Провадження № 22-ц/803/5618/22 Справа № 171/1366/20 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
10 листопада 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кудлюка Олександра Івановича на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року, яке ухвалено суддею Хоруженко Н.В. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 травня 2022 року,
У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що 11.10.2014 року між сторонами укладено шлюб зареєстрований відділом РАЦС Апостолівського районног управління юстиції у Дніпропетровській області. 31.10.2017 року сторони припинили шлюбні відносини.
У лютому 2016 року, під час перебування у шлюбі сторонами за спільні сумісні кошти придбано автомобіль (бус) Wolkswagen Crafter 2011 у випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , за 12 000 доларів США, який було оформлено на відповідача.
У зв'язку з викладеним просила суд визнати авто оформлене на відповідача спільною сумісною власністю; Поділити спільне майно подружжя - легковий автомобіль, Volkswagen Crafter 2011 р. випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , придбаний у лютому 2016 р. за 12 000 доларів США, залишивши його в користуванні відповідача, та стягнувши з нього на користь позивачки вартість її частки у розмірі165604,2 грн., Стягнути з відповідача сукупний борг зі сплати аліментів на її утримання та утримання дитини у розмірі 17278.35 грн; Позбавити відповідача водійських прав і права користування автомобілем до повної сплати мені заборгованості з виплати аліментів; Стягнути пеню в розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня повного їх погашення, або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені; Судові витрати покласти на відповідача
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано автомобіль - легковий автомобіль, Wolkswagen Crafter 2011 р. випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Поділено спільне майно подружжя - легковий автомобіль, Wolkswagen Crafter 2011 р. випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , залишивши його в користуванні відповідача ОСОБА_2 , та стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість її частки у розмірі 151 068,33 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору та оплати вартості проведення експертизи в розмірі 6237,46 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доказам наданим відповідачем про те, що автомобіль, Wolkswagen Crafter 2011 р. випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , був придбаний за кошти, які належали відповідчу та його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які фактично користуються даним транспортним засобом, та за клопотанням відповідача були залучені до участі у справі в якості третіх осіб.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданого відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що що 11 жовтня 2014 року позивач з відповідачем уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_2 , актовий запис № 116, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Апостолівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 4).
31.10.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано на підставі чого видано свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 видане Апостолівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, (а.с. 5).
24.02.2016 року, ОСОБА_2 придбано автомобіль (бус) Wolkswagen Crafter 2011 випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно довідки Територіального сервісного центру 1243 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області від 23.09.2020 року №31/4-243-617 у відповідності до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, вантажний автомобіль«Wolkswagen Craft», зеленого кольору, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу засобу НОМЕР_5 , 24 лютого 2016 року в ТСЦ № 0541 РСЦ МВС в Вінницькій області був зареєстрований за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , мешкає АДРЕСА_1 (а.с. 52).
Згідно висновку експерта № 3824-21 по результатам проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по цивільній справі № 171/1366/20 від 13.09.2021 року, середня ринкова ціна транспортного засобу «Wolkswagen Craft», зеленого кольору, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 в цінах на дату судового розгляду (02.07.2021) складала триста дві тисячі сто тридцять шість гривень 67 копійок.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно автомобіль Wolkswagen Craft набуте сторонами в період шлюбу, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 151068,33 грн. - що становить 1/2 частина середньої вартості автомобіля, визначеної висновком експерта № 3824-21 від 13.09.2021 року
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю мін ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Таким чином, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно».
Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки вартості 1/2 частини автомобіля і припинення її частки власності на автомобіль.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Як встановлено судом, 24 лютого 2016 року в ТСЦ № 0541 РСЦ МВС в Вінницькій області за ОСОБА_2 , зареєстрований вантажний автомобіль«Wolkswagen Craft», зеленого кольору, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_4 (а.с. 52).
Відповідно до висновку експерта № 3824-21 від 13.09.2021 року, середня ринкова ціна транспортного засобу «Wolkswagen Craft», зеленого кольору, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 в цінах на дату судового розгляду (02.07.2021) становить 302136 грн.67 коп.
Доказів на спростування звіту про вартість автомобіля відповідачем не надано.
Виходячи зі встановлених обставин, на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, та стягнув на користь позивача 151068,33 грн. - що становить 1/2 частина середньої вартості автомобіля.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що автомобіль, Wolkswagen Crafter 2011 р. випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_1 , був придбаний за кошти, які належали відповідчу та його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які фактично користуються даним транспортним засобом, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, факт продажу 17.02.2016 року, батьком відповідача автомобіля Ford Transit, не може свідчити про придбання відповідачем цього майна за особисті кошти.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кудлюка Олександра Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2022 року в оскаржувані частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2022 року.
Головуючий:
Судді: