Справа № 727/7261/22
Провадження № 2-др/727/56/22
09 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі: головуючого-судді: Одовічен Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Паланійчука В.П. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
У провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
31 жовтня 2022 року від представника позивача ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3600 гривень.
У заяві посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12.10.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 2500 гривень щомісячно.
Від відповідача та його представника адвоката Ясінської Я.О. будь-яких заяв не надходило.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши клопотання представника позивача, матеріали справи, суд приходить до наступного:
Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12.10.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на користь: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_2 , на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі по 2500 гривень щомісячно, починаючи з 23.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на користь: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_2 , на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі по 2500 гривень щомісячно, починаючи з 23.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити (а.с.76-78).
У позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого, сума витрат на правничу допомогу складатимуть 7800 грн., зазначено, що докази понесення відповідних витрат будуть надані у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц вказала, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Цивільна справа №727/7261/22 розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішення у вказаній справі ухвалене судом 12 жовтня 2022 року. Представник позивача 17.10.2022 року шляхом поштового відправлення подав клопотання про відшкодування судових витрат та докази, які підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, яке було отримано судом 31.10.2022 року.
У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З положень ст. 26, ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі та до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадку надання усних і письмових консультацій.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Зазначені правові висновки також викладені у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
За умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені (Верховний Суд, справа № 922/445/19, постанова від 03 жовтня 2019 року).
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, № 33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010року, № 37246/04).
При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Судом було встановлено, що 18.08.2022 року між адвокатом Паланійчуком В.П. та Ільїною Ю.О. було укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.13).
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу суду було надано: договір про надання правової допомоги від 18.08.2022 року; додаток №1 до договору №б/н про надання правової допомоги від 18.08.2022 року; звіт (акт) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №727/7261/22 від 17.10.2022 року; квитанція до прибуткового касового ордера №9 від 17.10.2022 року.
Згідно п.1 додатку №1 до договору №б/н про надання правової допомоги від 18.08.2022 року сторони домовились, що вартість гонорару адвоката за надання правничої допомоги визначеної п.4.2 договору від 18.08.2022 року, складає 1200 грн. за годину роботи адвоката, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідно до звіту (акту) про надані послуги від 17.10.2022 року адвокат Паланійчук В.П. надав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, що полягала в наступному: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин. Підготовка та укладення договору про надання правової допомоги - 30 хв.; підготовка позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - 02 год.; участь у судовому засіданні з урахуванням часу витраченого на дорогу до Шевченківського районного суду м.Чернівці - 01 год. Загальна вартість наданих послуг складає 3600 гривень.
На підтвердження оплати позивачем витрат на правову допомогу, адвокатом було надано квитанцію до прибуткового касового ордера №9 від 17.10.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 оплатила ОСОБА_3 за послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.08.2022 року в сумі 3600 гривень.
Заяв про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача або його представника до суду не надходило.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Також, суд враховує положення ч.2 ст.141 ЦПК України, згідно яких інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, зокрема те, що позовні вимоги було задоволено судом частково (до стягнення заявлено суму аліментів у розмірі по 3000 гривень на кожну дитину, а стягнуто судом аліменти у розмірі по 2500 гривень, що становить 83%), а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі, що становить 2988 гривень.
Керуючись ст.ст. 133, 137,141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_2 - понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2988 гривень.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Одовічен Я.В