Справа № 462/9351/21 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.
Провадження № 22-ц/811/965/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
08 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача 109 880,64 грн заборгованості за кредитним договором та 2270 грн судового збору. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору, відповідач отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було зменшено до 0,00 грн. Відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк» шляхом підписання анкети-заяви, яка разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає договір про надання банківських послуг, однак взятих на себе зобов'язань перед банком не виконує, суму кредиту не повертає. В зв'язку з наведеним, просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 100 000,00 гривень заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2065 гривень 93 копійок.
У решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржили АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , подавши на нього апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками. Зазначає, що укладений сторонами кредитний договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає. Крім цього, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначено основні умови кредитування. Наведене свідчить про те, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що нею за період з 17.04.2019 по 09.12.2021 було сплачено на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» 63 199,72 грн як відсотки за користування кредитним лімітом, які повинні були бути зараховані на погашення тіла кредиту. Відтак, вважає, що розмір заборгованості по тілу кредиту становить 36800,26 грн. просить рішення суду частково скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з неї на користь позивача 36800,26 грн заборгованості за кредитним договором, та зменшити розмір судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скаргу АТ КБ «Приватбанк» слід залишити без задоволення, скаргу ОСОБА_1 - задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2019 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якої банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.24-28).
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що 22.07.2019 встановлено кредитний ліміт у розмірі 100000,00 грн, який в подальшому, 02.12.2021 зменшено до 0,00 грн. (а.с. 22).
У Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 підписанням цієї анкети-заяви у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських полуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором від 17.04.2022 у розмірі 109 880,64 грн, з яких: 97765,18 грн - заборгованість за кредитом (в т.ч. 76 658,62 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 21 106,56 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту); 3715,26 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 8400,20 - заборгованість за простроченими відсотками.
На підтвердження своїх вимог позивачем долучено копію анкети-заяви позичальника, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток, розрахунок заборгованості за договором станом на 08.12.2021, виписку за договором від 17.04.2022.
Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 100 000,00 грн, районний суд виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 100 000,00 грн в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, доказів на спростування позовних вимог відповідачем не надано, як і доказів того, що останнім після 08.12.2021 була погашена сума заборгованості, що свідчить про порушення прав банку.
Проте повністю погодитись із таким висновком районного суду колегія суддів не може з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до наданої позивачем виписки за договором № б/н за період з 17.04.2019-09.12.2021, вбачається, що сплачені ОСОБА_1 грошові кошти на погашення кредиту за договором від 17.04.2019 були частково зараховані на погашення заборгованості по відсоткам на загальну суму 63 199,72 коп.
Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника відсутні умови договору про сплату процентів за користування кредитними коштами, а також, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Надані позивачем витяги з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними.
При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати нарахованих та прострочених відсотків, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відтак, без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, надані банком витяги з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин а, відтак, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафу.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Щодо доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, колегія суддів звертає увагу на таке.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).
Таким чином, беручи до уваги, що банком в односторонньому порядку було списано кошти у розмірі 63 199,72 грн на погашення заборгованості по відсоткам, що не передбачено умовами Анкети-заяви від 19.04.2019, колегія суддів вважає, що заборгованість за наданим тілом кредиту становить 36 800,28 грн (100 000,00 - 63 199,72), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк»36 800,28 грн заборгованості за кредитним договором та 760,22 грн судового збору за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог.
Крім цього, у зв'язку із задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на її користь з АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 3405,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року змінити в частині задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 36 800,28 грн заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 760, 22 грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3405 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 10.11.2022
Головуючий
Судді