Справа № 420/16241/22
11 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заборону вчиняти певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2022 року №390/31-00-04-02-04, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274 133 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 137 067 грн. та від 18.07.2022 року №391/31-00-04-02-04, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 94 344 грн., прийняті на підставі акта «Про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Шляховик-97» (код за ЄДРПОУ 3446334) за звітний податковий період січень 2022 року (від 18.02.2022 року реєстраційний номер №9034716840)» від 23.06.2022 року №333/31-00-04-02-04/3446334.
Водночас разом з поданням позовної заяви, позивачем також подано заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення ухвали про заборону Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вживати будь-які заходи спрямовані на погашення грошового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2022 року №390/31-00-04-02-04, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274 133 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 137 067 грн. та від 18.07.2022 року №391/31-00-04-02-04, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 94 344 грн., прийняті на підставі акта «Про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Шляховик-97» (код за ЄДРПОУ 3446334) за звітний податковий період січень 2022 року (від 18.02.2022 року реєстраційний номер №9034716840)» від 23.06.2022 року №333/31-00-04-02-04/3446334.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що податкові повідомлення-рішення (далі - ППР), прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої ц бцли прийняті оскаржувані ППР, є достатнім для висновку про протиправність таких рішень. Враховуючи факт безпідставності та незаконності проведення камеральної перевірки позивача, вірним є висновок про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваних ППР, як її прямого наслідку, оскільки виявлені порушення виключають допустимість як доказів, відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та відповідно, нівелюють її результати.
Крім того представником позивача зазначено, що наявність у ТОВ «Шляховик-97» фактично неіснуючої недоїмки призводить до неможливості (штучного блокування) здійснення власної господарської діяльності в силу неможливості прийняття участі і тендерних закупівлях, погіршення стану ділової репутації.
У зв'язку з чим, враховуючи очевидність ознак протиправності рішення, дії і бездіяльності суб'єкта владних повноважень, порушення прав, свобод і інтересів позивача, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнили виконання рішення суду і ефективний захист та поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, існує необхідність в забезпеченні позову.
Суд зазначає, що провадження за позовом станом на 11.11.2022 року не відкрито.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Статтею 153 КАС України передбачений порядок подання заяви про забезпечення позову. Так, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У відповідності до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Судом встановлено, що подана позивачами заява про забезпечення позову відповідає встановленим вимогам КАС України, та за її подання сплачено судовий збір, що підтверджується доданою до заяви квитанцією.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративного позову та керуючись законом.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ст. 150 ч. 4 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, суд зазначає, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так суд зауважує, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» не надано до суду жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам підприємства, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, будь-яких інших доказів, які б могли свідчити про існування у справі обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до адміністративного суду
Позивачем не конкретизовано, яких саме зусиль буде змушений він докласти та яких витрат він понесе у разі невжиття судом заходів, про які він просить суд.
Зазначені позивачем обставини не дають суду підстав для висновку щодо очевидної протиправної бездіяльності про яку йдеться зокрема у заяві про забезпечення позову та самому позові. Крім того, зазначені обставини можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду по суті адміністративної справи, при перевірці правомірності відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Також позивачем не надано доказів, що вказані ним у заяві обставини шкодять діловій репутації підприємства.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 19.05.2020 року по справі №160/10287/19.
Крім того, забезпечення позову в такий спосіб, на який вказує заявник, з підстав, на які він посилається, фактично є вирішенням спору по суті.
Так, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
Суд зазначає, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.08.2021року у справі №380/11600/20, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18.
Приймаючи до уваги наведене, суд звертає увагу, що на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом не може бути надана правова оцінка оскаржуваним рішенням, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише в ході судового розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.150-154, 241-244, 248, 256 КАС України, суд -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заборону вчиняти певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Іванов Е.А.