532/1183/22
2/532/332/2022
02 листопада 2022 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М,
учасники справи:
позивач - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»,
представник позивача - Мєшнік К. І,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
05 серпня 2022 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11 404,65 грн.
У позовній заяві представник позивача вказує, що 15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору надання банківських послуг «Monobank». На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у національній валюті України у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним засобом якого є платіжна картка.
АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ОСОБА_1 у порушення умов договору у встановлений строк чергові платежі не проводив, тому станом на 11.01.2022 року за відповідачем по укладеному кредитному договору рахується заборгованість на загальну суму 11 404,65 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Враховуючи викладене, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 11 404,65 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 серпня 2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02 листопада 2022 року постановлено ухвалити заочне рішення.
Представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», адвокат Мєшнік К. І. будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак зі змісту позовної заяви вбачається, що останній прохав розглядати справу без участі позивача та його представника. Крім цього зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Відзив на позов не подав, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від відповідача не надходило.
Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом установлено, що 15 липня 2020 року між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» укладено договір шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (Monobank), на підставі якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка (а.с. 7).
У підписаній анкеті-заяві відповідач ОСОБА_1 визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Відповідач за договором свої зобов'язання належним чином не виконує, заборгованість перед Банком не погашає, а тому станом на 11.01.2022 року за договором № б/н від 15.07.2020 року утворилась заборгованість у сумі 11 404,65 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Сума заборгованості підтверджена відповідним розрахунком, наданим позивачем (а.с. 6).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин 1,3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, враховуючи, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
У позовній заяві банк зазначив, що станом на 28 січня 2022 року прострочення зобов'язання відповідача ОСОБА_1 зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку із чим, на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу II Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28.01.2022 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач своє зобов'язання не виконав, жодної дії, направленої на погашення заборгованості.
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 отримав у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» кредитні кошти та взяв на себе обов'язки по виконанню договору, які на цей час не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку добровільно не сплачено, тому позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» необхідно стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 258, 268, 280-289 ЦПК України, суд, статтями 526, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,
Позов акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.07.2020 року в розмірі 11 404,65 (одинадцять тисяч чотириста чотири гривні шістдесят п'ять копійок) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони:
позивач: акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 Київська область;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя