справа № 197/241/22
провадження № 2/197/388/22
07 листопада 2022 року смт Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Шевченко О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина,
І. Стислий виклад позицій сторін.
Позивач 02.04.2022 звернувся до суду, просить стягнути з відповідача аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини від місячного доходу чи заробітку відповідача, але не менше ніж 50 % встановленого діючим законодавством розміру прожиткового мінімуму на одну особу відповідного віку щомісяця, починаючи від дня пред'явлення цього позову до суду і до закінчення позивачем навчання, але в будь-якому випадку не пізніше, як до досягнення позивачем 23-річного віку.
В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що відповідач є його батьком, на сьогодні він є студентом ІІ курсу денної форми навчання Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу, проте має фінансову можливість та зобов'язаний утримувати позивача протягом навчання, але не пізніше як до досягнення ним 23-річного віку.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Суддя в ухвалі від 13.04.2022 постановила позовну заяву прийняти до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово.
Ухвалою суду від 07.11.2022 постановлено провести заочний розгляд справи.
Позивач повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання позивач не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Також у заяві зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи у випадку неявки відповідача в судове засідання.
Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 7,11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК Украни), у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з'явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.
За письмової згоди позивача суд вважає можливим розглянути цю справу в порядку, передбаченому ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що сторони, їхні представники не прибули в судове засідання, відповідач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає можливим здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.09.2008, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідач є батьком позивача (арк. с. 7).
Згідно з договором № АЕЕА-0202-20 від 15.09.2020 про надання освітніх послуг у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара позивач з 15.09.2020 по 30.06.2024 навчається за спеціальністю «051 Економіка» на факультеті економіки за рахунок коштів фізичної особи ОСОБА_3 , загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання на момент укладення договору складає 88400 грн (арк. с. 8).
Відповідно до квитанції від 02.09.2020 за навчання позивача сплачено 11100 грн (арк. с. 9).
Довідка № 3297 від 27.09.2021 підтверджує, що позивач є студентом ІІ курсу денної форми навчання гр. ЕА-20-1 факультету економіки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, термін навчання з 15.09.2020 по 30.06.2024 (арк. с. 11).
ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.
Дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу N 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з вимогами ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, право на утримання припиняється у разі припинення навчання, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість навчальних матеріалів, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вартість навчання позивача, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється з позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, у розмірі1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Ціна (орієнтовна) заявлених позовних вимог - 9750 грн.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить 2481 грн з 01.01.2022.
Ставка судового збору - 992,40 грн.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3, ч. 1, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач від сплати судового збору звільнений.
З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи викладене, керуючись ст. 182, 198, 199, 200 СК України, ст. 81, 141, 142, 176, 206, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 02.04.2022 і до закінчення ОСОБА_1 навчання - 30.06.2024, але в будь-якому випадку не пізніше, як до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за 1 (один) місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи (дані):
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО