30.08.2006 року Справа № 21/140-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Герасименко І.М.
при секретарі: Нурулаєвій Г.Ю.
за участю представників сторін:
позивача -Аржанухін В.Л., дов. № 41-4016 від 22.05.2006р.;
відповідача (1) -не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
відповідача (2) -Миронец О.В., дов. № 014-2488 від 10.08.2006р., юрисконсульт;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006 року
у справі № 21/140-06
за позовом відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області
до В/1 -корпорації “Науково-виробничої інвестиційної групи “Інтерпайп», м.Дніпропетровськ
В/2 -закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром», м.Єнакіїве Донецької області
про стягнення 3 715 грн. 05 коп.
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. (суддя Алмазова І.В.) по справі № 21/140-06 за позовом відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області (далі -ВАТ “Нікопольський завод феросплавів») до першого відповідача корпорації “Науково-виробничої інвестиційної групи “Інтерпайп», м.Дніпропетровськ (далі -корпорація “НВІГ “Інтерпайп») та другого відповідача -закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром», м.Єнакіїве Донецької області (далі -ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром») про стягнення 3 715 грн. 05 коп. в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що позивачем відповідно до ст..33 ГПК України не доведена вина першого відповідача в спричинених збитках, ст.ст.203, 209 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), ст.614 ЦК України.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі - ВАТ “Нікопольський завод феросплавів» м.Нікополь, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, фактичним обставинам, матеріалам справи, оскільки:
- господарським судом не дано належної правової оцінки обставинам, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, а саме факту неналежного виконання відповідачем -1 зобов'язань за договором поставки, чим порушено вимоги ст.ст.161, 162, 164, 246 ЦК УРСР;
- також господарський суд, відхиляючи доводи позивача, не зазначив в судовому рішенні правових підстав, відповідно до яких доводи не приймаються судом.
У відзивах на апеляційну скаргу перший відповідач -корпорація “НВІГ “Інтерпайп» м.Дніпропетровськ та другий відповідач -ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром» м.Єнакіїве, проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, матеріалам, обставинам справи.
В судовому засіданні представник другого відповідача підтримав зазначену правову позицію, представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду). Враховуючи, що перший відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні (ст..22 ГПК України), повідомлений належним чином про час та місце засідання, надав відзив на апеляційну скаргу, неявка представника першого відповідача не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою позивача в судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просив господарський суд стягнути з належного відповідача на користь позивача вартість вагової недостачі коксової продукції на суму 3715 грн. 05 коп. (з ПДВ та залізничним тарифом).
В подальшому, відповідно до ст..22 ГПК України, позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог від 30.05.2006р., яку було прийнято господарським судом до розгляду. Відповідно до зазначеної заяви позивач просив суд стягнути з першого відповідача збитки на суму 3715 грн. 05 коп. на підставі ст. ст.161, 203 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2002р. між ВАТ “Нікопольський завод феросплавів» м.Нікополь (позивач по справі, скаржник “покупець» за договором) та корпорацією “НВІГ “Інтерпайп» м.Дніпропетровськ (перший відповідач по справі, “продавець» за договором) було укладено договір № 91631/2002/881, відповідно до умов якого “продавець» зобов'язався поставити та передати у власність “покупця» продукцію -“товар», а “покупець» прийняти та оплатити вартість цієї продукції, асортимент, якість, кількість та ціна якої узгоджується в специфікаціях -додатках до зазначеного договору.
Пунктом 6.1 р.6 договору сторони передбачили, що приймання продукції по кількості здійснюється відповідно до Інструкції “Про прядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затверджену постановою Державного арбітражу СРСР № П-6 від 15.06.1965р. (з подальшими змінами та доповненнями); у випадку виявлення недостачі товару при прийманні його “вантажоотримувачем» виклик представника “продавця» та “вантажовідправника» обов'язковий.
Розділом 5 зазначеного вище договору сторони передбачили, що розрахунок за продукцію здійснюється між позивачем та першим відповідачем, тобто сторонами по договору, як в порядку передплати, так і в порядку послідуючої оплати -шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок “продавця» протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку.
На виконання умов договору від 27.12.2002р., що не спростовується жодною із сторін, на адресу позивача другим відповідачем, як “вантажовідправником» була відвантажена продукція в п/вагонах: №№ 67881938, 65239246, 60904620, 67183558, 63536619, 67883215, 67396366, 64916877 та було виявлено недостачу вантажу 9,8 тони.
Як вбачається із р.6 залізничних накладних, вантаж було видано на підставі п.52 Статуту залізниць України без перевірки, оскільки вантаж прибув у справних полувагонах без ознак втрат. Докази оскарження зазначених дій “залізниці» відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій.
При прийманні продукції по кількості було виявлено недостачу продукції в кількості 9,8 тони, про що було складено акт прийомки № 3212 від 05.05.2003р. за участю представника ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром» Сорокіною Т.Ф., уповноваженою довіреністю від 21.02.2003р. № 01-520 (а.с.29), яку видано на строк 3 місяці, тобто на період часу, без зазначення конкретних партій продукції, в прийманні яких має право брати участь гр.. Сорокіна Т.Ф.
Відповідно до п.21 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджену постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6) представнику, виділеному для участі в прийманні продукції по кількості, видається належним чином оформлене та засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. Згідно з цим пунктом названої Інструкції в посвідченні на право участі в прийманні продукції по кількості повинно бути зазначено на участь в прийманні саме якої продукції уповноважується представник; якщо для участі в прийманні виділено представника громадськості, то в посвідченні зазначається також дата, номер рішення заводського, фабричного, місцевого комітету, яким виділено цього представника.
Абзацами 4, 6 п.21 вищевказаної Інструкції встановлено, що посвідчення видається на право участі в прийманні конкретної партії продукції. Видача посвідчення на будь-який період часу (декаду, місяць та ін.) не допускається; посвідчення, видані з порушенням правил цієї Інструкції, вважається недійсним.
За цих обставин висновок, викладений в резолютивній частині рішення господарського суду, щодо недоведеності складу цивільного правопорушення, необхідного для притягнення до відповідальності першого відповідача у формі збитків, а саме, недоведеності об'єктивної сторони -факту недостачі -належними доказам, суб'єктивної сторони -вини у формі умислу чи необережності, відповідає матеріалам, обставинам справи, вимогам законодавства, правові підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. по справі № 21/140-06 -залишити без змін; а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
І.М.Герасименко
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.О.Головіна
01.09.2006