про повернення позовної заяви в частині
22 лютого 2022 року м. Київ № 320/703/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по березень 2018 року з урахуванням базового місяця - жовтень 2015 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по березень 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум, та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням підстав для поновлення строку звернення до суду та наданням доказів на підтвердження поважності таких підстав.
На усунення недоліків позовної заяви позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яку мотивовано тим, що згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №825/997/17, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, та входить до складу грошового забезпечення. Відтак, слід керуватися положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України щодо відсутності строкових обмежень до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати. Також, у заяві позивачем наголошено на відсутності обмеження будь-яким строком права на звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, та усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя).
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (абзац перший частини четвертої).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята).
Зі змісту позовної заяви убачається, що спірні відносини стосуються, зокрема, незгоди позивача з розміром виплаченої йому у 2016, 2017 роках грошової допомоги на оздоровлення.
Таким чином, за своїм змістом спірні відносини стосуються проходження позивачем публічної служби, відповідно, на такі відносини поширюється місячний строк звернення до суду.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом наголошувалось, що грошова допомога на оздоровлення не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, відповідно, на спірні відносини, предметом яких є грошова допомога на оздоровлення, не поширюється дія положень статті 233 Кодексу законів про працю України, за якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відтак, враховуючи звернення позивача з даним позовом до суду 21.12.2021, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення з позовною заявою, суд дійшов висновку про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог щодо незгоди з розміром виплаченої позивачу у 2016, 2017 роках грошової допомоги на оздоровлення.
Втім, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено поважних підстав для поновлення строку звернення до суду та не надано відповідних доказів на підтвердження наявності таких підстав щодо позовних вимог в частині, що стосується незгоди позивача з розміром виплаченої йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки.
При цьому є безпідставним посилання позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17, оскільки предмет розгляду у вказаній справі стосувався саме щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, яка була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, водночас, позовні вимоги у даній справі стосуються саме грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, а не щомісячної додаткової грошової винагороди.
Суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відтак, подання позовної заяви, за відсутності належного обґрунтування причин такого тривалого зволікання, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є недопустимим в силу позиції Європейського Суду з прав людини у даному питанні.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга).
Отже, суд дійшов висновку про пропущення позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 років без поважних причин.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Зважаючи на необґрунтованість позивачем поважності підстав пропуску строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках, який залишено без руху, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви в цій частині.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення у червні 2016 року, серпні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням виплачених сум; - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.