Справа № 420/4272/22
11 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, в якому позивач (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 04.10.2022 року) просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича №57862635 від 26.04.2021 року;
- зобов'язати Юридичний департамент Одеської міської ради поновити в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2009 року по справі №26-15/395-05-11781 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2010 року по справі №26-15/395-05-11781 за позивачем було зареєстровано право власності на магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 09.04.2010 року.
30 жовтня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. із заявою щодо оформлення договору купівлі-продажу магазину складу будматеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас 12.11.2021 року приватним нотаріусом Ярош О.М. йому було відмолено у вчиненні нотаріальної дії та надане роз'яснення №286/01-16, з якого позивач дізнався про те, що запис про реєстрацію права власності на магазин-склад будматеріалів за адресою: АДРЕСА_1 , був скасований 26.04.2021 року реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради.
Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав від 27.01.2022 року будь-які записи про реєстрацію права власності на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , або за реєстраційним номером №29967325 відсутні.
Разом з тим позивач вважає таке рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича №57862635 від 26.04.2021 року щодо скасування запису про реєстрацію права власності на магазин-склад будматеріалів за адресою: АДРЕСА_1 протиправними, такими, що винесене відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 11.03.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
24.05.2022 року від представника Юридичного департаменту Одеської міської ради до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 у справі № 26-15/395-05-11781 було скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2010 року у справі №26-15/395-05-11781, на підставі якого у позивача виникло право власності на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
На момент винесення постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 у справі № 26-15/395-05-11781 діяла редакція ч. 2 ст. 26 цього Закону, за якою записи у Державному реєстрі прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
З огляду на зазначене державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради було забезпечено виконання судового рішення у відповідності до норм чинного законодавства та прийнято рішення про скасування запису про право власності.
Також представником позивача заявлено клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском останнім строку звернення до суду.
18.07.2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягав на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
25.07.2022 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив з проханням відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 11.03.2022 року провадження у справі №420/4272/22 було зупинено на підставі ст. 236 ч. 2 п. 1 КАС України та в подальшому поновлено 06.09.2022 року.
Ухвалою суду від 21.09.2022 року було задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі №420/4272/22 в якості співвідповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича.
04.10.2022 року від представника позивача до суду надійшла письмова заява про зміну предмету позову в адміністративній справі №420/4272/22, а саме пункт перший прохальної частини позову викладено у такій редакції «визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича №57862635 від 26.04.2021 року».
Ухвалою суду від 10.10.2022 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 04.10.2022 року в адміністративній справі №420/4272/22.
17.10.2022 року від Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що рішення №57862635 від 26.04.2021 року є законним, та таким, що винесено у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З огляду на вищезазначене справу розглянуто після виходу судді з відпустки на роботу.
Судом у справі встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2009 року по справі №26-15/395-05-11781 було задоволено у повному обсязі заяву суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Одеснафтопродукт».
Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна №1/ІІ-03 від 10.04.2003 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Одеснафтопродукт» та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 дійсним.
Визнано за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 право власності на магазин-склад будматеріалів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , „А.А1” магазин - склад - загальною площею 120 кв.м, „Б” ангар склад 165 кв.м, „В” охорона майстерня 11 кв.м, „Д” склад 57,7 кв.м, „Е” навіс 9 кв.м, „Ж” навіс 3,7 кв.м, „З” вбиральня 1кв.м, „№1-4” огорожа 119,4 кв.м, „І” мостіння 426 кв.м, загальною площею 788 кв.м та площею під будівлями 362 кв.м.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2010 року по справі №26-15/395-05-11781 було задоволено заяву суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 .
Прийнято додаткове рішення, яким визнано за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 право власності на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_2, „А.А1” магазин склад - загальною площею 99,7 м2, „Б” ангар склад 165,3 м2, „В” охорона майстерня 8 м2, „Д” склад 49,2 м2, загальною площею 322,2 м2, „Е” навіс, „Ж” навіс, „З” вбиральня, „№1-4” огорожа, „І” мостіння, на земельній ділянці площею 788 м2.
09.04.2010 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності (номер запису №3639) на магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі №26-15/395-05-11781 було задоволено апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради. Скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2010 у справі № 26-15/395-05-11781 та відмовлено ОСОБА_1 у задоволені позову.
На підставі вищезазначеного 26.04.2021 року територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради звернулась до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відносно об'єкта нерухомості: магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому у заяві вказано, що уповноваженою особою на звернення від імені територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради є Юраш Віталій Віталійович, що діє на підставі довіреності №3237 від 29.12.2020 року та службового посвідчення від 31.12.2016 року №879.
В матеріалах реєстраційної справи на магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 наявна: копія довіреності №3237 від 29.12.2020 року, яка засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.
26.04.2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко І.М. було винесено рішення №57862635 про скасування запису про право власності ОСОБА_1 відносно об'єкта нерухомості: магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2346625751101, номер об'єкта в РПВН 29967325.
Водночас, 30.10.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. із заявою щодо оформлення договору купівлі-продажу магазину складу будматеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим 12.11.2021 року приватним нотаріусом Ярош О.М. позивачу було відмолено у вчиненні нотаріальної дії та надане роз'яснення №286/01-16, з якого ОСОБА_1 дізнався, що запис про реєстрацію права власності на магазин-склад будматеріалів за адресою: АДРЕСА_1 , 26.04.2021 року був скасований державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко І.М.
Не погоджуючись із зазначеними діями державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко І.М. щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом у справі №420/4272/22.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, відзиви Юридичного департаменту Одеської міської ради та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV.
Згідно статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №1952-IV, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Статтею 4 Закону №1952-IV визначено що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема і право власності на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
У відповідності до частини 8 статті 18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до ст. 20 Закону №1952-IV - заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника.
Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
У разі подання заяви уповноваженою на те особою державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи.
Відповідно до статті 13 Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:
а) паспорт громадянина України;
б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
в) дипломатичний паспорт України;
г) службовий паспорт України;
ґ) посвідчення особи моряка;
д) посвідчення члена екіпажу;
е) посвідчення особи на повернення в Україну;
є) тимчасове посвідчення громадянина України;
До документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:
а) посвідчення водія;
б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
в) посвідка на постійне проживання;
г) посвідка на тимчасове проживання;
ґ) картка мігранта;
д) посвідчення біженця;
е) проїзний документ біженця;
є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Відповідно до пункту 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127) (в редакції, чинній до 13.05.2020 року) було передбачено, що у разі коли заявником є державний службовець або посадова особа місцевого самоврядування під час виконання посадових обов'язків, документом, що посвідчує особу такого заявника, є службове посвідчення.
Водночас відповідно до пункту 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127) (в редакції, чинній з 13.05.2020 року) зазначену норму було виключено, та встановлено, що «під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор відповідно до закону встановлює особу заявника».
За приписами ч. 4 статті ст. 20 Закону №1952-IV, заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається зокрема в разі невстановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства суд доходить висновку, що заява про державну реєстрацію повинна подаватися до державного реєстратора з повним переліком документів, при цьому, обов'язковою є процедура встановлення особи заявника та перевірки всіх документів. В подальшому, така заява формується у реєстраційній базі заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється підписом заявника.
Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи на магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме із заяви про скасування реєстраційного запису від 26.04.2021 року, така заява була подана ОСОБА_2 . При цьому у графі «Документ, що посвідчує особу» вказано службове посвідчення від 31.12.2016 року №879.
Проти зазначених обставин Державний реєстратор прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іван Миколайович не заперечує, що вбачається з відзиву від 17.10.2022 року.
Разом з тим, суд зауважує, що ані Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ані Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" в редакціях, чинних на момент вчинення реєстраційних дій (26.04.2021 року), службове посвідчення не визначено як документ, який посвідчує особу.
За таких умов Державний реєстратор прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича повинен був повернути ОСОБА_2 заяву про проведення реєстраційних дій через відсутність належного документа, що посвідчує його особу у відповідності до норм чинного законодавства, що діяло на момент прийняття такої заяви.
Водночас зазначених дій державний реєстратором здійснено не було, а було винесено протиправно на підставі такої заяви рішення №57862635 про скасування запису про право власності ОСОБА_1 відносно об'єкта нерухомості: магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, відповідно до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на дату ухвалення постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі №26-15/395-05-11781) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Законом України від 05 грудня 2019 року №340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Водночас відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №340-IX: "Судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом."
Тобто, виконання судових рішень про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що набули чинності до 16 січня 2020 року, здійснюється відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що діяла у редакції до 16 січня 2020 року, шляхом здійснення реєстраційної дії скасування державної реєстрації речових прав, обтяжень таких прав. Відповідно в такому випадку заявником подається тип заяви «про скасування».
З огляду на зазначене, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича було прийнято рішення №57862635 саме про скасування запису про право власності ОСОБА_1 відносно об'єкта нерухомості: магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а не проведено державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, як про це вказує позивач у позові.
З огляду на зазначене, враховуючи, що оскаржуване рішення №57862635 від 26.04.2021 року було прийнято відповідачем на підставі заяви особи, особу якої не було підтверджено належними документами, суд доходить висновку, що таке рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича №57862635 від 26.04.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Для відновлення прав та інтересів позивача (враховуючи, що запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин-склад будматеріалів був повністю виключений із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не шляхом внесення інформації щодо державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав) суд вважає за необхідне зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради поновити в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2346625751101, номер об'єкта в РПВН 29967325.
Разом з тим суд критично ставиться до посилання представника позивача у відповіді на відзив щодо сплину у відповідача відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», строку на проведення реєстраційних дій за постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 у справі № 26-15/395-05-11781 з огляду на наступне.
Так згідно статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент вчинення державний реєстратором реєстраційних дій) реєстраційні дії здійснюються в день реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадків, передбачених цією статтею, та статтею 31-2 цього Закону.
Реєстраційні дії здійснюються в день реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадків, передбачених цією статтею.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону.
Надання інформації з Державного реєстру прав у електронній формі здійснюється в режимі реального часу.
Строк, зазначений у частині другій цієї статті, обраховується з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
У разі наявності зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно строк державної реєстрації прав обраховується з дня прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.
Заява про державну реєстрацію скасування права власності була подана заявником та прийнята державний реєстратором 26.04.2021 року о 14:13. При цьому рішення №57862635 про скасування запису про право власності ОСОБА_1 відносно об'єкта нерухомості: магазин-склад будматеріалів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за результатом розгляду заяви було прийнято 26.04.2021 року о 15:31. Таким чином, розгляд заяви відбувся у термін 1 робочий день.
При цьому суд зауважує, що стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює строки для державного реєстратора саме на вчинення реєстраційних дій з моменту надходження до нього відповідної заяви, а не з дня винесення судом відповідного рішення суду. За таких умов позивач, на думку суду, помилково зазначає про порушення відповідачем строків проведення реєстраційних дій за постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 у справі № 26-15/395-05-11781.
Одночасно суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, клопотання відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском останнім строку звернення до суду, через наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права” (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції” (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи “Скордіно проти Італії”, “Ятрідіс проти Греції”).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еко-вугілля України” щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
Як було зазначено представником позивача в адміністративному позові, 30.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. із заявою щодо оформлення договору купівлі-продажу магазину складу будматеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому 12.11.2021 року приватним нотаріусом Ярош О.М. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та надане роз'яснення №286/01-16, з якого ОСОБА_1 дізнався, що запис про реєстрацію його права власності на магазин-склад будматеріалів за адресою: АДРЕСА_1 , був скасований державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко І.М. 26.04.2021 року.
За таких умов, саме із зазначеної дати (12.11.2021 року) ОСОБА_1 дізнався про порушення свої прав та законних інтересів. При цьому до суду позивач звернувся 22.02.2022 року, тобто у шестимісячний строк звернення до суду, встановлений КАС України.
Відповідачем жодних доказів того, що позивач був обізнаний раніше про внесення реєстраційного запису про скасування його права власності на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, винесення державним реєстратором рішення №57862635 від 26.04.2021 року, до суду не надано, а матеріалами справи не містять.
При цьому, посилання Юридичного департаменту Одеської міської ради на обізнаність позивача про винесення Одеським апеляційним господарським судом постанови від 12.07.2011 року у справі № 26-15/395-05-11781 жодним не свідчать про порушення позивачем строку звернення до суду із вимогами про визнання протиправними дії Юридичного департаменту Одеської міської ради щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки так дії були вчиненні 26.04.2021 року, а не у 2011 році.
За таких умов суд доходить висновку, що клопотання відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском останнім строку звернення до суду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Також суд зауважує, що спірні правовідносини не носять цивільно-правовий характер, оскільки відсутній відповідний майновий спір, в межах якого можуть бути заявлені вимоги щодо реєстраційних дій на нерухоме майно. Тобто, спірні правовідносини у даному випадку не породжують спору про право, а стосуються перевірки правомірності дій державного реєстратора, який здійснює владні управлінські функції при вчиненні реєстраційних дій, а тому є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Інші доводи та посилання сторін, покладені в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них не впливають на висновки суду в даній адміністративній справі.
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 29.01.2022 року.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 992,40 грн. з Юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Юридичного департаменту Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, 1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича (65009, Одеська область, вул. Черняховського, 9) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича №57862635 від 26.04.2021 року.
Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради поновити в Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин-склад будматеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2346625751101, номер об'єкта в РПВН 29967325.
Стягнути з Юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький