Справа № 159/4592/22
Провадження № 1-кс/159/2146/22
10 листопада 2022 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель клопотання слідчої СВ Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12022030550001282 від 09.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Волинської області, громадянина України, не працюючого, інваліда ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
10 листопада 2022 до слідчої судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання слідчої СВ Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідча зазначила, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07 листопада 2022 року близько 09:24 години, перебуваючи у приміщенні чоловічої вбиральні на першому поверсі ліцею АДРЕСА_2 , усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи злочинний умисел щодо вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років та бажаючи задовольнити свою статеву пристрасть, підійшов до учня вказаного навчального закладу - малолітньої особи 2016 року народження, достовірно усвідомлюючи що останній являється особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, та наказав останньому зняти штани та білизну, після чого ОСОБА_6 взяв малолітнього за статевий орган і спричинив йому фізичну біль, здавивши статевий орган в своїй лівій руці, після чого малолітній, злякавшись, втік з приміщення вбиральні, а гр. ОСОБА_6 покинув місце події.
Відомості про вищевказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030550001282 від 09.11.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Слідча в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, викладених в клопотанні.
Прокурор наполягав на задоволенні клопотання, зазначив, що менш суворий запобіжний захід не може забезпечити виконання підозрюваним обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні визнав вину в рамках пред'явленої підозри, пояснив, що він не збирається переховуватися від слідства та суду, та просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважала можливим застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Вислухавши думку прокурора, слідчого, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відомості про вищевказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030550001282 від 09.11.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
09 листопада 2022 року слідчим СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області повідомлено ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий в своєму клопотанні зазначає, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 є запобігання ризикам, які передбачені п.1, п.3 та п. 5 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається на те, що останній перебуваючи на волі не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме не працює, не одружений, веде асоціальний спосіб життя, не має сталих соціальних зав'язків. Окрім цього, дивлячись на тяжкість покарання та те, що злочин відноситься до кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, перебуваючи на свободі підозрюваний може відчувати сором перед мешканцями міста, внаслідок чого покинути постійне місце проживання; підозрюваний може впливати на малолітнього потерпілого, оскільки йому відомо, де останній навчається, перебуваючи на волі може вигадувати факти та умисно створювати штучні докази, спрямовані на переконання того, що ніякого правопорушення не вчиняв, а також з метою створення штучних доказів вмовляти, домовитися, чи іншим чином впливати на малолітнього потерпілого для дачі неправдивих показань на підтвердження своєї невинуватості; крім того, може вчинити інші злочини, пов'язані із статевою свободою та статевою недоторканністю особи, а також продовжити вчиняти будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди потерпілої особи (сексуального насильства), відносно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, оскільки, 09 листопада 2022 року знову з'явився у той самий навчальний заклад, ймовірно для продовження своєї протиправної діяльності, де був виявлений працівниками закладу.
В клопотанні слідчий вказує, що необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлено тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти встановленим та доведеним під час досудового розслідування ризикам.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, підтверджується також зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами малолітньої потерпілого ОСОБА_7 ; показами свідка ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 09.11.2022; показаннями свідка ОСОБА_9 ; відеозаписом допиту підозрюваного.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, вважає, що наявні у провадженні докази свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних засобів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, з'ясовуючи наявність зазначених слідчим ризиків, виходить з наступного.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини - рішення «Бекчиєв проти Молдови», § 58, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_6 від слідства та суду з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що останній зареєстрований в м. Ковель Волинської області, є особою працездатного віку, однак офіційно не працевлаштований, не одружений, не має сталих соціальних зв'язків, дивлячись на тяжкість покарання та те, що злочин відноситься до кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, перебуваючи на свободі підозрюваний може відчувати сором перед мешканцями міста, внаслідок чого покинути постійне місце проживання, а тому існує ймовірність того, що останній може переховуватися від слідства та суду.
Ризик переховування підозрюваного від суду підтверджується також тим, що підозрюваний ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, до останнього буде застосоване виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик незаконного впливу на малолітнього потерпілого у кримінальному провадженні суд вважає обґрунтованим, оскільки підозрюваному відомо де останній навчається, тому перебуваючи на волі підозрюваний зможе здійснити на нього вплив (фізичний та психологічний) з метою зміни показань для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Оскільки, 09 листопада 2022 року ОСОБА_10 знову з'явився у той самий навчальний заклад, ймовірно для продовження своєї протиправної діяльності, де був виявлений працівниками закладу, що дає підстави допускати, що перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити інше кримінального правопорушення, пов'язане зі статевою свободою та статевою недоторканістю особи, а тому суд вважає обґрунтованим ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено і стороною захисту не надано.
Таким чином, в діях підозрюваного ОСОБА_6 встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду та ризик незаконного впливу на малолітнього потерпілого, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Таким чином, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, враховуючи тяжкість покарання, загрожує йому в разі визнання винним в кримінальному правопорушенні, з урахуванням обставин, якими підтверджується зазначений в клопотанні ризики, у слідчого судді є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених процесуальних обов'язків, та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на викладене, оцінивши обставини, зазначені в ст.178 КПК України, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення, те, що останній, залишаючись на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, впливати на потерпілого, свідків в даному кримінальному провадженні, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя вважає, що запобігання передбаченим ст.177 КПК України ризикам, можливо лише шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої СВ Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 153 КК України, задовольнити.
Застосувати запобіжний захід - тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів з моменту його затримання, з утриманням її в ІТТ № 2 ГУНП у Волинській області, ДУ "Луцький слідчий ізолятор" без права внесення застави.
Строк тримання під вартою обчислювати з 10.11.2022р., тобто з моменту приведення ухвали до виконання.
Встановити строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою - 08.01.2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1