11 листопада 2022 р. № 400/9950/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), вул. Космонавтів, 61, пов. 1, м.Миколаїв, 54056,
про:визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.21 р. № 306250,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області №306250 від 23 вересня 2021 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у розмірі 8500 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області на користь до ФОП ОСОБА_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Ухвалою від 15.11.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням вимог чинного законодавства. При проведенні рейдової перевірки, відповідачем встановлено перевищення навантаження на на 5-10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а фактичне навантаження транспортного засобу склало 42018,00 кг згідно зважування відповідача під час проведення пейдової перевірки 12.08.2021р., що не є порушенням на думку позивача, відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, позивач вказує на те, що діючим законодавством взагалі забороняється надання дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів з подільним вантажем. Також позивач вказує на те, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно- вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух. Позивач після проведення габаритно-вагового контролю затриманий не був, а транспортний засіб, що перевірявся 12.08.2021р. рухався далі по маршруту. Таким чином, позивач вважає, що не може нести відповідальність за ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність дозволу на перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого Укртрансбезпека здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні органи. За результатами перевірки 12.08.2021р. посадовими особами відповідача було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033875, що в подальшому стало підставою для винесення постанови про накладення штрафу на позивача від 23.09.2021р. В задоволенні позову відповідачі просили відмовити в повному обсязі.
14.12.2021р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
На підставі направлення на рейдову перевірку від 05.08.2021р. № 0006915 посадовими особами Укртрансбезпеки 12.08.2021р. проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 299215.
В акті зафіксовано, що 12.08.2021р. на автодорозі М-01-124 посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Чернігівська область) було здійснено перевірку транспортного засобу MAN (д.н.з НОМЕР_1 ), із напівпричепом «SCHMITZ» д/н НОМЕР_2 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію належать ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Перевіркою виявлено порушення абз.14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344), а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Того ж дня, 12.08.2021р. складено Акт № 299215 про проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку № 0054229 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 033875 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 12.08.2021р. за № 033875.
Згідно Акту №033875 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки від 12.08.2021р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю фактична вага транспортного засобу з вантажем, що перевірявся становить 42018,00кг., при допустиій вазі - 44т.
23.09.2021р. відповідачем винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф в розмірі 8500,00грн. за порушення абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та яку направлено на адресу позивача.
Судом встановлено, що відповідно до Акту № 033875 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки від 12.08.2021р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю фактична вага транспортного засобу з вантажем, що перевірявся становить 42018кг, а нормативна допустима - 44.000кг; що в даному випадку не перевищує встановлених абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» вагових норм понад від 5% до 10%.
При вирішенні спору по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).
Порядок здійснення органами Укртрансбезпеки державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок).
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (абз.1 п.4 Порядку).
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку).
Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку).
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку).
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку).
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку).
В інших випадках за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт (П.31 Порядку).
При цьому ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначено наявність наступних документів у перевізника та водія:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Окрім того, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків».
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично - дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Пунктом 3 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно із п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку № 879).
Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача у зв'язку із встановленням факту перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів понад 5%, але не більше 10 % при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, зокрема, встановлено перевантаження на вісь транспортного засобу.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що він не може бути притягнутий до відповідальності, у вигляді винесення оскаржуваної Постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за даними перевезеннями вантажу, з огляду на наступне.
Відповідно до складеного відповідачем акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за Постановою від 23.09.2021р. транспортний засіб позивача перевозив пшеницю, тобто сипучий вантаж.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого відповідач притягнув перевізника до відповідальності передбаченої абз.14 ст.60 Закону, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" № 1534-ІХ від 03.06.2021р., який набрав чинності з 01.10.2021р., абз.14 ст.60 Закону викладено в новій редакції.
Так, відповідно до абз. 14, 15 ч.1 ст. 60 Закону (в редакції з 01.10.2021р.) встановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адімінстартивно-господарських штрафів за: перевищення вставновлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - щтраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавстом габаритно-вагових штрафів від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Викладене дає підстави для висновку про те, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:
- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;
- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.
При цьому, жодної суперечності між Правилами дорожнього руху та Законом України “Про автомобільний транспорт” немає, а відповідальність перевізника у вигляді адміністративно-господарського щтрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу, тобто за рух такого транспортного засобу, законодавець встановив лише з 01 жовтня 2020 року. До цього законом передбачалася відповідальність перевізника лише за перевезення вантажів з перевищенням вагових парамертів, для яких вимагається отримання дозволу, тобто неподільних вантажів.
Сторонами у справі не заперечується та обставина, що позивач перевозив вантаж, який за своїми характеристиками є подільними, тобто може при завантаженні бути поділена на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.
Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
З огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзаців 14-15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.
У такому випадку до перевізника до 01.10.2021р. могла бути застосована відповідальність лише у вигляді у вигляді припису щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до п. 31 Порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова від 23.09.2021р. про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнята Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не може вважатись законною та обґрунтованою.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був встановити в діях позивача склад правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, як законодавчу підставу для притягнення останнього до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф (абз.3 ч.1 ст. 239 ГК України).
Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Отже, на переконання суду, притягуючи позивача до відповідальності за перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, відповідач в оскаржувані постанові мав зазначити яке саме положення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб'єктом господарювання. Натомість оскаржувана Постанова не містять такого посилання, що також зумовлює протиправність оскаржуваної Постанови.
При цьому суд зважає на вид вантажу, що перевозився позивачем в спірних правовідносинах, а саме сипучий вантаж, який здатен під час руху змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що унеможливлює отримання дозволу перевізником відповідно до вимог Правил вже під час перевезення вантажу та виключає в його діях будь-яку вину як один із складових елементів правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності перевізника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 7 лютого 2018 р. по справі № К/9901/3278/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області на користь до ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
До матеріалів справи станом на час розгляду справи, представником позивача надано лише копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 890 виданого 26.10.2018р., копію посвідчення адвоката Коваль О.В. та копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВЕ від 08.10.2021р.
Крім того, представник позивача в позові зазначив те, що позивач поніс витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, яка відповідно до договору про надання правової допомоги з урахуванням складності справи становить 5000 (п'ять тисяч) гривень. Понести інших витрат в ході розгляду справи позивач не планує. Також представник позивача в позові послався на практику Верховного Суду викладену в постанові від 21.01.2021р. у справі № 280/2635/20 та вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На думку представника позивача - адвоката Коваль О.В., докази оплати послуг адвоката подавати не обов'язково, про що вказано в позовній заяві.
З такою думкою адвоката Коваль О.В., суд не погоджується категорично, виходячи з слідуючого.
При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд застосовує ч.5 ст. 134 КАС України.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000грн. є недоведеною.
Виходячи з наявних у справі матеріалів, суд не має можливості встановити обсягу опрацьованого матеріалу адвокатом, переліком наданих адвокатом послуг (актом виконаних робіт), сумою сплаченого гонорару та насамперед - договором про надання правової допомоги, на який представник позивача посилається в позові, проте до справи не надав.
Отже, з урахуванням зазначеного вище, суд вважає заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката на користь позивача в розмірі 5000,00грн. необгрунтованою, безпідставною та недоведеною перед судом.
Тому така вимога задоовленню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладені судом висновки, предвставник відповідачів не довів правомірності оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову в цій частині.
Судовий збір по справі розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61, пов. 1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області № 306250 від 23 вересня 2021р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) адміністративно - господарського штрафу у розмірі 8500 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 08.10.2021р. за № 0.0.2294027343.1
4. В задоволенні вимоги про стягнення з Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов