справа №380/10586/22
11 листопада 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судового збору у справі за позовом «Такром Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 1.11.2022 адміністративний позов було задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про визначення коду товару N KT-UA209000-0009-2022 від 15 лютого 2022 року.
Позивач 4.11.2022 подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи дану заяву, зазначає, що судом при вирішенні справи не вирішено питання щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат на правничу допомогу та проведення експертизи. Вказує, що з метою захисту своїх прав ТОВ «Такром Україна» було змушене звернутися за правничою допомогою до Адвокатського бюро «Тасліцького Германа». 1.08.2022 було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №7. На виконання цих домовленостей ТОВ «Такром Україна» було сплачено 100% передоплати від суми, погодженої в Договорі, що склала 40 000,00 гривень без ПДВ. Факт надання правової допомоги підтверджується підписаним Актом №19 від 1.11.2022. Щодо доказів про розмір судових витрат пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертиз вказує, що позивач у межах підготовки до подання позову звернувся до судового експерту щодо надання відповідного висновку стосовно вакуумної установки, відносно якої ухвалено рішення митного органу про класифікацію товару. Висновок було складено 10 серпня 2022 року. Наступного дня цей Висновок в якості доказу було надано суду та копію надано відповідачеві по справі. Відносини позивача із експертною установою ґрунтувалися на Договорі №28/07-1 від 28.07.2022. Відповідно до п. 2.1. цього Договору вартість послуг складає 60 000,00 грн. Позивач оплатив послуги експертної установи в розмірі 100%, що підтверджується відповідної банківською випискою по рахунку за період 29.07.2022.
Представник відповідача подав заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, де просив відмовити у стягненні таких витрат з огляду на наступне. Розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Склад та розмір витрат підлягає доказуванню в судовому процесі. При цьому надані послуги мають обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Відповідач вважає, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, а їх розмір обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витрачених на виконання цих робіт. Вказана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало значного проміжку часу, для такого високого розміру гонорару, зокрема адвокат був обізнаним про позицію позивача. Однак, з аналізу позовної заяви, вбачається, що її підготовка не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, складалася лише із 10 аркушів, більшість з них це нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, тому не зрозумілим є така велика сума гонорару. Зазначає, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що у свою чергу не зумовлювало представника перебувати за межами міста Києва, у відряджені з метою участі в судових засіданнях. Більше того, представником позивача не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу , а отже документально не підтверджено, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі. Окрім того, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат ( аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 02.07.2019 у справі №810/795/18). Щодо стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань, витрат пов'язаних із проведенням експертизи у розмірі 60000 грн, а саме оплату за висновок експерта №3223 від 10.08.2022 зазначає, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської митниці 03.08.2022 року. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони,треті особи. КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулось за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, вважає, що відсутні підстави для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку. На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід.» Поряд з тим, в своїй заяві та долученими додатками до неї представник позивача не надав жодних доказів чи є розмір таких витрат обґрунтованим. Як зазначалось у відзиві на позовну заяву, ні судовий експерт Дуць Д.Л., ні представники ТОВ «ЕТЦ «Сфера» (м. Полтава) на висновок яких посилається даний експерт, не здійснювали фізичний огляд товару (який знаходився в зоні митного контролю ВМО «Стрий» митного поста «Львів-південний» у м.Стрий Львівської області), а робили висновки на основі наданої отримувачем інформації. Вважає, що стягнення з Львівської митниці, витрат пов'язаних із проведенням експертизи у розмірі 60 000,00 грн, а саме оплату за висновок експерта №3223 від 10.08.2022 є неправомірним.
При ухваленні додаткового рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення статті 134 КАС України передбачають, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем не надано до суду належних документів, які підтверджують суму витрат на правничу допомогу, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.
Суд наголошує, що до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача не долучено Договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.).
Проект Договору №7 про надання правової (правничої) допомоги від 1 серпня 2022 року не можна вважати належним та достатнім у розумінні статей 73, 74 КАС України доказом здійснення з особою, яка надавала правничу допомогу, оскільки він не підписаний сторонами та не скріплений печаткою (підписаного Договору суду не надано).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
При цьому опис робіт, які було надано адвокатом, що міститься в заяві, є неконкретизованим та не містить детального опису робіт виконаних адвокатом із зазначенням кількості часу, витраченого на здійснення відповідних дій.
Представником позивача не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу, а отже документально не підтверджено, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17).
Крім того, оскільки представником позивача не надано суду Договору про надання правової допомоги, не може вважатися належним та достатнім у розумінні статей 73, 74 КАС України доказом здійснення з особою, яка надавала правничу допомогу і рахунок на оплату від 3.08.2022 №9 та платіжне доручення від 4.08.2022 №2809 (суд зазначає, що позов надійшов до суду 4.08.2022).
Додатково суд зазначає, що з платіжного доручення від 4.08.2022 №2809 неможливо ідентифікувати справу у якій надано таку правову допомогу. У платіжному дорученні зазначено «призначення платежу: оплата надання правової допомоги при супроводі в суді першої інстанції при оскарженні рішення про визначення коду товарів без НДС». В той же час не зазначено ні номер, ні дату рішення, ні договору про надання правової допомоги.
За наявними доказами не можливо встановити чи вказані позивачем витрати на правову допомогу були понесені ним саме під час розгляду справи.
Як суд вже вказував, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищезазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.06.2018 у справі 826/1216/16.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів здійснення з особою, яка надавала правничу допомогу, розрахунку за надані послуги. У якості документу, підтверджуючого сплату витрат на правову допомогу позивачем надано рахунок на оплату від 3.08.2022 №9 та платіжне доручення від 4.08.2022 №2809. Будь-яких інших документів для підтвердження здійснених витрат позивачем не надано.
З огляду на викладені обставини у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що заява позивача про стягнення судових витрат є необґрунтованою та підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу за цією заявою відсутні, оскільки суду не надано підтвердження належними доказами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо стягнення з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань витрат пов'язаних із проведенням експертизи у розмірі 60000 грн суд зазначає наступне.
Частини п1 та 3 ст. 132 КАС України, визначають, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Положення ст. 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку експертного висновку.
На користь такого висновку суду також свідчать норми ч. 8 ст. 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.
В своїй заяві про стягнення витрат пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертиз позивач зазначає, що відносини позивача із експертною установою ґрунтувались на Договорі №28/07-1 від 28.07.2022.
Відповідно до п. 2.1. цього Договору вартість послуг складає 60 000,00 грн. Позивач оплатив послуги експертної установи в розмірі 100%, що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку за період 29.07.2022. Сам висновок було складено 10 серпня 2022 року.
З Договору №28/07-1 від 28.07.2022 неможливо ідентифікувати справу у якій таку товарознавчу експертизу проведено (в Договорі жодним чином не зазначено товарознавчу експертизу якого товару проведено судово-експертною установою).
З Акту №ОУ-0000018 наданих послуг теж неможливо встановити, яку саме товарознавчу експертизу та якого товару проведено експертом.
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської митниці 04.08.2022 року.
В постанові Верховного суду від 16.12.2020 у справі №824/647/19-а зазначено наступне: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має врахувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або викликала справа публічний інтерес, тощо.
Проведення експертом товарознавчої експертизи не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими).
А, отже, суд відмовляє у покладенні судових витрат в частині проведення експертизи на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 77, 90, 104, 134, 139, 143, 246, 252, 255, 295 КАС України, суд,-
Відмовити представнику позивача Щербаку Олегу Геннадійовичу у задоволенні вимог що стягнення з відповідача понесених судових витрат пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу, а також витрат пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертизи.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Брильовський Р.М.