11 листопада 2022 р. № 400/4453/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Служби безпеки України, вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Служби безпеки України (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2009 по 31.08.2017 з врахуванням 15.12.2015 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;
зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2009 по 31.08.2017 з врахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач нарахував і виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період його служби з 30.06.2009 по 31.08.2017 з невірним урахуванням базового місяця.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до пункту 1 наказу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 № 16-о «Про тимчасове припинення відправки поштової кореспонденції Миколаївського окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» припинено відправку вихідної кореспонденції Миколаївського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку.
У зв'язку з цим ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 разом із позовною заявою та додатками до неї надіслані відповідачу на його електронну адресу.
При цьому суд врахував, що згідно з частиною шостою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пунктом 10 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Абзацом сьомим пункту 2 параграфу 2 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» встановлено, що Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У газеті «Голос України» від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв'язку.
Таким чином, вищезазначені підсистеми (модулі) почали офіційно функціонувати з 05.10.2021.
Відтак з 05.10.2021 усі державні органи та органи місцевого самоврядування зобов'язані бути зареєстрованими у підсистемі (модулі) «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Аналізуючи обов'язок органів публічної влади бути зареєстрованими у вищезазначеній підсистемі (модулі), суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, зокрема, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (пункт 71 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява № 29979/04), пункт 74 рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» («Lelas v. Croatia») від 20.05.2010 (заява № 55555/08).
Тому суд прийшов до висновку, що внесені з 05.10.2021 в Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему судові рішення, документи у справі тощо вважаються такими, що отримані належним чином відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування не залежно від факту їх реєстрації у підсистемі (модулі) «Електронний кабінет».
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
З огляду на вищезазначене, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 21.08.2017 № 980-ОС «По особовому складу» позивача звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України з 31.08.2017. У вказаному наказі нічого не зазначено про виплату позивачу індексації грошового забезпечення при його звільнені.
У період з 30.06.2009 по 31.08.2017 відповідач не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.
Не погоджуючись із цим, позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Служби безпеки України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі № 400/5453/21, що набрало законної сили 09.03.2022, позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України задоволено частково, визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо відмови провести позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 30.06.2009 по 31.08.2017, а також зобов'язано відповідача провести позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 30.06.2009 по 31.08.2017.
Питання встановлення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача предметом розгляду у справі № 400/5453/21 не було.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем проведено 04.08.2022 нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 7384,06 грн, у тому числі компенсація податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1349,37 гривні.
Не погоджуючись із таким проведенням нарахування індексації грошового забезпечення, 05.08.2022 позивач звернувся до відповідача із зверненням провести йому перерахунок та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2009 по 31.08.2017 з врахуванням 01.01.2008 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Листом від 02.09.2022 № 21/3/1-11-12/5 відповідач повідомив позивача про те, що при нарахуванні йому індексації за період з 30.06.2009 по 31.08.2017 було встановлено базовий місяць підвищення посадового окладу (15.12.2015). Також відповідач повідомив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі № 400/5453/21 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2009 по 31.08.2017 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, компенсацію громадянам втрати частини доходів, у випадку порушення встановлених строків виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, Службу безпеки України зобов'язано не було.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо встановлення базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2009 по 31.08.2017, а також невиплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 7 пункту 4 Порядку № 1078).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з абзацами першим і п'ятим пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Порядок визначення базового місяця для індексації грошових доходів встановлений пунктом 5 Порядку № 1078.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції, якою істотно змінено порядок індексації грошових доходів населення.
Ця постанова набрала чинності 15.12.2015 і відповідно до пункту 6 Постанови № 1013 застосовується з 01.12.2015.
Отже, порядок визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з 30.06.2009 по 30.11.2015 та в період з 01.12.2015 по 31.08.2017 був різним.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 14.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
До 30.11.2015 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є місяць встановлення грошового забезпечення, а також в разі його підвищення в розмірі, який би перевищував суму індексації за умови її проведення відповідно до Закону.
З аналізу пунктів 2, 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 14.12.2015) випливає, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата (грошове забезпечення) працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 803/207/17 і від 24.09.2020 у справі № 806/2883/17.
Таким чином, твердження позивача про те, що до в період з 30.06.2009 по 30.11.2015 базовим місяцем для індексації його грошового забезпечення є січень 2008 року, оскільки в цей місяць відбулось підвищення посадових окладів, є необґрунтованим та таким, що суперечить Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 14.12.2015).
У листі від 02.09.2022 № 21/3/1-11-12/5 відповідач зазначив, що до набрання чинності Постановою № 1013, місяць, в якому відбулося підвищення грошових доходів населення (в тому числі збільшення розмірів складових грошового забезпечення), вважався базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Тобто відповідач до 14.12.2015 провів індексацію грошового забезпечення відповідача відповідно до чинного на той час законодавства.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2009 по 30.11.2015 з врахуванням 01.01.2018 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін не підлягають задоволенню.
Що стосується визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015, суд зазначає наступне.
Згідно із Постановою № 1013 абзац перший пункту 5 Порядку № 1078 викладено в такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.»
Таким чином, починаючи з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Відтак з 01.12.2015 місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а і від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21.
Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців, у тому числі військовослужбовців Служби безпеки України. Тобто Постановою № 1013 були підвищені оклади у більшості галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Порядок виплати грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 01.03.2018 регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294).
Набрала чинності ця постанова 01.01.2008.
Пунктом 3 Постанови № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів, у тому числі Служби безпеки України (додаток 4 до Постанови № 1294).
Втратила чинність Постанова № 1294 відповідно до пунктів 9, 10 постанови Кабінетів Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» 01.03.2018.
Тобто з 01.01.2008 по 01.03.2018 Постанова № 1294 була чинною, зміни до схеми посадових окладів військовослужбовців за весь цей період не вносились.
Пунктом 1 постанови Кабінетів Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки України, на підставі якої суттєво підвищено посадові оклади військовослужбовців.
Отож, підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року не відбувалося.
Відтак суд встановив, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017, враховуючи базовий місяць грудень 2015 року, є протиправними.
Тому позовні вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про компенсацію позивачу втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати суд зазначає таке.
Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзаців першого, п'ятого і шостого частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).
Таким чином, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення та суми індексації грошових доходів військовослужбовцю йому повинно бути здійснено компенсацію втрати частини доходів згідно із Законом № 2050-ІІІ.
Суд встановив, що відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 21.08.2017 № 980-ОС «По особовому складу» позивача звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України з 31.08.2017.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного від 03.02.2022 у справі № 400/5453/21 відповідачем проведено 04.08.2022 нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 7384,06 гривень. У листі від 02.09.2022 № 21/3/1-11-12/5 відповідач зазначив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного від 03.02.2022 у справі № 400/5453/21 його не було зобов'язано виплатити компенсацію громадянам втрати частини доходів, у випадку порушення встановлених строків. Тобто зазначену компенсацію він позивачу не виплатив і не планує виплачувати за відсутності рішення суду про його зобов'язання до цього.
Відтак суд прийшов до висновку, що відповідач при проведенні перерахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення зобов'язаний також нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за порушення встановлених строків їх виплати на відповідну суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, а саме: з 01.09.2017 (наступний день, після звільнення позивача з військової служби) по день виплати індексації грошового забезпечення на виконання цього рішення суду.
Що стосується позовних вимог про відрахування 1,5 % військового збору та про виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Абзацом першим пункту 2 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, нарахування та виплата позивачу індексації має бути здійснена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб
Відповідно пункту 6 Порядку №44 територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.
Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справа № 815/5826/16 (пункт 63) зазначено, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Отже, після набрання рішенням суду у цій справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається обов'язок виконати рішення суду.
При цьому на відповідача, як податкового агента, законодавством покладено обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу.
У цьому контексті право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке виникає у суб'єкта лише в момент їх порушення або оспорювання.
Тому захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що у нього наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача відрахувати 1,5 відсотка військового збору та здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб , оскільки відповідні обов'язки виникають одночасно з виплатою індексації, тобто у майбутньому. Отож ці позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про застосування судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про його виконання.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов'язком. Тобто зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Позивач будь-яких доказів щодо наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду не надав. Розглянувши матеріали справи, суд не встановив підстав для встановлення судового контролю.
Також відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання. Пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України передбачене негайне виконання рішення про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду в цій справі має зобов'язальний характер і в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача.
Як наслідок, дія пункту 2 частини першої статті 371 КАС України на відповідні правовідносини не поширюються.
Відтак суд відмовив у задоволенні клопотань позивача про застосування судового контролю за виконанням судового рішення та про звернення рішення до негайного виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 139 КАС України при частковому задоволенні Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також він не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 00034074) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - грудень 2015 року.
3. Зобов'язати Службу безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 00034074):
провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.08.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, із врахуванням раніше виплачених сум;
нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.02.2017 по 28.02.2018 за весь час затримки виплати.
4. У решті позовних вимог відмовити.
5. Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та звернення рішення суду до негайного виконання.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 11 листопада 2022 року