майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/776/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення учасників
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Вільшанської сільської ради Житомирського району
про стягнення 61 233,26 грн
Зміст позовних вимог та заперечень.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 61233,26грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
У відзиві на позовну заяву Вільшанська сільська рада Житомирського району повідомила, що не відмовляється компенсувати витрати , однак просить позивача здійснити розрахунок заборгованості пропорційно, відносно населення громад розділити суму недоотриманих позивачем коштів, оскільки станція Чуднів-Волинський є найближчою залізничною станцією, якою користуються мешканці трьох громад: Краснопільської, Вільшанської,Чуднівської.
Рух справи.
22.09.2022 до суду надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою від 23.09.22 суд відкрив провадження у справі №906/776/22 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
14.10.22 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Встановлені судом обставини.
АТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» впродовж 2021 року надавала послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні з вокзалу залізничної станції Чуднів-Волинський, яка розташована у с.Вільшанка Житомирського району Житомирської області, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян та облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за відповідний період з січня по грудень 2021 року.
Згідно наявних у справі розрахунків заборгованості, позивач за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року надав послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян по вокзалу станції Чуднів-Волинський на території Вільшанської сільської територіальної громади на суму 61233,26 грн.
У 2020 та 2021 роках позивач звертався до Вільшанської сільської територіальної громади із листами щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2021 рік коштів та з проханням підписати договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, оскільки позивач продовжує здійснювати пільгове перевезення залізничним транспортом відповідно до державних соціальних програм у 2021 році.
Надалі, листами від 08.04.2021 року №727, від 06.05.21 №751, від 01.06.21 №787, від 20.07.21 №829, від 11.10.21 №950 позивач звертався до відповідача з проханням щодо підписання договорів та відшкодування збитків залізниці за пільгові перевезення пасажирів пільгової категорії приміським залізничним транспортом.
У відповідь на вказані листи Вільшанська сільська рада повідомила, що органи місцевого самоврядування мають фінансувати лише ті пільги, які вони вправі надавати самостійно відповідно до прийнятого рішення та з урахуванням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування"; відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачено в місцевому бюджеті сільської територіальної громади на 2021 рік, а тому не вважаються заборгованістю сільської ради (а.с.26-27).
Отже, упродовж 2021 року позивачем здійснювалися дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. При цьому відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивач за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року надав послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян зі станції Чуднів-Волинський, яка розташована у с.Вільшанка Житомирського району Житомирської області на суму 61233,26 грн., про що відповідно до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, позивачем надсилалися відповідні розрахункові та облікові документи.
Оскільки відповідач не вирішив питання відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян залізниці, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Висновки суду та норми права.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про охорону дитинства», «;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною шостою статті 9 Закону № 273/96-ВР встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
Частиною 1 статті 89 Бюджетного кодексу України України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканською АР Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України закріплюються видатки на власні повноваження органів місцевого самоврядування, які реалізуються в тому числі й через місцеві програми.
До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг по станції Чуднів-Волинський є Вільшанська сільська рада, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок місцевих бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Отже заперечення відповідача щодо відсутності обов'язку відшкодовувати витрати, які понесла залізниця на перевезення пасажирів , які користуються пільгами з оплати проїзду, та які не є мешканцями Вільшанської громади спростовуються викладеним вище.
Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Закон № 273/96-ВР та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів. Відсутність договору не звільняє сторін від виконання господарського зобов'язання, яке передбачене нормами чинного законодавства.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом, а відсутність укладеного між позивачем та відповідачем у 2021 році договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов'язання, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Отже відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу відшкодування витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 61233 грн 26 коп.
Судом встановлено, що облікові форми, складені позивачем за спірний період та надані в справу - повністю відповідають положенням п. 9, 10 та Додатку до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян № 1359, а тому такі облікові форми є належними доказами сум недоотриманих позивачем коштів за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій осіб та відповідно повинні бути оплачені розпорядником бюджетних коштів.
Порядок №1359 покладає на розпорядника бюджетних коштів обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти залізницею за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач доказів сплати компенсації позивачу вартості наданих послуг з перевезення пільгових категорій громадян, наданих ним в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 61233,26 грн суду не надав.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 61233,26 грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Вільшанської сільської ради Житомирського району (Житомирська область, Житомирський район, с.Вільшанка, вул.Короченська,2; код 04344995) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська,5; код 40075815) - відшкодування витрат на пільгове перевезення пасажирів у розмірі 61233,26 грн. та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.11.22
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повідом.) на ел. адреси: dady_69@ukr.net ; S.Vilshanka@ukr.net ; pres@sw.uz.gov.ua ; uz@uz.gov.ua