Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 листопада 2022 року Справа№200/4275/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач, Фонд), відповідно до якого просить:
- визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області щодо припинення нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 01.06.2015 року по теперішній час протиправними;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату щомісячних страхових виплат з 01.06.2015 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебував на обліку та отримував страхові виплати в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у зв'язку із втратою професійної працездатності, проте, з 01.06.2015 року страхові виплати позивачу були припинені.
З метою уточнення інформації стосовно припинення страхових виплат представником позивача був спрямований адвокатський запит до відповідача.
Листом № 01-04/15-104 від 20.01.2022 року відповідач повідомив позивача про те, що страхові виплати позивачу припинені з 01.06.2015 року, у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач з цими підставами припинення страхових виплат не погоджується та вважає дії відповідача щодо припинення страхових виплат протиправними.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач перебуває на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чистякове.
З 01.06.2015 року нарахування страхових виплат позивачу було припинено у зв'язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
У подальшому, з 01.06.2015 року по теперішній час, позивач до будь-якого відділення органу Фонду із заявою щодо продовження щомісячних страхових виплат у встановленому порядку (з відповідним переліком документів) не звертався.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/4275/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як видно з матеріалів справи, позивач перебував на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чистякове.
Згідно з приписами Закону України від 16.09.2014 року № 1680-VII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування" м. Чистякове Донецької області було визнано тимчасово окупованою територією.
У жовтні 2014 року для продовження раніше призначених страхових виплат позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Волноваха, яким було продовжено щомісячну страхову виплату позивачу з 01.10.2014 року.
У травні 2015 року позивачу була виплачена заборгованість по страховим виплатам за період з 01.06.2014 року по 30.09.2014 року.
З 01.06.2015 року нарахування страхових виплат позивачу було припинено.
Для уточнення інформації щодо припинення страхових виплат позивачу представником позивача - адвокатом Лісодідом Олегом Валентиновичем, до відповідача було направлено відповідний адвокатський запит.
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 20.01.2022 року № 01-04/15-104 повідомив, що страхові виплати позивачу були припинені з 01.06.2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою і має адміністративну процесуальну дієздатність відповідно до ст. 43 КАС України.
Відтак, враховуючи викладене та зважаючи на те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є відповідним розпорядником коштів, суд вважає, що саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а не певне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у якому позивач перебував на обліку) є належним відповідачем у даній справі.
Отже, безпосередньою підставою для припинення страхових виплат позивачу стало саме закінченням терміну дії довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву, проте без посилання на конкретне рішення Фонду (копія рішення стосовно припинення страхових виплат позивачу відповідачем до суду також не надавалася).
Спірним питанням даної справи є правомірність припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат з 01.06.2015 року з наведених вище підстав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правові, фінансові, організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян стосовно їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1105-ХІV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Приписами ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-ХІV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Умови та підстави припинення страхових виплат встановлені ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV, згідно з якою страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.
Положеннями п. 3 розд. VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV визначено, що особливості надання соціальних послуг і виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
У той же час, за ст. 3 Закону № 1706-VII громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
Суд зауважує, що у жодному із зазначених Законів не передбачено такої підстави для припинення соціальних виплат особі, як закінчення терміну дії довідки особи про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, скасування такої довідки або відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
Прийняті Кабінетом Міністрів України постанови від 01.10.2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" так само, як і постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції", є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.
При розгляді даної справи судом враховуються висновки стосовно застосування норм матеріального права у подібних відносинах, які були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 243/3505/16-ц, за якими відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний Суд відступив від висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, який було викладено Верховним Судом України у рішенні від 12.04.2017 року у справі № 6-51цс17.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до норм ст. ст. 1, 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зокрема, у рішеннях у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10, п. 52 рішення) та у справі "Хонякіна проти Грузії" (заява № 17767/08, п. 72 рішення) Європейський Суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених будь-яким іншим законом, отже, є протиправним.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати йому страхових виплат з 01.06.2015 року.
Суд зауважує, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Доказів прийняття рішення (постанови) про припинення страхових виплат позивачу чи вчинення відповідачем саме активних дій щодо припинення виплат суду не надано.
Відтак, у спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача, а його бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу страхових виплат з 01.06.2015 року.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Отже, суд зауважує, що умовами призначення і продовження виплати страхових виплат внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується відповідною довідкою, та наявність рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України".
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 826/11272/16, предмет розгляду якої стосувався визнання дискримінаційними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили з моменту прийняття, окремих положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 у частині здійснення відповідних виплат через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ "Державний ощадний банк України".
За правовим висновком Верховного Суду у справі № 826/11272/16, вищевказана норма постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 спрямована на збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем та протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначає, що аналіз наведених норм права свідчить про те, що оскільки внутрішньо переміщені особи, зокрема, потребують спеціального захисту з боку держави, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, які передбачені законом, встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, тому оспорюванні позивачем зміни до Постанови № 637 не можуть вважатися дискримінаційними в розумінні положень закону.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу страхових виплат з 01.06.2015 року та шляхом зобов'язання відповідача поновити позивачу нарахування і виплату щомісячних страхових виплат з 01.06.2015 року на рахунок позивача, який відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України".
Разом з позовом позивачем подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-ХІV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної соціальної виплати є абсолютним та не може бути обмежене будь-яким строком.
З огляду на встановлені судом обставини щодо ненарахування та невиплати страхових виплат позивачу з 01.06.2015 року саме з вини відповідача, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн. (квитанція № 9274-5771-8443-5713 від 08.07.2022 року).
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд задовольнив заявлені позивачем вимоги, внаслідок чого на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн.
Керуючись Конституцією України та Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) страхових виплат з 01.06.2015 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) поновити нарахування і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячних страхових виплат з 01.06.2015 року на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Повне судове рішення складене 11 листопада 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч