Справа № 420/10283/21
11 листопада 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), старшого офіцера відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 , тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 , старшого офіцера відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 , за участю третьої особи Військової частини НОМЕР_4 , в якій позивач просив:
визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 щодо притягнення до дисциплінарної вiдповiдальності ОСОБА_1 шляхом резолюції викладеної на титульному аркуші матеріалів службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність” шляхом вiдповiдного запису в актi службового розслідування;
визнати протипраними дії тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 щодо видання наказу від 17 травня 2021 року №413 “Про результати службового розслідування” та притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність”;
визнати протипраними дії старшого офіцеру відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_6 підполковника ОСОБА_5 щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 упереджено та необ'єктивно шляхом порушення приписів та положень Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, а саме в акті службового розслідування не зазначено (відсутня інформація про): а) не задоволення клопотань ОСОБА_1 щодо приєднання до матеріалів службового розслідування копій документів (рапортів та інших), б) не зазначені мотиви відхилення клопотань ОСОБА_1 щодо приєднання до матеріалів службового розслідування копій документів (рапортів та інших), в) не встановлено та недосліджено наявність пом'якшуючих обставин, г) не проведено огляд мiсця події, д) не зазначено та не надано оцінки поданих ОСОБА_1 письмових доказів, що спростовують його вину;
скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 від 17 травня 2021 року №413 “Про результати службового розслідування”;
скасувати дисциплінарне стягнення “попередження про неповну службову відповідність”, яке накладене наказом від 17 травня 2021 року №413 “Про результати службового розслідування” тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майором ОСОБА_4 ;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 генерал майора ОСОБА_2 внести зміни у наказ (номер та дата на день подання позову в суд невідомі), який видано в червні 2021 року “Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за їх особистий внесок у загальні результати служби у квітні 2021 року” стосовно позбавлення ОСОБА_1 100% грошової премії у зв'язку оголошенням дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність”;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 генерал майора ОСОБА_2 нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 премії за травень 2021 року військовою частиною НОМЕР_4 в максимальному розмірі, оскільки військова частина НОМЕР_4 виконує функції розпорядника грошового та iнших видів забезпечення військової частини НОМЕР_6 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 травня 2021 року позивачу під особистий підпис було доведено наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 17.05.2021 року № 413, відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення “Попередження про неповну службову відповідність” за порушення вимог абзаців 2, 4 статті 11, статті 16, частини 2 статті 30, частини 2 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 09 квітня 2021 року № 1/1867.
Позивач не згодний зі змістом вищезазначеного наказу та притягненням його до дисциплінарної відповідальності та з оголошенням дисциплінарного стягнення “Попередження про неповну службову відповідність” тому, що він не відповідає положенням та приписам чинного законодавства, яке регулює порядок проходження військової служби та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця командиром (начальником), який наділений відповідною владою стосовно підпорядкованого йому військовослужбовця.
Позивач вважає, що наказ № 413 суб'єктом владних повноважень були видані у супереч приписів та положень: статті 3, абзацу 2 статті 19, статті 57, 59, 63 Конституції України, статей 18, 19, 35, абзацу 3 статті 37, 241, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 №136 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2”, пунктів 145-150 Положення про проходження громадянинами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 2008 року, пункту 6, абзацу 3 пунктів 11, 16 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20 лютого 2017 року № 105, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.11.2017 №608, пунктів 1.2 -1.4, 2.1.6, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.4, 2.4, 2.8.6, 2.8.12, 2.8.17, 2.8.19.2, 2.8.20.8, 2.9.1.7, 2.1.9.12, 2.9.8, 2.9.11, 3.11 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 та інших.
Позивач зазначає, що він не порушував вимоги та приписи абзаців 2, 4 статті 11, статей 16, ч. 2 ст. 30, ч. 2 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а навпаки виконував їх сумлінно та наполегливо - надавав допомогу в організації та проведенні метрологічного обслуговування військових частин НОМЕР_7 та НОМЕР_8 під час службового відрядження до військової частини НОМЕР_9 .
При цьому, позивач зазначає, що наказ №413 був виданий з порушенням приписів та вимог, викладених в статтях 45, 48 статей 84-86, 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, матеріального і процесуального Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.11.2017 №608 та інших чинних нормативно-правових актів України.
Також позивач зазначає, що Підполковник ОСОБА_5 будучи уповноваженою особою на проведення службового розслідування порушив його матеріальний та процесуальний порядок, який встановлено Порядком проведення службового розслідування. Підполковник ОСОБА_5 не вжив всiх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, не виявив та не з'ясовував всіх обставин, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також не встановив обставин, які пом'якшують або обтяжують вiдповiдальнiсть правопорушника, не розглянув заяв клопотань позивача, не проводив огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування. При цьому підполковник ОСОБА_6 оформив результати 23 службового розслідування не належним чином та проігнорував у позивача наявність заяв та клопотань.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування та прийняте рiшення штатним командиром вiйськової частини НОМЕР_2 генерал майором ОСОБА_2 , тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал - майор ОСОБА_4 провів з позивачем бесіду під час якої проігнорував все вище перелічене та прийняв рiшення, шляхом підписання наказу від 17 травня 2021 року №413 без доведення вини позивача.
При цьому позивач зазначає, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду генерал-майором ОСОБА_2 та генерал - майором ОСОБА_4 не враховано: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, a також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Таким чином, супереч вимог та приписів статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідачі не керувалися тим, що вирішальним при накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків.
Позивач вважає, що такi дiї свідчать про неповне, необ'єктивне і не всебічне дослiдження всіх обставин, що вплинули на накладення дисциплінарного стягнення наказом №413 від 17 травня 2021 року.
Крім того, позивач зазначає, що одночасно з притягненням його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення дисциплінарного стягнення «Попередження про неповну службову відповідність» іншим наказом (назва, номер та дата видання невідомі у зв'язку з не ознайомленням позивача щодо його змісту) генерал майор ОСОБА_2 із грошового щомісячного забезпечення позивача утримано 100% щомісячної грошової премії (за травень 2021 року), яку отримує кожний без винятку військовослужбовець, вiдповiдно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення вiйськовослужбовцям Збройних Сил України та деякiм іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 за умови відсутності у військовослужбовця дисциплінарних стягнень.
З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.07.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
27.07.2021 року до суду надійшов відзив представника командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 , в якому зазначено, що позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача зазначає, що 12.04.2021. 13.04.2021, 14.04.2021, 15.04.2021 підполковник ОСОБА_7 був вiдсутнiй на службі у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_4 , а також про поважні причин відсутності на службі у зазначені дати начальнику логістики управління та командиру військової частини НОМЕР_2 не доповідав.
Командиром військової частини НОМЕР_2 встановлений факт порушення ОСОБА_1 абзаців 2,4 статті 11, статей 16, частини 2 статті 30, частини 2 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил Украйн, та накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову вiдповiднiсть».
Відповідач вважає, що командир вiйськової частини НОМЕР_2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України, наказ командира є правомірним та не пiдлягає скасуванню.
При цьому відповідач зазначає, що позивач скоїв порушеної дисципліни, яке полягало у відсутності його на вiйськовій служби у військовій частині НОМЕР_2 , а отже командир в силу вимог мав право притягнути Позивача до дисциплінарної відповідальностi.
При цьому позивач у позовній заяві не зазначає про те, що він не скоїв порушення, а лише зазначає, що його притягнуто в порушення порядку передбаченого Дисциплінарним статутом, і мотивує це тим, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі не вірно проведеного службового розслідування.
Вiдповiдно до вимог статей 45, 48 командир має право притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, а отже дії виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 про видання наказу від 17 травня 2021 року №413 «Про результати службового розслідування» відповідають вимогам законодавства. При цьому цей наказ виданий на виконання резолюції командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 .
При цьому проведення службового розслідування підтвердило факт наявності правопорушення, а вибір одного з багатьох видів дисциплінарних стягнень передбачених статтею 48 Дисциплінарного статуту є правом командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 , він самостійно обрав одне з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважав та вважає найкращим враховуючи обставини та наслідки скоєння дисциплінарного правопорушення.
Щодо вимог про виплату премії, відповідач зазначив, що умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил Украйни та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 26 червня 2018 p. за №745/32197.
Згідно з п. 5 розділу XVI вищезазначеного Порядку, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
При цьому відповідач зазначає, що факт невиходу позивача на службу, який полягав у неприбутті з відрядження у встановлений термін, існує і не оскаржується.
Щодо визнання протиправними дій старшого офіцеру відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 , відповідач зазначає, що визнання дій старшого офіцера відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 протиправними нi яким чином не вплине на ефективний захист права позивача, так як зазначена особа не є суб'єктом владних повноважень, а акт службового розслідування не є актом індивідуальноп дії.
Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду
04.08.2021 року до суду надійшов відзив від старшого офіцера відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 , в якому зазначено, що позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач зазначає, що позивач не довiв та не підтвердив належними та допустимими доказами відсутністі порушення, яке встановлено під час службового розслідування, відтак наявні підстави вважати, що правопорушення, які вчинені позивачем та відображені в матеріалах справи доведеними.
Заявлені Позивачем клопотання були повністю враховані, документи, які Позивач долучив до своїх пояснень були долучені до матерiалiв службового розслідування, їм надана належна правова оцінка та зазначені мотиви відхилення, про що детально зазначено в акті службового розслідування.
Додаткових пом'якшуючих обставин про причини невиходу протягом 12, 13, 14, 15 квітня 2021 року на робочому місці за адресою АДРЕСА_4 , під час розслідування не встановлено, а заявленим Позивачем виправдовуючим (пом'якшуючим) причинам (обставинам) надано належну правову оцінку та обґрунтування з яких їх не прийнято до уваги, про що детально зазначено в акті службового розслідування.
Перебування позивача в іншому місці підтверджувалась поясненнями опитаних службових осіб військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_9 , інших свідків. Цього було достатньо, щоб зробити обгрунтований висновок про фактичну відсутність Позивача протягом 12, 13, 14, 15 квiтня 2021 року на робочому місці за адресою АДРЕСА_4 .
Надані Позивачем копії документів, які той вважає підставами що спростовують його вину долучені до матерiалiв службового розслідування, їм надано належну та обґрунтування з яких їх не прийнято до уваги як виправдовуючи, про що детально зазначено в акті службового розслідування.
Ухвалою суду від 12.08.2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального провадження
18.08.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 в якій додатково зазначено, що Приморський районний суд м. Одеси 05 липня 2021 року уважно дослідивши матерiали службового розслідування, оскаржуваний наказ, які у свою чергу були додатками до протоколу №10 від 18 травня 2021 року про скоєння позивачем військового адмiнiстративного правопорушення «Самовільне залишення військової частини», перевірив зміст акту службового розслідування, оскаржуваного наказу та iншi матерiали службового розслідування разом із додатками до протоколу дійшов висновку, про те, що все вище викладене не вiдповiдає дійсності та спростовано позивачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Свою оцінку правовій позиції позивача та правовій позиції вiдповiдачiв Приморський районний суд м. Одеси 05 липня 2021 року виклав в Постанові по справі №522/8873/21, яка набрала законної сили 16 липня 2021 року.
У зв'язку з цим позивач також вважає, що оскільки його було позбавлено премії на підставі дисциплінарного стягнення за самовільне залишення військової частини, що спростовано вищенаведеним, то відсутні і підстави для її позбавлення.
Щодо пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що про порушення його прав позивач дізнався 17.05.2021 року під час ознайомлення з матеріалами службового розслідування, про що зроблено запис на титульному аркуші матеріалів службового розслідування.
18.08.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив старшого офіцера відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 в якій додатково зазначено, що підполковник ОСОБА_5 , проводячи службове розслідування діяв на підставі чинного законодавства відомчого рівня, але він порушив встановлений процесуальний та матеріальний порядок шляхом протиправних дій та порушення прав позивача.
Доводи зазначені у відзиви спростовуються постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05 липня 2021 року по справі №522/8873/21.
Також позивач зазначає, що він притягнутий до юридичної відповідальності суб'єктом владних повноважень тричі за одне і те саме правопорушення: перший раз наказом від 16 квiтня 2021 року № 331, другий раз наказом від 17 травня 2021 року №413, третій раз - відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також відповідач не пояснює суду чому після оголошення позивачу саме «суворої догани» - без проведення службового розслідування, ще оголошено «попередження про неповну службову відповідність» після службового розслідування з подальшим складанням протоколу про самовільне залишення військової частини.
20.08.2021 року до суду надійшли заперечення командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 , в яких відповідач додатково зазначив, що предметом розгляду Приморським районним судом по справі 522/8873/21 було не з'явлення з відрядження ОСОБА_1 без поважних причин, про що складався протокол № 10 від 18.05.2021. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2021 № 331 ОСОБА_8 притягнуто до дисциплінарноп відповідальності за невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 № 1/1867. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 вiд 17.05.2021 року № 413 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної вiдповiдальності за відсутність на службі.
31.08.2022 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача в яких зазначено, що всі відповідачі приймаючи рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказом від 17 травня 2021 року № 413 керувались змістом службової картки позивача, проте до моєї службової картки не занесено всі заохочення. Крім цього, записи про скасування накладених стягнень також не вiдповiдають дійсності, а саме: а) сувора догана, накладена на позивача 22 січня 2017 року наказом №47 скасована рішенням суду по справі №815/1062/17, б) сувора догана, накладена на позивача 24 січня 2017 року наказом №46 скасована рiшенням суду по справі №815/1993/17, в) догана, накладена на позивача в березні 2017 року усним наказом скасована рiшенням суду по справі №815/2317/17. Також в службовій картці позивача відсутній запис про те, що дисциплінарне стягнення, яке накладено на позивача в квітні 2020 року «відіграло виховну роль», що у свою чергу є грубим порушення статті 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України
Ухвалою суду від 31.08.2021 року справу призначено до розгляду в порядку загального провадження у зв'язку необхідністю отримання додаткових пояснень та з'ясування судом обставин по справі.
Ухвалою суду від 12.10.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника ОСОБА_3 задоволено та залучено в якості відповідача по справі командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 , у зв'язку із призначенням його командиром військової частини НОМЕР_2 наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 09.08.2021 р. №349, з огляду на те, що генерал-майор ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 справи та посаду здав та вибув до нового місця служби.
Крім того, ухвалою суду від 12.10.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи судом за власною ініціативою залучено в якості відповідача по справі військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 26.10.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 про поновлення строку на подання відзиву, а також відмовлено в задоволенні клопотань представника командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі.
28.10.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника військової частини НОМЕР_2 та командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 , який за своїм змістом повністю відповідає змісту відзива представника командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 , який надійшов до суду 27.07.2022 року.
01.11.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на вищезазначений відзив яка містить у собі аналогічні доводи, зазначені позивачем у попередніх заявах по суті справи та письмових поясненнях.
02.11.2022 року до суду від представника військової частини НОМЕР_2 та командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 надійшли заперечення, які за своїм змістом повністю відповідають змісту заперечень представника командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 , який надійшов до суду 27.07.2022 року.
Ухвалою суду від 16.11.2022 року, з метою вжиття необхідних обмежувальних заходів для попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, зупинено провадження по справі до відновлення в Одеському окружному адміністративному суді розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.
Крім цього, ухвалою суду від 11.01.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
21.01.2022 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позовну вимогу про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_2 генерал майора ОСОБА_2 нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 премії за травень 2021 року військовою частиною НОМЕР_4 в максимальному розмірі, оскільки військова частина НОМЕР_4 виконує функції розпорядника грошового та iнших видів забезпечення військової частини НОМЕР_6 позивач виклав в наступній редакції:
«Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 премії за травень 2021 року військовою частиною НОМЕР_4 в розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 98 коп. тому, що вiйськова частина НОМЕР_4 виконує функції грошового та інших видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 (Рішення суду Одеського окружного адміністративного суду по справі №640/24673/19)».
Ухвалою суду від 25.01.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті на 09.02.2022 року.
25.01.2022 року після закриття підготовчого провадження до суду від представника військової частини НОМЕР_2 та командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 надійшла заява про виклик свідків.
Судове засідання, призначене на 09.02.2022 року було перенесено у зв'язку з перебуванням судді у відпустці на 23.02.2022 року.
23.02.2022 року від представника відповідачів Військової частини НОМЕР_2 та командира Військової частини НОМЕР_2 надійшли додаткові письмові пояснення.
В судовому засіданні 23.02.2022 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні заяви про виклик свідка від 25.01.2022.
В судовому засіданні 23.02.2022 року позивачем, надано вступне слово, в якому позивач просив задовольнити позовну заяву.
Представник відповідачів Військової частини НОМЕР_2 та командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 23.02.2022 року надав вступне слово, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_5 у вступному слові 23.02.2022 року також заперечував проти задоволення позовних вимог.
Після надання сторонами вступного слова було оголошено перерву та призначено справу до розгляду на 15.03.2022 року.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 10, 12-2, 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб.
15 березня 2022р Верховна Рада затвердила Указ Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, яким продовжено дії воєнного стану ще на 30 днів - з 05 години 30 хв. 26 березня до 24 квітня включно.
21 квітня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 19.04.2022 № 7300, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, до 25 травня 2022 року.
22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 17.05.2022 № 341, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23 серпня 2022 року.
В судове засідання 13.07.2022 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.
Ухвалою суду від 13.07.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачів Військової частини НОМЕР_2 та командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, та у зв'язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, з врахуванням заяви позивача від 13.07.2022 року,що занесена до протоколу судового засідання від 13.07.2022 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу від 24.03.2021 року №65 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині), на підставі рішення командира військової частини НОМЕР_2 від 22.03.2021 року №1150, посвідчення про відрядження від 24.03.2021 року №56/306, у службове відрядження вибув підполковник ОСОБА_1 - начальник служби метрології та стандартизації озброєння логістики до АДРЕСА_5 , військової частини НОМЕР_8 , військової частини НОМЕР_7 , на 23 доби, з 24 березня 2021 року по 15 квітня 2021 року, для надання допомоги та проведення метрологічного обслуговування.
Згідно посвідчення про відрядження від 24.03.2021 року №56/306, виданого підполковнику ОСОБА_1 - начальнику служби метрології та стандартизації озброєння логістики, визначено строк відрядження: 23 доби з 24 березня 2021 року по 15 квітня 2021 року.
09.04.2021 року військовою частиною НОМЕР_2 було направлено електронною поштою командирам військових частин НОМЕР_7 , НОМЕР_8 розпорядження №1/1867.
Згідно вказаного розпорядження, у зв'язку з службовою необхідністю, а також необхідністю виконання поставлених задач, вважати таким, що термін службового відрядження підполковника ОСОБА_1 , начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики вiйськової частини НОМЕР_2 , до смт Чорноморське Одеської області, військової частини НОМЕР_8 та військової частини НОМЕР_7 , для надання допомоги та проведення метрологічного обслуговування становить з 24 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року.
Вказаним розпорядженням було викладено вимоги про те, що командирам військових частин НОМЕР_7 та НОМЕР_8 довести акт вказаного розпорядження до відома під особистий підпис підполковника ОСОБА_1 , начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 . Підполковнику ОСОБА_1 , начальнику служби метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_10 прибути встановленим порядком до місця постійної дислокації військової части НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) встановленим порядком 12 квітня 2021 року.
09.04.2021 командиром військової частини НОМЕР_2 на підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 року вих.№1/1867, прийнято наказ №79 (по стройовій частині), згідно якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 березня 2021 року №65, а саме абзац п'ятий пункту 2 підпункту 2.1 викласти в наступній редакції: “до смт Чорноморське Одеської області, військової частини НОМЕР_8 , військової частини НОМЕР_11 , на 17 діб, з 24 березня 2021 року по 09 квiтня 2021 року, для надання допомоги та проведення метрологічного обслуговування”.
12 квітня 2021 року військової частиною НОМЕР_7 на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено лист згідно якого, на виконання телеграми командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 року №1/1867, надіслано сканкопію телеграми командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 року №1/1867 з особистим підписом підполковника ОСОБА_1 про її доведення та доповідь підполковника ОСОБА_1 про порядок виконання телеграми командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021р. №1/1867 у порядку статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України після ознайомлення під особистий підпис.
Згідно зазначеної доповіді від 12.04.2021 року ОСОБА_1 начальнику озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 та командиру військової частини НОМЕР_2 у порядку статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України доповiв, що виконати пункт 2 телеграми командира вiйськової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021р. №1/1867 не може з наступних підстав:
1) ознайомлений з телеграмою командира військової частини НОМЕР_6 вiд 09.04.2021р. №1/1867- o 15.00 12 квiтня 2021 року;
2) вступна частина взагалі не зрозуміла позивачу (стосовно терміну відрядження та заходів з надання допомоги, які повинен не виконати);
3) завершення метрологічного обслуговування військової частини НОМЕР_7 (без складання відповідної акт довідки про проведення робіт з метрологічного забезпечення) буде о 14.00 14 квiтня 2021 року;
4) у військову частину НОМЕР_2 зможе прибути не раніше 19.00 у зв'язку з введенням карантину в м. Одеса (“червона зона”).
Відповідно до рапорту начальника логістики управління військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 від 16.04.2021 року, ОСОБА_10 прибув до військової частини НОМЕР_2 о 20:30 год. 15.04.2021 року.
Відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 від 15.04.2021 року №84 підполковника ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що прибув зі службового відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.
16.04.2021 року командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ “Про призначення службового розслідування” №330, яким призначено службове розслідування стосовно відсутності ОСОБА_1 , начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 , на службі з 12.04.2021 року, проведення якого доручено підполковнику ОСОБА_12 , старшому офіцеру організаційно планового відділу логістики управління військової частини НОМЕР_2 з зобов'язанням надати акт встановленим порядком для прийняття рішення до 23 квітня 2021 року.
22.04.2021 року командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ «Про заміну посадової особи, що проводить службове розслідування» №346, яким службове розслідування, призначене наказом від 16.04.2021 року №330, доручено проводити старшому офіцеру відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_5 .
30.04.2021 року командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ «Про продовження строку службового розслідування», яким службове розслідування, призначене наказом від 16.04.2021 року №330 продовжено до 14 травня 2021 року.
За результатами службового розслідування 14.05.2021 року старшим офіцером відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_5 було складено акт службового розслідування, яким встановлено, що начальник метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_7 по закінченню терміну службового відрядження у період з 13.04.2021 по 15.04.2021 не з'явився вчасно на службу до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) без поважних причин, з відрядження.
У зв'язку з цим, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.05.2021 року №413, за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог абзаців 2, 4 статті 11, статті 16, частини 2 статті 30, частини 2 статті 37, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накладено на начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, передбачене п. «ґ» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил Украпни - "попередження про неповну службову вiдповiднiсть".
18.05.2021 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №10, відповідно до якого підполковник ОСОБА_1 не з явився з вiдрядження до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), термін відрядження з 24.03.2021 по 09.04.2021. який йому доведений та був відсутнiй на службі у військовій частині НОМЕР_2 з 12.04.2021 по 15.04.2021. 15.04.2021 о 20:30 годині підполковник ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2021 року №469 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за їх особистий внесок у загальні результати служби в травні 2021 року», наказано виплатити премію у зменшеному розмiрi за травень 2021 року нижчепойменованим військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 : підполковнику ОСОБА_1 , начальнику служби метрології та стандартизації озброєння логістики, у розмірі 0,0 відсотків. Пiдстава: «попередження про неповну службову відповідність», оголошене наказом командира військової частини НОМЕР_2 вiд 17.05.2021 № 413.
Позивач, вважаючи що його безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено премії звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24.03.1999р. затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту, серед іншого, передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно ч. 1 ст. 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 року за № 385/8984 (далі - Інструкція №82).
Пунктом 1.2. Інструкції №82 визначено, що службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції №82, рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування. Міністр оборони України та начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України та їх заступники можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення підпорядкованим посадовим особам.
Згідно п.1.5 Інструкції №82 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження. Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.
Пунктами 1.6, 1.7 Інструкції №82 визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні. До участі у проведенні розслідування не повинні залучатися особи, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особи, які особисто зацікавлені в його результатах.
Начальник (командир) зобов'язаний призначити службове розслідування не пізніше триденного терміну з моменту, коли йому стало відомо про факт учинення правопорушення, подію, що потребують з'ясуванню обставин, за яких вони сталися.
Відповідно до ст.4.3 Інструкції №82, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно ст. 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Абзацами 2, 4 ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Відповідно до ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно ст.26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно з ч. 3 ст. 35, ч. 1 ст. 36 Статуту наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Отже аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими ст.48 Дисциплінарного статуту. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відкликання військовослужбовця з відрядження або зміна строків перебування у відрядженні повинно оформлюватися внесенням відповідних змін до наказу та доведення його у встановленому порядку до військовослужбовця.
Згідно вказаного розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 №1/1867, у зв'язку з службовою необхідністю, а також необхідністю виконання поставлених задач, вважати таким, що термін службового відрядження підполковника ОСОБА_1 , начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики вiйськової частини НОМЕР_2 , до смт Чорноморське Одеської області, військової частини НОМЕР_8 та військової частини НОМЕР_7 , для надання допомоги та проведення метрологічного обслуговування становить з 24 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року.
Разом з цим, у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 №1/1867 відсутнє посилання на наказ, яким змінено строки перебування ОСОБА_1 у відрядженні, як відсутні і докази на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним наказом.
Крім цього, розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 №1/1867 доведено до відома ОСОБА_1 12.04.2021 о 15.00 годин і саме в цей день ОСОБА_1 зобов'язано прибути з відрядження з смт. Чорноморське до військової частини НОМЕР_2 у м. Одесі.
В свою чергу, ОСОБА_1 відповідно до приписів ч.3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ доповів про неможливість своєчасного виконання розпорядження, зазначивши наступне:
1) ознайомлений з телеграмою командира військової частини НОМЕР_6 вiд 09.04.2021р. №1/1867- o 15.00 12 квiтня 2021 року;
2) вступна частина взагалі не зрозуміла позивачу (стосовно терміну відрядження та заходів з надання допомоги, які повинен не виконати);
3) завершення метрологічного обслуговування військової частини НОМЕР_7 (без складання відповідної акт довідки про проведення робіт з метрологічного забезпечення) буде о 14.00 14 квiтня 2021 року;
4) у військову частину НОМЕР_2 зможе прибути не раніше 19.00 у зв'язку з введенням карантину в м. Одеса (“червона зона”).
Разом з цим, до суду не надано доказів на підтвердження того, що командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято до уваги зазначену доповідь та надано їй відповідну оцінку.
Зазначені обставини свідчать про неповне з'ясування обставин під час призначеного службового розслідування, які призвели до невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 №1/1867.
Також суд зазначає, що відповідачем не надані належні та відповідні докази на спростування доводів ОСОБА_1 щодо неможливості прибуття до військової частини НОМЕР_2 у визначений час, в тому числі, у зв'язку з ускладненням перевезень громадським транспортом, пов'язаним із запровадженням на території Одеської області “червоного” рівня епідемічної небезпеки через поширення COVID-19.
В свою чергу, на підтвердження запровадження особливого режиму в'їзду (виїзду) транспортних засобів та громадян до м.Одеса в матеріалах справи наявна копія протоколу № 5 від березня 2021 року Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської ОДА, відповідно до п. 8.1 якого встановлено обмеження в частині заборони перевезень пасажирiв в кiлькостi бiльшiй, нiж кiлькiсть мiсць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб, із неухильним виконанням вимог Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при наданні послуг з перевезення пасажирів на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, затверджених Головним державним санiтарним лікарем України вiд 21.05.2020 №23.
Зазначений протокол наявний в матеріалах службового розслідування, проте відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача не врахований, відповідачем не надана оцінка можливості ОСОБА_1 прибути до військової частини НОМЕР_2 з урахуванням зазначених обставин.
Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 з незалежних від нього причин опинився в ситуації, за якої фактично не мав реальної можливості своєчасно виконати розпорядження командира щодо прибуття до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 у м.Одеса - 12.04.2021.
Зазначені обставини додатково підтверджуються постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2021 року у справі №522/8873/21, за результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №10, відповідно до якого підполковник ОСОБА_1 не з явився з вiдрядження до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), термін відрядження з 24.03.2021 по 09.04.2021. який йому доведений та був відсутнiй на службі у військовій частині НОМЕР_2 з 12.04.2021 по 15.04.2021. 15.04.2021 о 20:30 годині підполковник ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Даною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-11 - закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Крім цього, судом не вбачається, що при обранні виду дисциплінарного стягнення враховувались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця тощо.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем строків звернення до суду, оскільки зазначене питання вирішувалось судом під час відкриття провадження по справі, про що в ухвалі зазначено, що підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст. 170 КАС України не встановлено.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 від 17 травня 2021 року №413 “Про результати службового розслідування”, яким накладено на начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, передбачене п. «ґ» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил Украпни - "попередження про неповну службову вiдповiднiсть".
При цьому, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в яких він просить:
визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 щодо притягнення до дисциплінарної вiдповiдальності ОСОБА_1 шляхом резолюції викладеної на титульному аркуші матеріалів службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність” шляхом вiдповiдного запису в актi службового розслідування;
визнати протипраними дії тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 щодо видання наказу від 17 травня 2021 року №413 “Про результати службового розслідування” та притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність”;
визнати протипраними дії старшого офіцеру відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_6 підполковника ОСОБА_5 щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 упереджено та необ'єктивно шляхом порушення приписів та положень Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, а саме в акті службового розслідування не зазначено (відсутня інформація про): а) не задоволення клопотань ОСОБА_1 щодо приєднання до матеріалів службового розслідування копій документів (рапортів та інших), б) не зазначені мотиви відхилення клопотань ОСОБА_1 щодо приєднання до матеріалів службового розслідування копій документів (рапортів та інших), в) не встановлено та недосліджено наявність пом'якшуючих обставин, г) не проведено огляд мiсця події, д) не зазначено та не надано оцінки поданих ОСОБА_1 письмових доказів, що спростовують його вину;
не належать до задоволення, оскільки не є належним способом захисту порушеного права.
Право позивача, в даному випадку, порушено саме наказом і захищається судом та повністю поновлюється шляхом саме визнання протиправним та скасування наказу від 17 травня 2021 року №413.
Стосовно вимог в яких позивач просить зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 внести зміни у наказ (номер та дата на день подання позову в суд невідомі), який видано в червні 2021 року “Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за їх особистий внесок у загальні результати служби у квітні 2021 року” стосовно позбавлення ОСОБА_1 100% грошової премії у зв'язку оголошенням дисциплінарного стягнення “попередження про неповну службову відповідність” та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 премії за травень 2021 року військовою частиною НОМЕР_4 в розмірі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 98 коп. тому, що вiйськова частина НОМЕР_4 виконує функції грошового та інших видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок 260), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу XVI Порядку 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до положень пункту 7 розділу XVI Порядку 260 виплата щомісячної премії здійснюється із дня вступу до виконання обов'язків за посадами і до дня звільнення від виконання обов'язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до положень пункту 5 розділу XVI Порядку 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, серед іншого, у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2021 року №469 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за їх особистий внесок у загальні результати служби в травні 2021 року», наказано виплатити премію у зменшеному розмiрi за травень 2021 року нижчепойменованим військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 : підполковнику ОСОБА_1 , начальнику служби метрології та стандартизації озброєння логістики, у розмірі 0,0 відсотків. Пiдстава: «попередження про неповну службову відповідність», оголошене наказом командира військової частини НОМЕР_2 вiд 17.05.2021 № 413.
Оскільки підставою для позбавлення ОСОБА_1 премії за травень 2021 року було притягнення його наказом командира військової частини НОМЕР_2 вiд 17.05.2021 № 413 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «попередження про неповну службову відповідність», а наказ вiд 17.05.2021 № 413 визнано судом протиправним та таким що належить до скасування, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_1 премії за травень 2021 року, оскільки інших підстав для позбавлення ОСОБА_1 премії у наказі від 03.06.2021 року №469 не зазначено.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2021 року №469 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за їх особистий внесок у загальні результати служби в травні 2021 року», в частині виплати премії у зменшеному розмiрi за травень 2021 року підполковнику ОСОБА_1 , начальнику служби метрології та стандартизації озброєння логістики, у розмірі 0,0 відсотків є протиправним та належить до скасування.
З огляду на зазначене суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 премії за травень 2021 року.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача в даному випадку є належним та достатнім.
При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо розміру премії, порядку та способу її виплати, оскільки дане питання є компетенцією військової частини НОМЕР_2 .
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), старшого офіцера відділу моніторингу інформаційного простору центру моніторингу інформаційного простору та протидії військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 генерал-майора ОСОБА_4 від 17 травня 2021 року №413 “Про результати службового розслідування”, яким накладено на начальника служби метрології та стандартизації озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, передбачене п. «ґ» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил Украпни - «попередження про неповну службову відповідність».
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2021 року №469 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за їх особистий внесок у загальні результати служби в травні 2021 року», в частині виплати премії у зменшеному розмiрi за травень 2021 року підполковнику ОСОБА_1 , начальнику служби метрології та стандартизації озброєння логістики, у розмірі 0,0 відсотків.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 премії за травень 2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук