Справа № 489/234/22
Номер провадження 2/489/1118/22
Іменем України
09 листопада 2022 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
встановив
В січні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстровано місце проживання відповідача, але сам він у даному будинку не проживає та ніколи не проживав. Позивач та відповідач не перебувають і не перебували у родинних відносинах. 26.10.2021 ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку. Вказаний будинок належав продавцю ОСОБА_3 , та у зазначеному будинку зареєстровано місце проживання його сина - ОСОБА_2 . На даний час позивач ОСОБА_1 є новим власником даного будинку, в якому фактично зареєстровано місце проживання сторонньої для позивача особи.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, а також просив вважати правильною адресу житлового будинку: АДРЕСА_1 .
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.10.2021, зареєстрованого в реєстрі за №1535, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г., ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 , а остання приймає у власність земельну ділянку з кадастровим номером:4810136900:04:031:0010, місце розташування: АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_1 .
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 26.10.2021, зареєстрованого в реєстрі за №1535, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г.
Відповідно до відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку №23005-000539397-037-08 від 12.11.2021 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В ч.1 ст. 383 ЦК України зазначено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/1773/17 від 14.05.2020 зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З укладенням договору купівлі-продажу від 26.10.2021, зареєстрованого в реєстрі за №1535, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г., припинилося право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , і новим власником стала ОСОБА_1 .
Таким чином, при відчуженні власником будинку у нього та у членів його сім'ї припиняються правомочності щодо користування, володіння і розпорядження будинком та володіння та користування відповідно. Такої ж думки дійшов Верховний Суд в постанові від 05.11.2014 у справі №6-158цс14.
З'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач, як власник будинку АДРЕСА_1 , позбавлений можливості у повній мірі використовувати своє право власності у зв'язку з тим, що за адресою його нерухомого майна зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який не є та не був членом сім'ї позивача і є сторонньою особою, яка фактично зареєстрована в житловому будинку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона, як власник житлового будинку, не надавала право користування відповідачу даним житловим будинком.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 09.11.2022.
Суддя В. В. Кокорєв