісячно проводить закриття нарядів-завдань до 3 числа місяця, наступного за звітний період з наступною передачею в планово-економічний відділ Виконавця; Замовник веде табелі на робітників за фактично відроблений час на об'єкті; оплата виконаних робіт проводиться на основі підписаних Замовником нарядів-завдань та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або внесення готівки в касу установи; Замовник проводить оплату праці згідно акту виконаних робіт; оплата виконаних робіт проводиться виходячи із діючої мінімальної заробітної плати, а в разі її підвищення збільшується відповідно до чинного законодавства; перерахування коштів здійснюється не пізніше 3-го числа наступного місяця.
Між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) укладено Договір №Г-245 від 01.10.2017, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; забезпечує своєчасний вивід робочої сили згідно заяви чи розрахунку потреби, яку надає Замовник; Замовник щомісячно проводить закриття нарядів-завдань до 3 числа місяця, наступного за звітний період з наступною передачею в планово-економічний відділ Виконавця; Замовник веде табелі на робітників за фактично відроблений час на об'єкті; оплата виконаних робіт проводиться на основі підписаних Замовником нарядів-завдань та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або внесення готівки в касу установи; Замовник проводить оплату праці згідно акту виконаних робіт; оплата виконаних робіт проводиться виходячи із діючої мінімальної заробітної плати, а в разі її підвищення збільшується відповідно до чинного законодавства; перерахування коштів здійснюється не пізніше 3-го числа наступного місяця (а.с. 152 том 1).
Між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) укладено Договір №Г-155 від 04.07.2017, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт - навантаження тирси; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; Замовник веде табелі на робітників із числа контингенту за фактично відпрацьований час на виробничому об'єкті; оплата виконаних робіт проводиться шляхом внесення готівки в касу «Виконавця», Замовник проводить оплату згідно Протоколу погодження розмірів оплати праці з урахуванням змін в законодавстві по оплаті праці; оплата за виконані роботи здійснюється згідно акту виконаних робіт не пізніше останнього числа звітного місяця.
Між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) укладено Договір №Г-154 від 29.06.2017, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт - навантаження тирси; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; Замовник веде табелі на робітників із числа контингенту за фактично відпрацьований час на виробничому об'єкті; оплата виконаних робіт проводиться шляхом внесення готівки в касу «Виконавця», Замовник проводить оплату згідно Протоколу погодження розмірів оплати праці з урахуванням змін в законодавстві по оплаті праці; оплата за виконані роботи здійснюється згідно акту виконаних робіт не пізніше останнього числа звітного місяця.
Між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) укладено Договір №Г-17 від 01.02.2017, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; забезпечує своєчасний вивід робочої сили згідно заяви чи розрахунку потреби, яку надає Замовник; Замовник щомісячно проводить закриття нарядів-завдань до 3 числа місяця, наступного за звітний період з наступною передачею в планово-економічний відділ Виконавця; Замовник веде табелі на робітників за фактично відроблений час на об'єкті; оплата виконаних робіт проводиться на основі підписаних Замовником нарядів-завдань та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або внесення готівки в касу установи; Замовник проводить оплату праці згідно акту виконаних робіт; оплата виконаних робіт проводиться виходячи із діючої мінімальної заробітної плати, а в разі її підвищення збільшується відповідно до чинного законодавства; перерахування коштів здійснюється не пізніше 3-го числа наступного місяця (а.с. 164 том 1).
Між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) укладено Договір №Г-281 від 01.11.2013, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; забезпечує своєчасний вивід робочої сили згідно заяви чи розрахунку потреби, яку надає Замовник; Замовник щомісячно проводить закриття нарядів-завдань до 3 числа місяця, наступного за звітний період з наступною передачею в планово-економічний відділ Виконавця; Замовник веде табелі на робітників за фактично відроблений час на об'єкті; оплата виконаних робіт проводиться на основі підписаних Замовником нарядів-завдань та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або внесення готівки в касу установи; Замовник проводить оплату праці згідно акту виконаних робіт; оплата виконаних робіт проводиться виходячи із діючої мінімальної заробітної плати, а в разі її підвищення збільшується відповідно до чинного законодавства; перерахування коштів здійснюється не пізніше 3-го числа наступного місяця (а.с. 169 том 1).
Між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Рафалівський кар'єр» (Замовник) укладено Договір №Г-16 від 01.02.2017, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; забезпечує своєчасний вивід робочої сили згідно заяви чи розрахунку потреби, яку надає Замовник; Замовник щомісячно проводить закриття нарядів-завдань до 2 числа місяця, наступного за звітний період з наступною передачею в планово-економічний відділ Виконавця; Замовник веде табелі на робітників за фактично відроблений час на об'єкті; оплата виконаних робіт проводиться на основі підписаних Замовником нарядів-завдань та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця; Замовник проводить оплату праці згідно акту виконаних робіт; оплата виконаних робіт проводиться виходячи із діючої мінімальної заробітної плати, а в разі її підвищення збільшується відповідно до чинного законодавства; перерахування коштів здійснюється не пізніше 3-го числа наступного місяця.
Між Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Рафалівський кар'єр» (Замовник) укладено Договір №Г-106 від 03.06.2013, відповідно до якого: Виконавець надає в розпорядження Замовнику згідно з його розрахунків робочу силу з числа спецконтингенту по взаємному узгодженню сторін щоденно для виконання господарських робіт; Виконавець приймає участь разом з Замовником в комплектації осіб з числа спецконтингенту, згідно з наявністю спеціальностей, практичних навичок, а також враховуючи ступені їх виправлення; забезпечує своєчасний вивід робочої сили згідно заяви чи розрахунку потреби, яку надає Замовник; Замовник щомісячно проводить закриття нарядів-завдань до 2 числа місяця, наступного за звітний період з наступною передачею в планово-економічний відділ Виконавця; оплата виконаних робіт проводиться на основі підписаних Замовником нарядів-завдань та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або внесення готівки в касу установи; Замовник проводить оплату праці згідно протоколу погодження оплати праці; Оплата виконаних робіт проводиться виходячи з мінімальної заробітної плати, а в разі її підвищення збільшується відповідно до чинного законодавства; перерахування коштів здійснюється не пізніше 3-го числа наступного місяця.
У вказані вище періоди залучено до роботи 1716 засуджених.
Як встановлено з умов договорів №Г-157 від 10.07.2017, №Г-245 від 01.10.2017, №Г-155 від 04.07.2017, №Г-154 від 29.06.2017, №Г-17 від 01.02.2017, №Г-281 від 01.11.2013, №Г-16 від 01.02.2017, №Г-106 від 03.06.2013 оплата виконаних робіт проводиться на основі підписаних Замовником нарядів-завдань та актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або внесення готівки в касу установи.
Також, судом досліджено наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, табеля обліку робочого часу засуджених Державною установою «Полицька виправна колонія (№76)» за період з жовтня 2016 року по вересень 2018 року.
Як вже зазначалося судом, згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд звертає увагу, що наведені норми дають підстави для висновку, що в разі виплати застрахованій особі заробітної плати (інших виплат) сплату єдиного внеску зобов'язаний забезпечити саме роботодавець, який використовує працю фізичних осіб.
Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати єдиного внеску є наявність між суб'єктом господарювання та працівником відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.
Зміст спірних аналогічних правовідносин між колонією та засудженими в контексті необхідності сплати єдиного соціального внеску вже був предметом неодноразового розгляду Верховним Судом. Так, у постановах від 03 березня 2020 року у справі № 440/1512/19, від 17 березня 2020 року у справі № 809/710/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 580/908/19, від 08 травня 2020 року у справі № 560/1391/19, від 10 червня 2020 року у справі №440/2590/19, від 18 червня 2020 року у справі № 240/1700/19 Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якої особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак є зобов'язаною нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, їм гарантується виплата заробітної плати за виконану роботу, забезпечення умов охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.
Також Верховний Суд констатував, що ці відносини за своєю сутністю і змістом є трудовими безвідносно до того, чи були дотримані встановлені трудовим законодавством вимоги щодо оформлення підстави для виникнення цих відносин.
Проаналізувавши вищевикладене, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення №0000101305 від 25.01.2019 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 №Ю-05 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Повний текст рішення складений з урахуванням тимчасової непрацездатності головуючої судді з 24.10.2022 по 04.11.2022.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Державної установи "Полицька виправна колонія (№76)" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Державна установа "Полицька виправна колонія (№76)" (с. Іванчі,Володимирецький район, Рівненська область,34375, ЄДРПОУ/РНОКПП 08564370)
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 43142449)
Повний текст рішення складений 10 листопада 2022 року
Суддя У.М. Нор