Справа № 522/13078/21
Провадження № 2/522/2701/22
07 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Шенцевої О.П.,
при секретарі Лукашкіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог у урахуванням уточнень до позовної заяви вказує, що рішенням Приморського районного суду м. Одесі від 22.02.2019 року шлюб між позивачем і відповідачем розірвано. За період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, а саме 21.03.2017 року за спільні кошти її та відповідачем на підставі договору купівлі-продажу набуто спірне майно - автомобіль «BMW» Х6, 2012 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см, ідентифікаційний номер кузову автомобіля НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , вартість якого становить 734 000 грн.
Вказаний автомобіль був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. 22.01.2019 року з метою ухилення від поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 без згоди та відома ОСОБА_1 розпорядився вказаним спільним майном на власний розсуд та перереєструвавши його на ОСОБА_3 , уклавши з нею Договір №5141/2019/1280266 від 22.01.2019 року. Вказаний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу в рівних частках. Також, згідно отриманої відповіді з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, номерний знак автомобіля «BMW» Х6 змінено з днз. НОМЕР_3 на днз. НОМЕР_4 , потім було змінено з днз. НОМЕР_4 на днз. НОМЕР_5 , що свідчить про перереєстрацію та зміну власника ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , а з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіль марки «BMW» Х6, 2021 випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см, ідентифікаційний номер кузову автомобіля НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіль марки «BMW» Х6, 2021 випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см, ідентифікаційний номер кузову автомобіля НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- визнати Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіль марки «BMW» Х6, 2021 випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см, ідентифікаційний номер кузову автомобіля НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.08.2021 року відкрито провадження по справі в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 28.10.2021 р. забезпечено докази по справі шляхом витребування у Регіонального сервісного центру МВС ГСУ МВС в Одеській області належним чином засвідчені копії всіх договорів купівлі-продажу ТЗ за VIN-кодом НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 28.10.2021 р. накладено арешт на автомобіль марки «BMW» Х6, 2012 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб.см., ідентифікаційний номер кузову автомобіля НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_4 .
Ухвалою суду від 02.12.2021 року скасовано заходи забезпечення позову вжиті судом ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.10.2021 року про забезпечення позову шляхом зняття арешту з автомобіля марки «BMW» Х6, 2012 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб.см., ідентифікаційний номер кузову автомобіля НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 07.12.2021 року прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 31.05.2022 р. у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.05.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.
У судове засідання призначене на 07.11.2022 року від представника позивача - адв. ОСОБА_7 надійшла заява про проведення судового засідання на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини своєї не явки суду не повідомили, станом на день винесення рішення відзив на позов на адресу суду не надсилали.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
За таких обставин, суд вбачає за необхідне розглянути справу по суті на підставі наявних матеріалів.
Судом встановлені наступні обставини справи.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
22.02.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що свідчить рішення Приморського районного суду м.Одеси (справа №522/1852/19) (а.с.7-8).
07.02.2013 року на підставі довідки-рахунок серії ДГП № 982180 від 06.02.2013 виданої ТОВ З II «АВТ Баварія» у ВРЕР № 1 м. Запоріжжя, зареєстровано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з закріпленням номерного знаку НОМЕР_6 .
21.03.2017 на підставі договору купівлі-продажу № 6479/17/000128 від 19.03.2017 укладеного в торгівельній організації ТОВ «Авто-Статус» у ТСЦ № 5141 РСЦ МВС в Одеській області перереєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з закріпленням номерного знаку НОМЕР_2 .
Згідно договору купівлі-продажу № 5141/2019/1280266 від 22.01.2019 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ТСЦ 5141 РСЦ МВС в Одеській області, перереєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з закріпленням номерного знаку НОМЕР_7 (а.с.99).
Згідно договору купівлі-продажу 5142/2021/2635188 від 16.06.2021 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у ТСЦ 5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, перереєстровано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з закріпленням номерного знаку НОМЕР_4 (а.с.98).
20.11.2021 року на підставі договору купівлі-продажу № 5142/2021/2932612 від 20.11.2021 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ТСЦ 5142 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, перереєстровано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.97).
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Позивачка вказує, що за вказаними договорами купівлі-продажу з відповідачами та переходом права власності на автомобіль від одного відповідача до іншого позбавили її права власності, оскільки дані угоди були приховані від позивачки.
Позивачка також посилається на порушення прав спільної дитини ОСОБА_9 у зв'язку з укладанням оспорених Договорів, однак факт наявності в діях Відповідача ОСОБА_2 порушень прав та інтересів їх спільної дитини та потребує поділу в рівних частках, позивачкою, не обґрунтовано та не доведено.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем жодним чином не доведено факт відсутності з боку позивачки вільного волевиявлення в момент укладання Договору купівлі-продажу 21.03.2017 року, а посилання позивачки на порушення її прав та дисбаланс прав сторін у подальшому розподілі майна, у зв'язку із недоведеністю, що грошові кошти витрачені на купівлю автомобіля були саме позивачці, тому вимоги позивачки суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_2 під час зареєстрованого шлюбу з позивачкою, а тому недоведені обставини, що відповідач витратив кошти від продажу автомобіля на власний розсуд, а не в інтересах сім'ї.
Таким чином суд прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог позивача, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 72 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, згідно ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 11.11.2022 року.
Суддя Шенцева О.П.
07.11.2022