Іменем України
07 листопада 2022 року м. Кропивницький
справа № 386/882/21
провадження № 22-ц/4809/365/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»;
відповідач - ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2021 року, у складі головуючого судді Гут Ю.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі ТОВ «ФК «ЦФР») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.10.2019 між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем було укладено кредитний договір №8604199649, відповідно до якого відповідач отримала та зобов'язалась повернути кредит у розмірі 57250,00 грн строком на 24 місяці, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором та паспорту кредиту №4199649, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.4. договору позичальник доручив позивачу перерахувати за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів: 50000 грн - переказ до запитання ОСОБА_1 ; 600,00 грн - страховий платіж; 6000,00 грн. - оплата страхового платежу за договором страхування №8604199649-С від 01.10.2019; 650 грн. - оплата страхового платежу за договором страхування №8604199649-KMZ від 01.10.2019.
Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Позивач вказує, що станом на 01.04.2021 заборгованість позивача перед відповідачем становить - 105798,83 грн. , яка складається із 39374,15 грн. - простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8802,33 грн. - простроченої заборгованості за річними процентами, 29029,63 грн. - простроченої заборгованості за щомісячними процентами, 12402,26 грн. - заборгованість за штрафомпенею, 15571,84 грн. - строкової заборгованості за тілом кредиту, 146,40 грн. - строкової заборгованості за річними процентами, 472,22 грн., - строкової заборгованості за щомісячними процентами.
Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Вважає, що рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та не в повному обсязі досліджено обставини справи.
Не погоджується із висновком суду про не доведеність позовних вимог.
Вказав, що позивач надав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається рух грошових коштів за кредитним договором і який є офіційним документом, але суд не взяв його до уваги і не прокоментував.
Зазначає, що відповідач частково виконував взяті на себе зобов?язання із повернення грошових коштів на умовах кредитного договору, тим самим підтвердив факт того, що кошти були отримані ним від позивача у повному обсязі.
Посилається на те, що оскільки фактично отримані та використані позичальником (відповідачем) кошти в добровільному порядку не повернуті у строк виконання боржником обов?язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.
Учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, не з?явилися у судове засідання, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч. 2 ст.3272 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «ФК ЦФР» та ОСОБА_1 01.10.2019 було укладено заяву- анкету на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК ЦФР», кредитний договір №8604199649 та паспорт кредиту №4199649.
Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФК ЦФК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 57250,00 грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок зазначений позичальником суми грошових коштів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 96,94% реальної річної ставки, строком на 24 місяці (а.с. 11-14).
Пунктами 1.2 -1.4 Кредитного договору сторони визначили суму кредиту, яка складає 50000,00 грн., а також страховий платіж 600 грн., оплата страхового платежу за укладеним договором страхування №8604199649-С від 01.10.2019 в сумі 6000 грн. та оплата страхового платежу за договором страхування №8604199649-KMZ від 01.10.2019 в сумі 650 грн.
Пунктом 1.2. договору сторони визначили загальний розмір суми кредиту, який склав 57250,00 грн.
Відповідач з урахуванням п. 6 Паспорту кредиту, зобов'язався повертати кредит відповідно до графіку .
Відповідно до пункту 4 паспорту, кредитодавець зобов'язаний надати позичальнику кредит безготівковим шляхом протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається позичальнику згідно заяви позичальника про надання кредиту шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунки, вказані позичальником кредитному договорі.
Як вбачається із копії кредитного договору №8604199649 від 01.10.2019, на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 доручив відповідачу перерахувати за рахунок отримуваного ним кредиту, грошові кошти на вказані ним рахунки, а саме: 50 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», 600 грн. та 6000 грн. на рахунок НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК», а також 650 грн. на рахунок НОМЕР_3 у Столична філія ПАТ КБ «Приватбанк» Київ (а.с. 12).
Звернувшись із даним позовом, позивач наддав до суду розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 01.04.2021 становить - 105798,83 грн., яка складається із 39374,15 грн. - простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8802,33 грн. - простроченої заборгованості за річними процентами, 29029,63 грн. - простроченої заборгованості за щомісячними процентами, 12402,26 грн. - заборгованість за штрафомпенею, 15571,84 грн. - строкової заборгованості за тілом кредиту, 146,40 грн. - строкової заборгованості за річними процентами, 472,22 грн., - строкової заборгованості за щомісячними процентами (а.с. 20).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні даного позову послався на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту здійснення перерахунку ТОВ «ФК ЦФК» на вказані відповідачем в договорі рахунки у строк визначений п. 4 паспорту кредиту, а саме до 04.10.201 грошові кошти.
З даним висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.
Встановлено, що сторонни погодили порядок надання кредиту відповідачу шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунки, вказані відповідачем, а саме: 50000 грн. на рахунок НОМЕР_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», 600 грн. та 6000 грн. на рахунок НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК», а також 650 грн. на рахунок НОМЕР_3 у Столична філія ПАТ КБ «Приватбанк» Київ.
Проте матеріали справи не містять доказів отримання кредиту відповідачем за кредитним договором від 01.10.2019, укладеного між ТОВ «ФК ЦФК» та ОСОБА_1 , а також доказів перерахування таких коштів.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розрахунок заборгованості на який посилається позивач не є доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розміру, а докази перерахування кредитних коштів на картку чи рахунок відповідача, позивачем не надано.
Звернувшись до суду апеляційної інстанції позивач просив долучити до матеріалів справи витяг з відомостей №2617 від 01.10.2019 згідно договору №11/43-2-1-00/281 від 15.02.2021 на суму 50000,00 грн.; витяг з реєстру оплачених страховок ЗАТ СГ «ТАС» за 01.10.2019 на суму 650,00; витяг з реєстру оплачених страховок СГ «ТАС» за 01.10.2019 на суму 6000,00; витяг з реєстру оплачених страховок СГ «ТАС» за 01.10.2019 на суму 600,00 (а.с.91, 92,93,94).
Вказану інформацію суд апеляційної інстанції вважає неналежним доказом, оскільки позивач дані докази не подав до суду першої інстанції, що порушує принципи змагальності та диспозитивності сторін.
Таким чином, факт видачі відповідачу кредитних коштів не підтверджений належними та допустимими доказами і є недоведеним.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Частиною п'ятою статті 268 ЦПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» - залишити без задоволення.
Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний