58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
07 листопада 2022 року Справа № 926/3515/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гіпербуд”
до відповідача Чернівецької міської ради
про визнання незаконним та скасування рішення
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін:
Від позивача (в режимі ВКЗ) - Стороженко Ю.В.
Від відповідача - Юзьків М.І.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Гіпербуд” звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 04 травня 2012 року між Чернівецькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гіпербуд” (орендар) укладено договір оренди землі № 7800, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022. Означений договір укладено строком на десять років по 04 травня 2022 року включно.
В подальшому, 30 серпня 2022 року Чернівецькою міською радою прийнято рішення №839, яким Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності за адресою проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10) на 3 (три) земельні ділянки: №1 - площею 0,8081 га, №2 - площею 0,4900 га, №3 - площею 0,1205 га та №4 - площею 0,0019 га.
Відтак, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Чернівецької міської ради від 30 серпня 2022 року № 839 “Про розгляд звернень ТОВ “Гіпербуд” та ОСББ “Сонячний острів” щодо земельної ділянки за адресою проспект Незалежності,131”, оскільки вважає, що оспорюване рішення міської ради порушує його право, як користувача земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2022 року, судову справу № 926/3515/22 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову. Так, позивач просить суд забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Гіпербуд” до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення:
- забороною Чернівецькій міській раді до набрання законної сили рішення суду в справі вчиняти такі дії: розпоряджатися, змінювати цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022, здійснювати її перетворення, поділ, об'єднання з іншими земельними ділянками, в тому числі (але не виключно) вносити до порядку денного сесій Чернівецької міської ради питання поділу даної земельної ділянки та приймати рішення про поділ вказаної земельної ділянки;
- накладенням арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 922829673101, та забороною вчинення державними реєстраторами реєстраційних дій щодо її перетворення, поділу, об'єднання з іншими земельними ділянками до набрання законної сили рішення суду в справі;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення,3, м.Київ, 03151) та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які зміни до відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022 до набрання законної сили рішення суду в справі.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10 жовтня 2022 року; призначено розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.
07 жовтня 2022 року до суду надійшов письмовий відзив Чернівецької міської ради,
Відзив обґрунтовується Чернівецькою міською радою тим, що сторони є вільними від будь-яких зобов'язань за договором оренди № 7800 від 04 травня 2012 року та договору на реалізацію інвестиційного проекту забудови житлового кварталу по проспекті Незалежності, 131 в м. Чернівцях № 2089-юр від 10 травня 2007 року, оскільки договір оренди укладено строком на десять років по 04 травня 2022 року включно.
Далі, відповідач стверджує, що Чернівецька міська рада будучи наділена повноваженнями розпоряджатись землями територіальної громади та не обтяжена зобов'язаннями щодо вказаної земельної ділянки прийняла на пленарному засіданні оспорюване рішення з метою задоволення суспільних потреб в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року відкладено підготовче засідання у справі № 926/3515/22 на 24 жовтня 2022 року.
24 жовтня 2022 року до суду надійшли письмові додаткові пояснення позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, згідно змісту яких останній посилається на оприлюднення на офіційному сайті відповідача переліку скверів у м. Чернівці за рахунок земельної ділянки за адресою: проспект Незалежності, 131, що свідчить, на переконання позивача, про реальність намірів відповідача початку реалізації оскаржуваного рішення.
При цьому, судове засідання 24 жовтня 2022 року не відбулось, оскільки головуючий суддя по справі № 926/3515/22 Проскурняк О.Г. перебував у відрядженні, згідно наказу голови Господарського суду Чернівецької області № 11-аг від 21 жовтня 2022 року, про що сторони були повідомлені засобами телефонного зв'язку.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року підготовче засідання у справі № 926/3515/22 призначено на 07 листопада 2022 року.
В судовому засіданні 07 листопада 2022 року представник позивача підтримав доводи викладені в заяві про забезпечення позову та просив суд вказану заяву задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 07 листопада 2022 року проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Гіпербуд” про забезпечення позову, суд
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частинами першою - другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “Дорани проти Ірландії”).
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту” встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункту 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі “Жоффре де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно приписів статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Таким чином, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 22 серпня 2018 року по справі №924/150/17, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “Кюблер проти Німеччини”).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19).
Відповідно до правового висновку, який було викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У даній справі ТОВ “Гіпербуд” звернулось до суду з позовними вимогами, які спрямовані до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 30 серпня 2022 року № 839 “Про розгляд звернень ТОВ “Гіпербуд” та ОСББ “Сонячний острів” щодо земельної ділянки за адресою проспект Незалежності,131”, яким Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10) на 3 (три) земельні ділянки: №1 - площею 0,8081 га, №2 - площею 0,4900 га, №3 - площею 0,1205 га та №4 - площею 0,0019 га.
Такі позовні вимоги за своїм характером є немайновими. Судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, а тому в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19.
Отже, підставою для забезпечення позову є ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за умови невжиття заявленого заходу забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі змісту цієї норми вбачається, що необхідними елементами обов'язку доказування є:
1) певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення;
2) подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.
Отже, до надання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог або заперечень, будь які висловлені особою міркування будуть припущеннями, які не мають під собою жодного доказового значення.
Зазначене узгоджується з вимогами процесуального закону щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів та обґрунтувань, які б підтверджували ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Гіпербуд” при виконанні рішенні про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 30 серпня 2022 року № 839 за умови невжиття заявлених заходів забезпечення позову.
При цьому, посилання позивача у заяві про забезпечення позову на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року у справі №926/1470/15, постанову Львівського апеляційного господарського суду 18.02.2016 року у справі №926/1470/15, рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2016 року у справі №926/403/16, рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.02.2017 року у справі №926/4124/16 не береться судом до уваги, з огляду на те, що вказане не доводить твердження позивача про наявність (на момент розгляду судом заяви) у відповідача прямого умислу не виконувати рішення по справі в майбутньому.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам здійснювати певні дії.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення заборони на вчинення державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які зміни до відомостей про спірну земельну ділянку, створить необґрунтовані та непропорційні перешкоди власнику цієї земельної ділянки - Чернівецькій міській раді у реалізації його прав.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Позивач у даному спорі звернувся до суду з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 30 серпня 2022 року № 839 “Про розгляд звернень ТОВ “Гіпербуд” та ОСББ “Сонячний острів” щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ”, яким Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10) на 3 (три) земельні ділянки: №1 - площею 0,8081 га, №2 - площею 0,4900 га, №3 - площею 0,1205 га та №4 - площею 0,0019 га.
У той же час, у поданій заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову:
- забороною Чернівецькій міській раді до набрання законної сили рішення суду в справі вчиняти такі дії: розпоряджатися, змінювати цільове призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022, здійснювати її перетворення, поділ, об'єднання з іншими земельними ділянками, в тому числі (але не виключно) вносити до порядку денного сесій Чернівецької міської ради питання поділу даної земельної ділянки та приймати рішення про поділ вказаної земельної ділянки;
- накладенням арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 922829673101, та забороною вчинення державними реєстраторами реєстраційних дій щодо її перетворення, поділу, об'єднання з іншими земельними ділянками до набрання законної сили рішення суду в справі;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (код ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які зміни до відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022 до набрання законної сили рішення суду в справі.
Основним доказом, на який посилається позивач, є:
1) оприлюднене 20 жовтня 2022 року на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради прийняте рішення №893 від 13 жовтня 2022 року “Про доповнення до переліку скверів у місті Чернівцях, затвердженого рішенням міської ради VI скликання від 29 травня 2014 року №1233 “Про затвердження переліку парків та скверів у місті Чернівцях” та формування земельних ділянок”, де під пунктом 73 за адресою проспект Незалежності, 131 зазначається “сквер” орієнтовною площею 0,4000 га.
2) оголошення Департаменту урбаністики та земельних відносин Чернівецької міської ради про проведення закупівлі від 20 жовтня 2022 року - “Послуга з розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 1,3000га за адресою АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10) на 3 (три) земельні ділянки , з них: №1 - площею 0,8081га, №2 - площею 0,4900га та №3 - площею 0,0019га)”.
3) прийняте 30 серпня 2022 року Чернівецькою міською радою рішення №839.
При цьому, відповідно до прийнятого 30 серпня 2022 року рішення 22 сесії VII скликання Чернівецької міської ради №839 про розгляд звернень TOB “Гіпербуд” та ОСББ “Сонячний острів” щодо земельної ділянки за адресою проспект Незалежності, 131, відповідно до Земельного кодексу України, статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про оренду землі”, розглянувши звернення TOB “Гіпербуд” та ОСББ “Сонячний острів”, беручи до уваги пропозиції департаменту урбаністики та архітектури міської ради і рекомендації депутатів міської ради VIII скликання, Чернівецька міська рада вирішила:
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю “ГІПЕРБУД” (код ЄДРПОУ 37825109), яке зареєстроване за адресою вул. Пилипчука, 6, офіс 414, м. Хмельницький, в укладенні на новий строк договору оренди землі за адресою проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, у зв'язку з тим, що нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці знаходиться у власності інших осіб (підстава: частина 4 статті 120 Земельного кодексу України, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо суб'єкта …).
2. Надати департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 44158575), який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10) на 3 (три) земельні ділянки: №1 - площею 0,8081 га, №2 - площею 0,4900 га та №3 - площею 0,0019 га.
2.1. За результатами поділу передбачити:
2.1.1. Земельну ділянку № НОМЕР_1 - площею 0,8081 га для обслуговування торгового центру;
2.1.2. Земельну ділянку № НОМЕР_2 - площею 0,4900 га для влаштування скверу;
2.1.3. Земельну ділянку № НОМЕР_3 - площею 0,0019 га для обслуговування об'єкта незавершеного будівництва (будівлі охорони).
Так, вирішуючи питання адекватності та співмірності, заявлених позивачем заходів до забезпечення позову, з огляду на прийняті міською радою рішення та беручи до уваги твердження відповідача, що саме Чернівецька міська рада є власником та правомірним користувачем земельної ділянки, а відтак у позивача відсутні докази які підтверджують його беззаперечне право на правомірне користування земельною ділянкою, суд, враховуючи, що позовні вимоги є похідними відносно права на землю, а забезпечення позову безпосередньо впливає на баланс інтересів сторін, дійшов висновку, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту унеможливить володіння та користування земельною ділянкою його законним власником (правомірним користувачем).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову потрібно враховувати, що такими заходами не повинні обмежуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані із предметом спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З огляду на викладене, суд звертає увагу заявника, що накладення арешту на земельну ділянку, виходячи із змісту позовних вимог не відповідає адекватному співвіднесенню виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Дослідивши подані заявником до заяви докази, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає, що посилання заявника на те, що ефективним способом захисту, поновлення порушених прав та оспорюваних прав, а також інтересів належних позивачу, за захистом яких він звернувся до суду є лише забезпечення позову, мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів забезпечення позову.
Відтак, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не долучено належних доказів, які б свідчили, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не доведено наявності встановлених законом підстав для забезпечення позову, шляхом заборони Чернівецькій міській раді розпоряджатися земельною ділянкою за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131; накладення арешту на земельну ділянку та забороною вчинення державними реєстраторами реєстраційних дій.
Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 13, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Повний текст складено та підписано - 11 листопада 2022 року
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.
Суддя О.Г. Проскурняк