Провадження № 22-ц/803/6425/22 Справа № 215/2238/22 Суддя у 1-й інстанції - Квятковвський Я.А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
10 листопада 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Бюро Машинобудування»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2022 року, ухваленого суддею Квятковським Я.А. у м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 16 серпня 2022 року,-
У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Бюро Машинобудування» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, у якому просив стягнути моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що з 16.12.2009 по 14.06.2010 працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці слюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду з правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
14.06.2010 звільнився за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
28.05.2010 йому встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), ЛН першого-другого ступеня; деф. артроз в поєднанні з періартрозом, колінних ( ПФ другого ст.) та ліктьових ( ПФ першого-другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром.
Відповідно до Акту розслідування причини виникнення професійного захворювання від 16.04.2010, причиною виникнення професійних захворювань ОСОБА_1 є робота протягом 27 років 10 місяців в умовах пилу, важкості праці, несприятливого мікроклімату.
Відповідно довідки МСЕК від 28.05.2010р., йому первинно з 25.05.2010р. по 01.06.2011р. було встановлено 35 % втрати професійної працездатності, з яких 25% - ХОЗЛ, 10 % - деф. артроз.
Довідкою МСЕК від 31.05.2011р., йому з 01.06.2011р. безстроково встановлено 35 % втрати професійної працездатності, з яких 25% - ХОЗЛ, 10 % - деф. артроз.
У зв'язку з захворюванням змінилось його життя, погіршилась його якість, що завдає йому моральних страждань. Декілька разів на добу у нього утруднюється дихання, з'являється головний біль при підвищенні артеріального тиску. Такий стан не дає йому можливості спокійно спати вночі, займатися будь-якою фізичною роботою, адже будь-які фізичні навантаження викликають у нього задишку та кашель, він швидко втомлюється, не може довгий час ходити або стояти, постійно відчуває загальну втому, біль. Через отримане професійне захворювання та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я не може виконувати майже ніякої роботи по господарству, не може без відпочинку підійматися додому по сходах, через що йому постійно доводиться прохати допомоги, іноді навіть у сторонніх людей. Це завдає йому нестерпних моральних страждань, оскільки він відчуває себе непотрібним не лише для суспільства, а й для рідних та близьких людей. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПАТ «Бюро Машинобудування» моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Бюро Машинобудування» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень без утримання податків.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Бюро Машинобудування» судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок на користь держави.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом до стягнення розміру моральної шкоди, збільшивши цей розмір до заявлених у позові вимог, тобто до 200 000 грн.
При цьому, скаржник зазначає, що судом не було враховано те, що хвороба є невиліковною, що підтверджено довідками МСЕК. Окрім того на думку позивача судом не враховано характер його захворювання, пов'язаного з обмеженням в вирішенні побутових потреб, що порушує нормальні життєві зв'язки, з постійними болями у спині, головний біль, слабкість,, що також порушує його нормальні життєві зв'язки. Позивач вважає, що визначений судом до відшкодування розмір моральної шкоди не відповідає нормам ст.23 ЦК України та роз'ясненням, викладеним у п.9 Постанові Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 16.12.2009 по 14.06.2010 працював у ПАТ «Бюро Машинобудування» слюсарем черговим та з ремонту устаткування 5 розряду з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1.
14.06.2010 звільнився за згодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-9).
Під час роботи у ПАТ «Бюро Машинобудування» у позивача виникли професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), ЛН першого-другого ступеня; деф. артроз в поєднанні з періартрозом, колінних ( ПФ другого ст.) та ліктьових ( ПФ першого-другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром, що підтверджується Актом від 16.04.2010 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (а.с. 12-13).
Відповідно до п.п. 13, 16, 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.04.2010 року, умови та характер праці слюсаря чергового та з ремонту устаткування відносяться до 3 класу 3 ст. шкідливості - дані санітарно-гігієнічної характеристики про умови праці ОСОБА_1 підготовленої Тернівською районною СЕС від 10.03.2010р. №2/2-517.
Професійне захворювання виникло за таких обставин: Працюючи з 16.12.2009 р. по теперішній час слюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці з ремонту та утримання механічного устаткування систем масло змащувального обладнання ЦВО №2 ПП «Бюро Машинобудування», ОСОБА_1 виконував роботи по утриманню й ремонту механічної частини технологічного устаткування ЦВО № 2 ВАТ «ПівнГЗК», які з причин недосконалості технологічного процесу та несистематичного використання комплексу пилоподавлення характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, параметри якої, перевищували ГДК, а через недосконалість робочого місця та обмеженість робочого простору, не дозволяючого завжди застосовувати засоби малої механізації - важкою фізичною працею. Працюючи раніше: з 04.01.1980 р. по 22.11.1999 р. слюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху випалювання і огрудкування №3, з 22.11.1999р. по 16.12.2009р. - слюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху з виробництва обкотишів №2 ВАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 виконував роботи, які згідно з даними санітарно-гігієнічної характеристики про його умови праці, підготовленої Тернівською районною СЕС від 08.12.2009р. №2/2-3538, також характеризувалися впливом пилу на організм, концентрація якого перевищувала ГДК та важкою фізичною працею. Фактором, що підсилював дію основних факторів, був несприятливий мікроклімат в холодний період року.
Причинами хронічних професійних захворювань позивача є робота протягом 27 років 10 місяців в умовах пилу, важкості праці, несприятливого мікроклімату: Рівень важкості праці: - маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну - 36 кг. При нормі до 30 кг.; - робоча поза з нахилом корпусу до 30?/більше 30? - 48.4/26,8% при нормі 25%/- за зміну; нахил корпусу за зміну - 286 при нормі до 100 кількості за зміну. Важкість праці відноситься до 3 класу 3 ступеню шкідливості. Запиленість повітря робочої зони - пил з вмістом кремнію діоксиду від 2 до 10% - 5,6-23,2 мг/м3 при нормі 4,0 мг/м3. Показники мікроклімату: - температура повітря - 4,2 при нормі 12-20 ?С; - відносна вологість - 92% при нормі 75%.
З метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням пропонується: 1. Директору ПП «Бюро Машинобудування» ОСОБА_2 . 1.1. Розробити та узгодити з Тернівською районною СЕС заходи щодо зниження впливу важкості ручного труда та запиленості на робочих місцях слюсарів чергових та з ремонту устаткування. 1.2. Вирішити питання раціонального працевлаштування ОСОБА_1 , згідно висновку ЛКК. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи: керівництво ПівнГЗК з 1980 по 1996 рр., та роботодавець ВАТ «ПівнГЗК» у період з 1996 по 2009 рр., керівництво ПП «Бюро Машинобудування» за період роботи ОСОБА_1 на цих підприємствах, ст.153 КЗпП України, ст.13 ЗУ «Про охорону праці» (а.с. 12-13).
Довідкою МСЕК від 28.05.2010 року встановлено, що ОСОБА_1 , первинно з 25.05.2010р. до 01.06.2011р. було визначено 35 % втрати професійної працездатності, з яких: 25%- ХОЗЛ., 10% - деф. арт. Останній потребує медикаментозного лікування ВЛП, обмеження праці по лінії ЛКК (а.с. 10).
Згідно довідки МСЕК від 31.05.2011 року ОСОБА_1 , при повторному огляді з 01.06.2011р. було безстроково визначено 35 % втрата професійної працездатності, з яких: 25%- ХОЗЛ., 10% - деф. арт. Останній потребує медикаментозного лікування ВЛП, обмеження праці по лінії ЛКК (а.с. 11).
ОСОБА_1 неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами, виписками (а.с. 14, 15, 16, 17, 18, 19-20).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того,що сторони перебували у трудових правовідносинах, професійне захворювання отримано позивачем, зокрема і під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, тому наявні підстави, передбачені статтями 153, 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і погоджується з визначеним до стягнення розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, та не погоджується з доводами сторони позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди, з огляду на наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що ОСОБА_3 , її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України Про охорону праці відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв'язку із чим відхиляє доводи позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої судом з ПрАТ «Бюро машинобудування» на користь ОСОБА_1 .
Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, врахував конкретні обставини справи, а саме тривалість роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, який становить 6 місяців, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушують його нормальні життєві зв'язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 35 %, тривалість розладу його здоров'я та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив до стягнення на відшкодування моральної шкоди 6000 грн., з розміром якої повністю погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки з часу роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів - 27 років і 10 місяців, на підприємстві відповідача відпрацьовано позивачем 6 місяців.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Перевіривши справу та доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.
Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2022 року.
Головуючий:
Судді: