Справа № 161/9489/22 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/969/22 Категорія: 31 Доповідач: Бовчалюк З. А.
09 листопада 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Ганжі М.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» Кумановського Луки Миколайовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амріта Плюс» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та припинення права власності, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2022 року,
20.07.2022 позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та припинення права власності.
Ухвалою від 21.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Одночасно з позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що на сьогодні наявні ризики щодо розпорядження відповідачем спірним майном шляхом його відчуження, що унеможливить ефективне відновлення порушених інтересів позивача та призведе до того, що з метою остаточного поновлення прав необхідно буде вживати інші дії, обсяг яких спрогнозувати на цій стадії неможливо. Тому, беручи до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогам, беручи до уваги, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, представник позивача вважає, що уданому випадку необхідним видом забезпечення буде встановлення заборони відчужувати спірне майно його власником, у зв'язку із чим просив накласти заборону ОСОБА_2 , державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчинення дій, пов'язаних із відчуженням земельних ділянок к.н. 0725755100:03:016:0288 та к.н. 0722881800:001:3653.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2022 року заяву задоволено.
Постановлено заборонити ОСОБА_2 , державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчинення дії, пов'язаних із відчуженням наступних земельних ділянок:
- земельна ділянка площею 0,08 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0725755100:03:016:0288, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - №61986084 від 01.12.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1401555707257, номер запису про право власності - 45395440;
- земельна ділянка площею 0,1998 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, к.н. 0722881800:01:001:3653, розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Забороль, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - №61986125 від 01.12.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1379652407228, номер запису про право власності - 45395473.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким в задоволені заяви представника ТзОВ « Амріат Плюс» відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а увалу суду без змін.
Задовольняючи заяву представника ТзОВ « Амріат Плюс» суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, які ним запропоновані, може ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки є ймовірність, що відповідачами можуть вчинятись дії стосовно відчуження вказаного нерухомого майна третім особам, що породить між сторонами новий спір.
Такі висновки відповідають нормам процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи слідує, що позивач пред'явив позов до відповідачів про визнання недійсним договорів дарування земельних ділянок та припинення права власності. На думку позивача такі договори були укладені з метою невиконання боргових зобов'язань відповідача ОСОБА_4 , щодо яких постановлено рішення Господарського суду Волинської області від 03 листопада 2021 року, яке перебуває на виконанні. Позивач вважає, що оспорювані договори мають ознаки фіктивності, що є підставою для визнання їх недійсними.
Звертаючись до суду з даною заявою заявник стверджує, що існує ризик відчуження спірного майна відповідачами третім особам, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення його позову.
Докази, що майно було відчужено за договором дарування ОСОБА_5 01 грудня 2021 року після ухвалення рішення суду у справі № 903/738/21 підтверджується інформаційними довідками з реєстру речових прав на нерухоме майно.
ТзОВ «Амріат Плюс» звернувся до суду з вимогою немайновою позовною вимогою (визнання правочинів недійсними), то в даному випадку немає взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що і було встановлено судом при вирішені поданої заяви.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно до принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями (ст. 11 ЦПК України).
Таким чином у суду першої інстанції були всі правові підстави вважати, що в даному випадку є загроза відчуження спірного майна третім особам, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову та породить новий позов.
Встановивши, що між сторонами виник спір, оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв'язок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для накладення арешту на вказане майно.
З врахуванням пояснень представника заявника та предмету позову у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки має місце відчуження майна, яке належить ОСОБА_2 третім особам.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права відповідачів не порушують.
Таке забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси відповідачів не будуть порушені, оскільки ОСОБА_2 , як власник майна має усі правомочності щодо нього, окрім розпорядження, яке є тимчасовим .
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, та підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: