Справа № 420/15857/22
11 листопада 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю ««Вінтрест» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтрест» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та скасування розпорядження № 254-р/л від 17.10.2022 року,-
До Одеського окружного адміністративного суду 04 листопада 2022 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтрест» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області по проведенню фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтрест» (код ЄДРПОУ 33140864) з питань дотримання організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу алкогольних напоїв, за результатами якої був складений акт №7109/15-32-09-01-25/33140864 від 09.09.2022 р. «Про результати фактичної перевірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтрест» (код за ЄДРПОУЗЗ140864) з питань дотримання організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу алкогольних напоїв»;
- скасувати Розпорядження Державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи у ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) №254-р/л від 17 жовтня 2022 року «Про анулювання ліцензії» на виробництво алкогольних напоїв №990108201800033, терміном дії з 27.06.2018 р. до 27.06.2023 р. товариству з обмеженою відповідальністю «ВІНТРЕСТ» (ідентифікаційний код: 33140864; місцезнаходження та місце провадження діяльності: 67832, Одеська обл., Одеський р-н, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1 В);
- стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код у ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) та Державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи у ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтрест» (код ЄДРПОУ 33140864) витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 4962 грн. 00 коп. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні нуль нуль копійок).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 08 грудня 2022 року.
10 листопада 2022 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (вхід. №35627/22), в якій заявник просить: зупинити до набрання законної сили рішення суду у даній справі дію Розпорядження №254-р/л від 17 жовтня 2022 року Державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи у ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108201800033, терміном дії з 27.06.2018 до 27.06.2023, товариству з обмеженою відповідальністю «ВІНТРЕСТ» (ідентифікаційний код: 33140864; місцезнаходження та місце провадження діяльності: 67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1 В).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник в цілому зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Розпорядження істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів підприємства від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки, анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108201800033 позивача призводить до негативних наслідків для підприємства, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення повного циклу виробництва; неможливості сплачувати заробітну плату та податки, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства, зокрема, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право підприємства на здійснення господарської діяльності та надасть можливість підприємству, до остаточного вирішення даного спору, реалізовувати свої права як суб'єкта господарювання та виконувати обов'язки перед Державою та третіми особами. Крім того позивач зазначає, що чинне законодавство, у тому числі вищевказаний Закон, у даному випадку не передбачає можливість поновлення ліцензії, у тому числі через процедуру адміністративного оскарження розпорядження про анулювання ліцензії, яке є актом індивідуальної дії. Тобто, оскаржуване Розпорядження №254-р/л від 17.10.2022 р. ще до постановлення рішення у даній справі та набрання ним законної сили має невідворотні правові наслідки у вигляді позбавлення позивача ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку.
Позивач зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Вирішуючи заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтрест», суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.11.2018 року по справі №826/8556/17, від 26.04.2019 року по справі №826/16334/18.
Так, предметом розгляду даної справи є Розпорядження №254-р/л від 17 жовтня 2022 року Державної податкової служби України, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ВІНТРЕСТ» анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №990108201800033 та яке заявник оскаржив у судовому порядку.
Вказану ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №990108201800033 раніше було видано саме Державною податковою службою України. Термін дії ліцензії: з 27.06.2018 р. до 27.06.2023 р. Ліцензія №990108201800033 є сплаченою до 27.06.2023 р.
Вказане розпорядження було прийнято за наслідками фактичної перевірки ТОВ
«Вінтрест» з питань дотримання організаційних, технічних та технологічних вимог
провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу алкогольних напоїв, за
результатами якої був складений акт №7109/15-32-09-01-25/33140864 від 09.09.2022 р.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового» коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями) №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, Закон) анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Чинне законодавство, у тому числі вищевказаний Закон, у даному
випадку не передбачає можливість поновлення ліцензії, у тому числі через процедуру адміністративного оскарження розпорядження про анулювання ліцензії, яке є актом
індивідуальної дії.
Тобто, оскаржуване Розпорядження №254-р/л від 17.10.2022 р. ще до постановлення рішення у даній справі та набрання ним законної сили має невідворотні правові наслідки у вигляді позбавлення позивача ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку.
Єдиним засобом зупинення дії такого акту (розпорядження про анулювання ліцензії) є застосування судом заходів забезпечення позову.
Заявник наполягає на тому, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду по даній справі (у разі задоволення позову), та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, зокрема для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження.
При цьому, ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення
розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.
Так, орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії: - вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; - направляє суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Згідно положень вказаного Закону № 481/95-ВР (ч.24 ст. 3) ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.
Позивач посилається на те, що оскільки на момент звернення з даною заявою Розпорядження №254-р/л від 17 жовтня 2022 року було отримано заявником 28.10.2022 року та досі офіційно не опубліковано, ТОВ «Вінтрест» знаходиться у стані юридичної невизначеності щодо моменту анулювання вказаного розпорядження, оскільки податковий орган офіційно не встановив момент анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108201800033, не виконав приписи чинного законодавства щодо означення моменту коли ліцензія вважається анульованою, а діяльність заявника цілком залежить від строку дії вказаної ліцензії.
Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, основним видом господарської діяльності ТОВ «ВІНТРЕСТ» є виробництво виноградних вин, що передбачає за своєю суттю застосування ТОВ «ВІНТРЕСТ» повного технологічного циклу виробництва алкогольних напоїв: починаючи з вирощування винограду, включаючи витримку, закінчуючи розливом та відвантаженням готової продукції.
У зв'язку з чим, ТОВ «Вінтрест» має необхідне обладнання та штат кваліфікованих фахівців (за штатним розписом більше 60 осіб).
Як зазначає заявник, до прикладу, на даний момент є діючим договір поставки вин виноградних №45В/21 укладений 09 липня 2021 року між ТОВ «Вінтрест» та Приватним малим підприємством «Лоцман». Строк дії вказаного договору до 31 грудня 2022 року (п.9.2 договору №45В/21).Товар за вказаним договором виробляє та постачає ТОВ «Вінтрест» (п.3.8 договору №45В/21). Крім того, між заявником та ТОВ «Престиж-Груп» є діючим (до 31.12.2023 р.) договір поставки виноградних вин №14В/22 від 13 травня 2022 року з аналогічними умовами поставки (п.2.8) - виробництво Товару, що буде поставлений за замовленням, здійснює ТОВ «Вінтрест».
У відповідності до діючих договорів відповідно до планів діяльності ТОВ «ВІНТРЕСТ» за замовленням ТОВ «Престиж-груп» на жовтень місяць було заплановано виготовлення 305 000 пляшок алкогольної продукції за погодженим асортиментом. Також за погодженим планом з ПМП «Лоцман» заплановано виробництво продукції торгової марки Азнаурі у кількості 568 300 пляшок.
У зв'язку з прийнятим розпорядженням виконати умови договорів, які є діючими на момент звернення до суду, ТОВ «ВІНТРЕСТ» не має можливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його
невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Діючими договорами встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договорів Сторони несуть відповідальність згідно з умовами, передбаченими даними Договорами та чинним законодавством України.
Таким чином, виходячи з приписів законодавства, а саме ст. 3 Закону України «Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового» коньячного і плодового,
алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних
сигаретах та пального» можливість здійснення господарської діяльності напряму залежить
від наявності діючої ліцензії.
Суд погоджується з доводами заявника, відносно того, що анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до повного зупинення господарської діяльності Товариства, що буде мати наслідки такі як: заподіяння фінансової шкоди заявнику (втрата прибутку від здійснення господарської діяльності), заподіяння працівникам позивача матеріальної шкоди у вигляді оплати заробітної плати у меншому розмірі або неможливість виплати заробітної плати взагалі, неможливість сплати податків, неможливість виконання зобов'язань перед третіми особами щодо виконання вже укладених правочинів.
Неможливість відпуску продукції покупцям (власникам товару) призведе до підриву ділової репутації заявника, розірвання контрактів з покупцями та до численних судових процесів з приводу сплати штрафних санкцій на користь контрагентів.
Також, неможливість здійснення діяльності у сфері виробництва алкогольних напоїв впливає на права та інтереси третіх осіб, які відповідно до штатного розпису задіяні у такій діяльності заявника, які фактично позбавляються гарантованого Конституцією України права на працю.
Крім того, суд приймає до уваги твердження позивача, що враховуючи те, що ТОВ «ВІНТРЕСТ» має залишки виноматеріалів, які не може переробити, якість продукції втрачається, а також виноматеріали мають термін придатності, їх довге зберігання призведе до їх псування та до матеріальних збитків ТОВ «ВІНТРЕСТ».
Враховуючи те, що анулювання ліцензій на право виробництва алкогольних напоїв
призводить до повної зупинки господарської діяльності позивача, невиконанню зобов'язань перед контрагентами, наслідком буде нанесення збитків державі у вигляді несплати податків.
Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України, подання позову, а також
відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному
судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є
гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору
процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до
забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
При цьому, необхідне зазначити, що забезпечення позову застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову (заявки ТОВ «Престиж-груп», план виробництва ПМП «Лоцмен», договори поставки, штатний розпис, платіжні доручення, план Престиж на жовтень 2022 року, звіти про рух виноматеріалів, коньячних спиртів і коньяків України за жовтень 2022 року) , суд доходить висновку про те, що заявником були наведені належні та переконливі докази очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд вважає, що, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Розпорядження ускладнить ефективний захист прав та інтересів підприємства від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки, анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108201800033 позивача призводить до негативних наслідків для підприємства, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення повного циклу виробництва; неможливості сплачувати заробітну плату та податки, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства, зокрема, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право підприємства на здійснення господарської діяльності та надасть можливість підприємству, до остаточного
вирішення даного спору, реалізовувати свої права як суб'єкта господарювання та виконувати обов'язки перед Державою та третіми особами.
Таким чином, враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову з обставинам справи, вбачається висновок, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ВІНТРЕСТ», Державі та третім особам, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову призводить до настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль у випадку скасування судом Розпорядження №254-р/л від 17 жовтня 2022 року в подальшому.
На думку суду, зазначені заходи забезпечення позову є співмірними із
заявленими позовними вимогами та можуть гарантувати ефективний захист порушених прав ТОВ «Вінтрест».
Виходячи з предмету спору підстави для зустрічного забезпечення відсутні, оскільки збитки через вжиття заходів забезпечення позову відповідачу не будуть заподіяні.
Вказана позиція цілком підтримана Верховним Судом, що знайшло своє відображення у Постановах від 24 січня 2019 року у справі № 826/7496/18, від 28 лютого 2019 року у справі № ЗД/813/1 /18, від 23 вересня 2021 року у справі №420/11076/20.
Так, Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно
відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При цьому суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Аналогічні висновки щодо подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, та від 15 квітня 2022 року у
справі №440/6755/21.
Аналогічні висновки щодо подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, та від 15 квітня 2022 року у
справі № 440/6755/21.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження Державної податкової служби України №254-р/л від 17 жовтня 2022 року про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108201800033, терміном дії з 27.06.2018 року до 27.06.2023 року, товариству з обмеженою відповідальністю «ВІНТРЕСТ» до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При прийнятті такого рішення, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав людини. Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення має бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).
Відповідно, приймаючи рішення про обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним та адекватним із заявленими позивачем вимогами.
Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких заявнику буде необхідно докласти значних зусиль. Отже, заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Тому, виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також викладені позивачем доводи, суд з метою захисту прав та законних інтересів позивача дійшов висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову.
Разом із тим, суд наголошує, що відповідно до ст.157 КАС України відповідач не позбавлений права звертатися із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтованість якого має бути підтверджена належними доказами.
Керуючись ст.ст.150-154, 241, 243, 248 КАС України, суд, -
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтрест» про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити дію Розпорядження Державної податкової служби України №254-р/л від 17 жовтня 2022 року про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108201800033, терміном дії з 27.06.2018 року до 27.06.2023 року, товариству з обмеженою відповідальністю «ВІНТРЕСТ» до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» до 11.11.2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.О. Стефанов