07 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4822/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області , в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасування рішення 15 сесії 8 скликання Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.11.2021 року № 1121 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)»;
- зобов'язати Михайлівську сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву гр-на ОСОБА_1 від 04.11.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,21 у. к. га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради (колишньої Ряськівської сільської ради) Полтавського району (колишнього Машівського району) Полтавської області.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що він позивач є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , яка померла 1999 року, земельної частки (пай) площею 4,21 у к.га, розташованої на території Ряськівської сільської ради Машівського району Полтавської області, на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ №0105668, який виданий на підставі розпорядження Машівської райдержадміністрації від 21.03.1997 та №94, та зареєстровано 11.02.1997 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №281. Зміна власника вищевказаної земельної частки (паю) було зареєстровано 21.06.2016 Машівською районною державною адміністрацією, про що було вчинено відповідний запис на Сертифікаті на земельну частку (пай) серії ПЛ №0105668. 04.11.2021 позивач звернувся з заявою до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,21 у.к.га проте сільська рада протиправно відмовила йому у наданні такого дозволу, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 02 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову, в обґрунтування зазначає, що земельна ділянка щодо виділення якої звертався до сесії сільської ради ОСОБА_1 (згідно доданих до заяви графічних матеріалів) не відноситься до земель колективної власності, які підлягали паюванню, а належить до земель запасу комунальної власності. Крім того, згідно облікових даних земельна частка (пай), право на яку посвідчено сертифікатом, виданим на ім'я ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , у невитребованих (нерозподілених) та неоформлених ділянках і земельних частках (паях) не обліковується. Зважаючи на це, у відповідача не було підстав задовольнити заяву позивача, отже рішення сільської ради є законним.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
На підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0105668, виданого на підставі розпорядження Машівської райдержадміністрації від 21.03.1997 року №94, належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 4.21 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП «Оріль».
Спадкоємцем за заповітом після померлиої ОСОБА_2 став позивач. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач є власником спірної земельної частки (паю) розміром 4,21 умовних кадастрових гектарів.
04.1.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,21 у.к.га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради (колишньої Ряськівської сільської ради) Полтавського району (колишнього Машівського району) Полтавської області.
Рішенням 15 сесії 8 скликання Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.11.2021 року № 1121 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)» позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання виділення земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ- 01.01) розміром 4,21 ум. кад. га - у зв'язку з тим, що вказана у доданих графічних матеріалах земельна ділянка не належить до земель колишнього КСП «Оріль», а земельна частка (пай0, право на яку посвідчено сертифікатом, виданим на ім'я ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_3 , у невитребуваних (нерозподілених)земельних ділянкаї і земельних частках (паях) не обліковується.
Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Пунктом 16 Перехідних положень ЗК України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Спеціальним законом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV (далі - Закон № 899-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають:
-колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до статті 2 Закону № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частиною першою та другою статті 3 Закону № 899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
-розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
-приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
-уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
-уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
-укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
-сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
-надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
-розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
-організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
-оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Частиною першою статті 7 Закону № 899-IV встановлено, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.
Статтею 13 Закону № 899-IV визначено таке.
Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Рішенням від 15 сесії 8 скликання Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.11.2021 року № 1121 відмовлено ОСОБА_1 у виділенні двох земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельних ділянок вимогам Земельного кодексу та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а саме - вказана земельна ділянка не належить до земель колишнього КСП «Оріль».
У відзиві відповідач зазначає, що дана земельна ділянка належить до земель запасу комунальної власності.
Суд не погоджується з доводами відповідача щодо правомірності такої відмови, оскільки, як слідує з наведених вище норм земельного законодавства, у разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності земельні частки (паї) можуть бути виділені в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади.
Разом з тим, питання щодо можливості виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності спірним рішенням не вирішувалося.
За таких обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення 15 сесії 8 скликання Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.11.2021 року № 1121 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)» та зобов'язання Михайлівську сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву гр-на ОСОБА_1 від 04.11.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,21 у. к. га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради (колишньої Ряськівської сільської ради) Полтавського району (колишнього Машівського району) Полтавської області, з урахуванням висновків суду.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул.Молодіжна, буд.17, с. Михайлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39443, код ЄРДПОУ 21047603) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 8 скликання Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30.11.2021 року № 1121 "Про розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)».
Зобов'язати Михайлівську сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву гр-на ОСОБА_1 від 04.11.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,21 у. к. га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради (колишньої Ряськівської сільської ради) Полтавського району (колишнього Машівського району) Полтавської області, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко