23.08.2006 Справа № 20/118 (11/219(33/38)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Головка В.Г.,Чохи Л.В.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача - не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (т.3 а.с.12)
від відповідача 1 - Шамаров Т.О., довіреність № 39 від 01.01.06;
від відповідача 2 - Риженіна Н.М., довіреність № 09-18/1081 від 14.08.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.06р. у справі № 20/118(11/219(33/38)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", м. Керч
до 1-державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
2-відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
про стягнення 21164,75 грн.
В судовому засіданні 23.08.06, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод», м. Керч звернулось з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь», м. Маріуполь про стягнення 21164,75 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.06 по справі № 20/118(11/219(33/38) (суддя Пархоменко Н.В.) стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь» 20116,22 грн. вартості недостачі.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням, відкрите акціонерне товариство “Азовсталь» подало до суду апеляційну скаргу та просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог стосовно нього відмовити, посилаючись на наступні обставини.
Між позивачем та вантажовідправником договір поставки не укладався.
Залізниця прийняла вантаж від вантажовідправника без зауважень.
Позивачем не перевірялась вага тари вагонів, що є порушенням Інструкції П-6.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" вважає доводи скаржника безпідставними, просить рішення залишити без змін.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" також вважає доводи скаржника безпідставними, просить рішення залишити без змін.
При перегляді справи по апеляційній скарзі встановлено наступне.
Згідно договору зберігання № 380/02 від 01.07.02 по залізничній накладній № 50044334 у вагоні № 68751387 товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод» відвантажило продукцію -рельсові підкладки 2Р-65 в кількості 64,8т. Вантажовідправник -відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь», засобами якого і було здійснено відвантаження.
Відповідно до статті 52 Статуту залізниці України вантажі завантажені відправником і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак нестачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
У залізничній накладній є відмітка про те, що вантаж прибув у справному вагоні без ознак втрати і виданий 26.11.03.
У той же день 26.11.03 -одержувач через станцію призначення звернувся до начальника Кримської дирекції залізничних перевезень із заявою про вагову недостачу і відмову станції від складання комерційного акту.
Начальник зазначеної станції листом від 27.11.03 повідомив, що вагон прибув у справному стані без ознак недостачі і викрадення, у зв»язку з чим вантаж видається без перевірки відповідно до статті 52 Статуту.
26.11.03 при прийманні вантажу по кількості на станції одержувача за участю представника громадськості позивачем була виявлена недостача вантажу в кількості 10900 кг, про що було складено акт № 28 від 27.11.03.
В ході приймання було виявлено: недостачу накладки 2Р-65-10,9т, про що складено акт експертизи № ВК-879/1 від 27.11.03.
Вартість виявленої нестачі за розрахунком позивача склала -21164,75 грн.
Позивач надав докази оплати продукції.
13.01.04 заводом була направлена претензія № 01/10 на адреси: вантажоперевізника -Придніпровської залізниці, постачальника товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» та вантажовідправника відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь». Листом № МЮ4/47 від 26.01.04 Придніпровська залізниця залишила претензію без розгляду, посилаючись на відсутність комерційного акту. Від другого відповідача на претензію в установлені строки відповідь не надійшла.
Відповідно до договору зберігання № 380/02 від 01.07.02 товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» передало товариству з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод» рельсові підкладки на зберігання. Згідно акту № 56 від 22.11.03 товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» передало на зберігання товариству з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод» підкладки “Р-65», які надійшли у вагоні № 68751387 за накладною № 50044334 в кількості 64,800 тон, а всього 64,55 тон на суму 125832,46 грн. Відповідно до відмітки у залізничній накладній № 50044334 вантаж - підкладки “Р-65», який надійшов у вагоні № 68751387, був виданий вантажоотримувачу 26.11.03. Датою прийняття майна на зберігання є дата його видачі товариству з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод» перевізником.
Доводи скаржника не повинні бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Ці норми кореспондуються і з вимогами статей 306, 307, 317 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач, зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.
Відповідно до статей 105, 129 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як вже зазначалось вище, як доказ нестачі позивачем наданий акт від 27.11.03 № 28 про недостачу, який складено відповідно до Інструкції П-6.
Згідно до пункту 14 Інструкції П-6 перевірка ваги нетто здійснюється в порядку встановленими стандартами, технічними умовами та іншими обов»язковими для сторін правилами.
Оскільки, відповідальність вантажовідправника і залізниці настає за умовами статті 129 Статуту залізниць України, тобто за умови укладання комерційного акту, а складено акт відповідно до Інструкції П-6, колегія суддів вважає, що сторони при прийманні вагонів повинні керуватися пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 № 862/5083, який встановлює, що перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило таким саме способом, яким масу було визначено на станції відправлення.
Вантажовідправник надав докази, що вагон при відправленні переважувався і вага вагону склала 24000 кг (том 2 а.с.120).
В акті від 27.11.03 зазначено, що вага вагону переважувалась і вага вагону склала 20300 кг.
Зазначені в акті від 27.11.03 № 28 вага нетто, брутто та тари співпадають з вказаними показниками ваги у акті експертизи від 27.11.03 № ВК-879/1.
Відповідно до пункту 17 Інструкції П-6 представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в умовах поставки, інших правилах або в договорі.
У договорі схову від 01.07.02 № 380/02, на підставі якого відвантажений спірний вантаж на адресу позивача, виклик представника для приймання продукції по кількості не передбачений.
Крім того, як зазначено в акті від 27.11.03 № 28, листом від 26.11.03 № 01/737, який передано по факсу, представник товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» повідомлявся про виявлену недостачу (а.с.130).
Позивачем надано докази оплати продукції, зазначеної в залізничній накладній продукції.
Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України та пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 № 644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній та масою визначеною на станції призначення не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса якої внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для даного вантажу 0,5 % маси зазначеної в перевізних документах (кількість недостачі з врахуванням норми недостачі становить 10,36т (10,9-0,54) х вартість 1т без ПДВ, що складає 16763,52 грн. + 20 % ПДВ 3352,70 грн.), таким чином вартість недостачі складає -20116 грн. 22 коп.
Колегія суддів вважає, що оскільки згідно з актом від 27.11.03 № 28, який складено відповідно до вимог Інструкції П-6 та акту експертизи від 27.11.03 № ВК-879/1 вантаж прибув без ознак втрати при перевезенні, збитки від недостачі та різниці у ваги тари при відвантаженні та прийманні продукції повинні бути покладені на вантажовідправника.
Доводи скаржника спростовуються вищевикладеним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог за рахунок вантажовідправника. Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.06р. по справі № 20/118(11/219(33/38) залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя В.Г.Головко
Суддя Л.В.Чоха