61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
10.11.2022 Справа №905/392/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд.22;місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд.53, А/С 4193; ідентифікаційний код 34884334, електрона адреса:ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, б.15 В, офіс 8, ідентифікаційний код 05763599, електрона адреса: ztm@nkmz.donetsk.ua)
про стягнення 459 047, 39 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення боргу за Договором №027/601-16 від 04.07.2016р. в сумі 389 010 грн, три відсотки річних в сумі 18 419,89 грн., інфляційні збитки в сумі 51 617,50 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови Договору №027/601-16 від 04.07.2016р в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.
Ухвалою суду від 06.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» залишено без руху. 20.05.2022 позивачем була направлена на адресу суду заява про усунення недоліків, в якій виявлені судом недоліки були усунуті.
Ухвалою від 10.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/392/22. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для надання (суду і позивачеві) відзиву на позовну заяву, всіх письмових та електронних доказів. Направлення даної ухвали здійснено шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи та телефонограмами.
21.07.2022 позивачем до суду було надано заяву про розподіл судових витрат №21/07 від 21.07.2022 в якої останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000грн.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об'єктивних обставин, пов'язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності та визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду).
Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, дослідивши наявні матеріали справи встановив наступне.
04.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» (далі - позивач) та Приватним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» було укладено Договір №027/601-16 (далі-Договір) за умовами п.1.1. якого Позивач, як постачальник, зобов'язався передати металопродукцію, яка вказана у Специфікаціях, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити металопродукцію.
Відповідно до п.1.2. Договору найменування (номенклатура та асортимент), кількість товара зазначається в Специфікації №1. Наступні Специфікації вводяться у договір шляхом укладення додаткових угод.
Додатковою угодою №7 від 13.03.2020 сторони розділ 3 Договору доповнили наступним пунктом: 3.1.3: попередня оплата у розмірі 100% від вартості Товара, зазначеного в Специфікації №7 здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на протязі 7-ми банківських днів з дати відвантаження Товару, при наявності рахунка Постачальника.
30.03.2020 року Сторонами Договору були підписані Додаткова угода №10 та Специфікація №10.
Додатковою угодою №10 від 30.03.2020 до Договору сторони виклали п.2.1. Договору в наступній редакції: загальна вартість договору складає 7 983 325,15грн. в тому числі ПДВ 1 330 558,69грн.
Умовами Специфікації №10 сторони узгодили, що строк постачання товару - 35 календарних днів від дати попередньої оплати, відповідно до п.3.1.6.
Зазначеною Додатковою угодою сторони доповнили Договір пунктами 3.1.6 та 3.1.7 наступного зміста: попередня оплата в розмірі 20% від вартості товару, указаного в специфікації №10, в тому числі ПДВ, здійснюється після отримання рахунку Постачальника відповідно до Специфікації № 10. Попередня оплата в розмірі 80% від вартості Товару, вказаного в специфікації №10 здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30-ти банківських днів з дати приймання Товару на склад Покупця.
За Додатковою угодою №10 від 30.03.2020 та Специфікацією №10 від 30.03.2020 «ДЗПТ» передало, а ПРАТ «НКМ3» прийняло металопродукцію на суму 320 640,00 грн. що підтверджується наступними видатковими накладним:
ВН №28 від 15.05.2020 на суму 72 240,00 грн., ТТН №28 від 15.05.2020;
ВН №30 від 21.05.2020 на суму 199 920,00 грн., ТТН №30 від 21.05.2020;
ВН №31 від 26.05.2020 на суму 48 480,00 грн., ТТН №3і від 26.05.2020.
Отже позивач зазначає, що відповідно до умов Договору відповідач зобов'язан був сплати кошти за поставлений Товар в наступні строки:
- за видатковою накладною №28 від 15.05.2020 останній день сплати 30.06.2020;
- за видатковою накладною №30 від 21.05.2020 останній день сплати 03.07.2020;
- за видатковою накладною № 31 від 26.05.2020 останній день сплати 08.07.2020.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо вчасної оплати отриманого товару не виконав та не сплатив за поставлений Товар по вищевказаним накладним в сумі 320 640,00 грн.
05 травня 2020 року Сторони підписали Додаткову угоду №11 та Специфікацію №11 до Договору.
Додатковою угодою сторони узгодили наступне: предметом додаткової угоди №11 до Договору поставки є введення Специфікації №11; в п.3.1.3 після слів «Специфікація №7» додати «Специфікація №11» загальна вартість договору складає 8 301 352,15 грн. в тому числі ПДВ - 1 383 558,69 грн.; інші умови договору поставки залишаються без змін.
Специфікацією №11 сторони узгодили асортимент, кількість та вартість товару, встановили, що строк постачання товару - не пізніше 20.05.2020.
За Додатковою угодою №11 від 05.05.2020 та Специфікацією №11 від 05.05.2020 ТОВ «ДЗПТ» передало, а ПРАТ «НКМ3» прийняло металопродукцію на суму 386 370,00 грн. що підтверджується видатковою накладною №29 від 15.05.2020 та ТТН №29 від 15.05.2020.
На виконання умов договору, відповідач на підставі рахунку позивача №14 від 28.04.2020 на суму 386 370 грн перерахував останньому 318 000,00 грн. за поставлений товар по видатковій накладній №29 від 15.05.2020, що підтверджується платіжним дорученням №9766 від 15.05.2020.
Отже відповідно до п.3.1.3. Договору, з урахуванням приписів Додаткової угоди №7 та Додаткової угоди №11, відповідач повинен був сплатити повну суму за поставлений Товар за ВН №29 від 15.05.2020 протягом 7-ми банківських днів, тобто до 26.05.2020 включно.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати товару за видатковою накладною №29 від 15.05.2020 не виконав у зв'язку з чим за ним залишилась заборгованість в сумі 68 370 грн.
Отже загальна сума боргу за поставлену продукцію за Договором №027/601-16 становить 389 010,00 грн.
22 листопада 2021 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою за Договором №027/601-16 сплатити суму боргу у розмірі 389 010,00 грн. протягом 7 днів з дати отримання вимоги.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дану вимогу 23.11.2021 отримала уповноважена особа ПРАТ «НКМ3», проте відповіді на вищезазначену вимогу відповідач не надав, суму боргу не сплатив.
Вважаючи порушеним своє право, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за Договором №027/601-16 від 04.07.2016 в сумі 389 010 грн з відповідача. Крім того, позивач заявив до стягнення три відсотки річних за період з 01 липня 2020 року по 24 січня 2022 року в сумі 18 419,89 коп., інфляційні збитки за період липень 2020 року по грудень 2021 року в сумі 51 617,50 грн.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Господарського і Цивільного кодексів України, умовами Договору №027/601-16 від 04.07.2016
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що укладений між сторонами вищезазначений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується із ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору №027/601-16 від 04.07.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 707 010 грн. Товар з боку відповідача отриманий уповноваженою особою без зауважень.
Відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково на суму - 318 000 грн. Станом на час розгляду справи загальна сума боргу Відповідача за поставлену продукцію по Договору №027/601-16 становить 389 010,00 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про повне погашення боргу за поставлений Позивачем товар.
Отже, вимога позивача про стягнення основної суми боргу у сумі 389 010 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, Позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Керуючись вищенаведеними приписами закону позивач здійснив нарахування 3% річних на суму боргу у розмірі 389 010 грн. за період з 01 липня 2020 року по 24 січня 2022 року, що складає 18 419 грн.89 коп. та інфляційні втрати нараховані за період з липня 2020 року по грудень 2021 року, що складає в сумі 51 617 грн. 50 коп.
Як зазначалось, позивач визначає наступні строки, в які відповідач мав здійснити оплату за Специфікацією №10:
- за видатковою накладною №28 від 15.05.2020 останній день сплати 30.06.2020;
- за видатковою накладною №30 від 21.05.2020 останній день сплати 03.07.2020;
- за видатковою накладною № 31 від 26.05.2020 останній день сплати 08.07.2020.
Отже нарахована позивачем сума 3% річних складає - 15 006,63грн, інфляційні витрати - 42 417,91грн.
Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає, що позивач припустився помилки при визначені періоду з якого має бути здійснено нарахування 3% річних, а саме за видатковою накладною №30 від 21.05.2020 такий строк має розраховуватись з 07.07.2020, за видатковою накладною № 31 від 26.05.2020 - з 10.07.2020. Тому вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 14 953,49грн. Вимоги щодо стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у сумі 42 417,91 грн.
Щодо нарахування позивачем 3% річних та інфляційних на суму боргу за накладною №29 от 15.05.2020 у сумі 3 413,26 грн та 9199,59 грн відповідно, суд перевіривши наданий розрахунок вважає його вірним, а тому вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже на підставі вищенаведеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на правову допомогу
Заявою від 21.07.2022 ТОВ «Дніпропетровський завод прецизійних труб» просить стягнути з ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» (клієнтом) та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія укладено Договір №02/11 про надання правової (правничої) допомоги від 02.11.2020 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно п 1.2. Договору правова (правнича) допомога, що надається Клієнту, полягає у наступному, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів Клієнта у судах, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.
Зміст кожного конкретно визначеного доручення Клієнта за цим Договором та зміст і обсяг надання правової (правничої) допомоги у кожній конкретно визначеній справі Клієнту визначаються додатковою угодою до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, та яка врегульовує у тому числі й всі інші питання, які витікають із суті певного доручення Клієнта або суті певної справи (п.1.5 Договору).
Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Євгеній Леонідович (п.1.6 Договору).
Додатковою угодою до Договору №02/11 від 30.12.2021 сторони виклали п.7.1. Договору наступним чином: цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до його виконання, але не довше ніж 31.12.2022 р включно, незалежно від обсягу та стадії виконання будь-якого конкретного доручення клієнта за цим договором.
12.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія укладено Додаткову угоду до Договору №02/11.
Ця додаткова угода від 12.01.2022 визначає зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги Клієнтові Бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних збитків з Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" за Договором №027/601-16 від 04.07.2016.
За умовами цієї додаткової угоди Бюро зобов'язується виконати роботу та надати таку правову допомогу Клієнту: ознайомлення з документами пов'язаних з Договором від 04.07.2016; надання консультацій; складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою) пояснення (за потребою), складання розрахунку 3% річних та інфляційних збитків; складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою); представляти інтереси Клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. брати участь у судових засіданнях.
Відповідно до п 3. Додаткової угоди Сторонами погоджений фіксований розмір гонорару в сумі 30 000 грн за надану правову допомогу клієнту.
Згідно до п 4 Додаткової угоди Сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу БЮРО на надання правової (правничої) допомоги зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди.
Пунктом 5 Додаткової угоди сторони визначили порядок оплати гонорару: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити авансовий платіж.
Пунктом 6 Сторони встановили, що складають акт виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дати прийняття судового рішення за результатами розгляду справи. Перелік роботи, які зазначені у звіті та погоджені клієнтом, вважаються прийнятими клієнтом та включаються до акту виконаних робіт.
Пунктом 7 встановлено, щомісяця до 10 числа наступного місяця БЮРО надає КЛІЄНТОВІ звіт щодо наданої правової допомоги за цією Додатковою угодою.
Крім того до матеріалів справи надано Ордер на надання правничої допомоги адвокатом Тимофієвим Є.Л. позивачу.
09 лютого 2022 року ТОВ «Дніпропетровський завод прецизійних труб» та Адвокатське бюро Тимофієва Євгенія підписали Звіт щодо правової (правничої) допомоги за Договором №02/11 від 02.11.2020 та Додаткової угоди від 12.01.2022. Відповідно до цього звіту сторони підтверджують, що в січні 2022 року Виконавець надав, а Замовник прийняв наступну правову (правничу) допомогу: ознайомлення з документами пов'язаних з договором про закупівлю товару від 04.07.2016; надання консультацій; складання позову, складання розрахунку 3% річних та інфляційних збитків.
09 червня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» та Адвокатське бюро Тимофієва Євгенія підписали Звіт щодо правової (правничої) допомоги, відповідно до якого сторони підтверджують, що в травні 2022 року Виконавець надав, а Замовник прийняв наступну правову (правничу) допомогу: складання заяви про усунення недоліків позовної заяви.
19 липня 2022 між зазначеними сторонами було складено звіт щодо правової допомоги, якою підтвердили виконання Адвокатським бюро робіт зі складання заяви про розподіл судових витрат.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» за надану правничу допомогу відповідно до Договору №02/11 від 02.11.2020 з урахуванням Додаткових угод має сплатити Бюро 30 000,00 грн.
На підставі вищенаведеного позивач просить стягнути з відповідача 30 000грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно до ч.1 ст.126 вказаного кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду, справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання
правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею судових витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши Договір №02/11 про надання правової (правничої) допомоги від 02.11.2020, додаткові угоди, звіти щодо надання правової допомоги, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, в тому числі участь адвоката у судових засіданнях, суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.
Суд зазначає, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що мінімізувало витрачення адвокатом часу на протязі розгляду справи.
Як вбачається зі змісту звітів щодо надання правової допомоги адвокатом розділені деякі послуги, а саме: ознайомлення з документами пов'язаними з договором про закупівлю товару від 04.07.2016; складання позову, складання розрахунку 3% річних та інфляційних збитків проте виконання зазначених дій є невід'ємною частиною складання позовної заяви.
Окрім того, справа не є складною, не потребує додаткових експертиз, аналізу судової практики, складнощів при формуванні правової позиції не виникає, оскільки судова практика є сталою.
Отже, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, врахувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і вони неспівмірні з виконаною роботою у Господарському суді Донецької області.
Отже, з огляду на положення ч.4 ст.126 та частин 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову та складністю справи, дослідивши надані позивачем докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що належні до компенсації відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню на суму 25 000грн.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В И Р I Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, б.15 В, офіс 8, ідентифікаційний код 05763599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» (місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд.53, А/С 4193; ідентифікаційний код 34884334) основну суму боргу у розмірі 389 010 грн, три відсотки річних в сумі 18 366,75 грн., інфляційні збитки в сумі 51 617,50грн, судовий збір у розмірі 6884,92 грн та витрати на правову допомогу у сумі 25 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.С. Зельман