ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про забезпечення позову
"11" листопада 2022 р. справа № 300/4615/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування розпорядження №357-Л від 10.11.2022 про анулювання ліцензії реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020,
10 листопада 2022 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- постановити ухвалу про забезпечення позову ТОВ «Галичина-Табак» до ГУ ДПС в Івано-Франківській області шляхом зупинення дії розпорядження №357-Л від 10 листопада 2022 року про анулювання ліцензії реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020;
- зобов'язати ГУ ДПС в Івано-Франківській області внести відомості про дійсність ліцензії ТОВ «Галичина-Табак» реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020 та зупинення дії розпорядження № 357-Л від 10 листопада 2022 року про анулювання ліцензії реєстраційний № 990211202000034 від 18.09.2020 у офіційні реєстри.
Заява вмотивована тим, що розпорядження №357-Л від 10 листопада 2022 року про анулювання ліцензії позивача на право оптової торгівлі тютюновими виробами №990211202000034 від 18.09.2020 унеможливлює здійснення позивачем своєї господарської діяльності.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
В обґрунтування заяви позивач вказав, що з огляду на те, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання письмового розпорядження про її анулювання, то анулювання ліцензій на право оптової торгівлі тютюновими виробами може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ТОВ «Галичина-Табак», за захистом яких звернувся останній, а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності у сфері оптової торгівлі тютюновими виробами, що, в свою чергу, дасть можливість уникнути заподіяння йому збитків.
Оскільки можливість здійснення позивачем господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, анулювання якої призведе до припинення господарської діяльності, що матиме невідворотні наслідки, в зв'язку з чим заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв'язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.
За приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, статтею 151 КАС України, визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС ).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області прийнято розпорядження №357-Л від 10 листопада 2022 року про анулювання ліцензії реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020.
Суд звертає увагу, що наразі не вбачається ознак очевидної протиправності вказаного розпорядження або очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Оцінку оскаржуваному розпорядженню буде надано під час розгляду справи по суті.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 36497264), основним видом діяльності є оптова торгівля тютюновими виробами (КВЕД 46.35).
Матеріали справи свідчать, що 18.09.2020 позивачем отримано ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами.
Відповідачем 10 листопада 2022 року прийнято розпорядження №357-Л про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» на право оптової торгівлі тютюновими виробами.
Порядок анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», (далі Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.
Так, анулювання ліцензії це позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження
Відповідно до ст. 3 Закону №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Таким чином, судом встановлено, що з моменту одержання позивачем розпорядження Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, ліцензія №990211202000034 від 18.09.2020 вважається недійсною, а тому фактично під час розгляду адміністративної справи за позовом ТОВ «Галичина-Табак», оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензій.
Анулювання ліцензій має наслідком припинення функціонування ТОВ «Галичина-Табак»; втручання в господарську діяльність ТОВ «Галичина-Табак» до моменту перевірки правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження в судовому порядку.
Тим самим будуть істотно порушені права позивача, оскільки ТОВ «Галичина-Табак», буде фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження.
Отже, судом підтверджено, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв'язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.
Отже, з огляду на викладене, суд робить висновок, що у разі не зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №357-Л від 10.11.2022, якщо позивачем при розгляді адміністративної справи буде доведено протиправність дій відповідача, та у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог і до моменту набранням ним законної сили, може скластись ситуація, при якій для відновлення прав позивача у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на викладене, задля збереження існуючого стану до розгляду справи по суті, суд вважає за доцільне зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Івано-Франківській області №357-Л від 10.11.2022 про анулювання ліцензії позивача на право оптової торгівлі тютюновими виробами №990211202000034 від 18.09.2020 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Суд зазначає, що ухвала, якою вживаються заходи забезпечення позову жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваного висновку.
У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.
Наведене, на думку суду, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Водночас, щодо забезпечення позову шляхом зобов'язання ГУ ДПС в Івано-Франківській області внести відомості про дійсність ліцензії ТОВ «Галичина-Табак» реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020 та зупинення дії розпорядження № 357-Л від 10 листопада 2022 року про анулювання ліцензії реєстраційний № 990211202000034 від 18.09.2020 у офіційні реєстри, суд зазначає наступне.
Так, згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 1 статті 151 КАС України, яка передбачала такий спосіб забезпечення позову як встановлення обов'язку вчинити певні дії, виключено на підставі Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ” № 460-IX від 15.01.2020.
Таким чином, на момент розгляду цієї заяви чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості застування заходу забезпечення позову шляхом зобов'язання вчинити певні дії.
Всупереч наведеному, заявником у заяві про забезпечення позову, зокрема, у пункті 2, прохальної частини заяви, зазначено заходи забезпечення позову, які передбачають встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, заява позивача в частині забезпечення позову шляхом зобов'язання ГУ ДПС в Івано-Франківській області внести відомості про дійсність ліцензії ТОВ «Галичина-Табак» реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020 та зупинення дії розпорядження № 357-Л від 10 листопада 2022 року про анулювання ліцензії реєстраційний № 990211202000034 від 18.09.2020 у офіційні реєстри задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що заява ТОВ «Галичина-Табак» про забезпечення позову є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування розпорядження №357-Л від 10.11.2022 про анулювання ліцензії реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020 - задовольнити частково.
Зупинити дію розпорядження №357-Л від 10 листопада 2022 року про анулювання ліцензії реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування розпорядження №357-Л від 10.11.2022 про анулювання ліцензії реєстраційний №990211202000034 від 18.09.2020.
У задоволенні іншої частини вимоги відмовити.
Копію ухвали негайно направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шумей М.В.