Провадження № 11-сс/821/424/22 Справа № 712/9075/22 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 листопада 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.11.2022, якою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, підозрюваний у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 4362 КК України,
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 30.12.2022 включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 76 прожиткових мінімумів,
ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.11.2022 за відповідним клопотанням старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Черкаській області ОСОБА_9 щодо підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 4362 КК України, ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, а також обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 76 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 197600 грн., з посиланням на те, що наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного переховуватися від слідства та суду.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення слідчим суддею вимог процесуального законодавства, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі 193 прожиткових мінімумів, що становить 501800 грн. Вказує, що наявні підстави для визначення розміру застави, що перевищує встановлений ч.5 ст.182 КПК України максимум, адже слідчим суддею не повністю враховано виключні обставини кримінального провадження - введення воєнного стану в країні, вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, будучи працівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовослужбовців. Отже застава у меншому розмірів не здатна забезпечити дотримання ним покладених процесуальних обов'язків. На даний час заставу в сумі 197600 грн. 02.11.2022 підозрюваним ОСОБА_7 внесено до бюджету. Підозрюваний ОСОБА_7 має у власності кошти та майно - будинок за адресою АДРЕСА_3 , автомобіль KIA SPORTAGE 2019 року випуску.
Таким чином прокурор не погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави для підозрюваного ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав з викладених в ній мотивів, думку захисника та підозрюваного, які проти апеляційних доводів заперечили, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, 06.07.2022 до ЄРДР внесено відомості за ч. ч.ч.1, 3 ст. 4362 КК України з посиланням на те, що ОСОБА_7 у ході спілкування зі своїм оточенням та знайомими у період з 05 квітня по 24 липня 2022 року, виправдовував, визнавав правомірною, заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, діючи повторно, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч.1, 3 ст. 4362 КК України.
31.10.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 4362 КК України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчинені вказаних злочинів, є зібрані у ході досудового розслідування документи, а також відомості, що містяться у протоколі слідчих (розшукових) дій і висновку експерта, проведених у кримінальному провадженні, зокрема, у:
- протоколі №2/463 від 05.07.2022 за результатами проведення НРДТ;
- відповіді на доручення слідчого - листі відділу КР УСБУ в Черкаській області №2/500 від 08.07.2022;
- протоколі огляду від 08.07.2022;
- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій №2/934т від 06.09.2022;
- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій №2/936т від 06.09.2022;
- висновку спеціаліста від 05.10.2022 Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького;
- висновку спеціаліста від 25.10.2022 Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.
Слідчий суддя вказав, що метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному випадку є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду. При цьому слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, перебуваючи на волі, під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, адже ОСОБА_7 є особою працездатного віку, офіційно працевлаштований, має близьких рідних за кордоном, куди може виїхати з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Беззаперечних даних, які б виключали вказаний ризик, слідчим суддею на даний час не встановлено і стороною захисту не надано.
Таким чином, в діях підозрюваного ОСОБА_7 встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Правильність таких висновків слідчого судді при апеляційному перегляді сторонами кримінального провадження не ставиться під сумнів.
Слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
У даному випадку щодо питання обґрунтованості підозри має застосовуватися стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Необхідно оцінювати обґрунтованість усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України"), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано існують і в сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі кримінального провадження потребу в триманні останнього під вартою.
Підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, апеляційний суд не вбачає.
Також слідчим суддею за вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України вірно застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Згідно із частиною 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Відповідно до частини 5 статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру застави слідчим суддею не враховано належним чином особу підозрюваного, який, зокрема, здійснюючи трудову діяльність, пов'язану із забезпеченням проходження особами військової служби, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, пов'язаних із виправдовуванням, визнанням правомірною, запереченням збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників.
Отже є необхідним обрати йому альтернативний запобіжний захід у виді застави в максимальному розмірі, передбаченому ч.5 ст.182 КПК України, тобто вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави слід виходити з того, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку підозрюваного до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Одночасно апеляційний суд відхиляє посилання прокурора в поданій скарзі на те, що наявні підстави для визначення розміру застави, що перевищує встановлений ч.5 ст.182 КПК України максимум (80 прожиткових мінімумів), обравши заставу в сумі 501 800 грн., враховуючи майновий стан підозрюваного, адже в судовому засіданні не встановлено та сторонами не надані докази того, що запропонована прокурором сума застави є посильною для внесення підозрюваним, з урахуванням його майнового стану, факту накладення правооохороними органами арешту на майно підозрюваного, а також те, що застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання покладених процесуальних обов'язків.
Також слідчим суддею неправильно проведено розрахунок еквіваленту розміру застави у гривнях. Так, відповідно до частини 6 статті 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що діючий кримінальний процесуальний кодекс конкретно не визначає, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб враховується для визначення розміру застави, за аналогією закону застосовується норма пункту 16 частини 1 статті 3 КПК України, згідно якої розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.
Тобто розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який приймається для розрахунку розміру застави, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 1 січня поточного року та в даному випадку становить 2481 грн.
З урахуванням викладеного, застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб складає 198 480 грн. (2481 грн. * 80).
Згідно з частиною 3 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову.
Оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави, належним чином мотивував своє рішення, однак помилково визначив розмір застави, колегія суддів апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольняє часткового, рішення слідчого судді скасовує в частині визначення розміру застави та постановляє в цій частині нову ухвалу про часткове задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 грн.
В решті ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 182, 193, 194, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.11.2022 про застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави скасувати в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу.
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Черкаській області ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави величиною 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 198 480 грн., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
В іншій частині ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді