Справа № 420/16087/22
11 листопада 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до 25 прикордонного загону (військова частина 2197) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії 25 прикордонного загону (військова частина 2197) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - червень 2015 р., грудень 2015 р., листопад 2017 р.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2016 з урахуванням базового місяця - січень 2008 р. та з врахуванням раніше проведених виплат; визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення нового розрахунку та виплати позивачу компенсації за невикористані 112 додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував під час проходження військової служби; зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації за невикористані 112 додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку позивач отримував під час проходження військової служби, з урахуванням виплачених сум.
Пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. ст. 122, 123 КАС України.
Так, з матеріалів адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_1 з 24.12.2013 по 22.02.2022 проходив військову службу в Збройних Силах України, в тому числі у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина 2197) Державної прикордонної служби України від 22.02.2022 № 95-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Станом на день звільнення загальна вислуга років становила 10 років 04 місяця 06 днів, з яких календарна вислуга - 08 років 01 місяців 28 днів, а пільгова - 02 роки 02 місяця 08 днів.
Позивач зазначає, що під час проходження військової служби та при звільненні відповідачем, в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про державнi соцiальнi стандарти та державнi соцiальнi гарантії», ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 1, ч. 1, 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не нараховувалась та не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення.
Лише при звільненні позивачу було нараховано та виплачено за період з 01.01.2016-28.02.2018 індексацію грошового забезпечення у сумі 3 627,37 грн із застосуванням при розрахунку суми індексації місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - червень, грудень 2015 року, листопад 2017 року (лист 25 прикордонного загону вiд 09.08.2022 №11/T-98, довідка 25 прикордонного загону від 09.08.2022 №152).
Крім того, до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за 112 невикористаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не була включена індексація - 1126,38 грн (особиста картка грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2022 рік, довiдки 25 прикордонного загону вiд 09.08.2022 №№ 152, 153).
Позивач не згодний з розрахунком та сумою виплаченої йому індексації, вважає противоправними дії 25 прикордонного загону щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за 112 невикористаних днiв додаткової відпустки без включення індексації до розрахунку складу грошового забезпечення, у зв'язку з чим мною отримано занижений її розмір.
29 липня 2022 року позивач звернувся із заявою до 25 прикордонного загону з проханням здiйснити перерахунок та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового мiсяця - сiчень 2008 року.
За результатами розгляду відповідач листом від 09.08.2022 № 11/Т-98 повідомив позивачу, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 р. по лютий 2016 р. буде виплачена в повному обсязі із застосуванням при розрахунку базового місяця червень, грудень 2015 р., листопад 2017 р. (місяці збільшення тарифної ставки у зв'язку із вислугою років та переведенням на іншу посаду). Зазначив, що правові підстави для здійснення індексації грошового забезпечення та компенсації додаткових відпусток відсутні.
Зважаючи на те, що в періоді з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідача - 25 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України протиправно здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не повному обсязі, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022), із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, звернувшись до суду із даним позовом 07.11.2022 (позов здано на пошту), позивач пропустив спеціальний тримісячний строк на звернення до суду із даними вимогами, так як останній визначено спеціальною нормою трудового права, яка підлягає субсидіарному застосуванню в спірних правовідносинах. Зокрема, позивач зазначає, що йому стало відомо про порушення його прав після здійснення перерахунку його пенсії на виконання судового рішення від 21.11.2021 по справі № 420/11963/21.
Водночас, із даним позовом, позивач звернувся лише 07.11.2022, тобто із суттєвим порушенням тримісячного строку на звернення до суду із даними вимогами.
При цьому, обраховуючи відлік строку з 19.07.2022 - дня набрання чинності редакції ст. 233 КЗпП України із застосуванням принципу in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), вбачається, що останній також пропущено позивачем без жодних обґрунтувань поважності причин цього.
Крім того, суд враховує, що особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення та виплату грошового забезпечення або іншої одноразової виплати, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, в даному випадку, з дня отримання грошового забезпечення або іншої одноразової виплати особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків. Відтак, дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Необізнаність про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, - не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій/бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу відповідно до ст. 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст.169 КАС України, суд
На підставі викладеного, керуючись ст. 169 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до 25 прикордонного загону (військова частина 2197) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк