Справа № 489/528/22
Номер провадження 2/489/1184/22
Іменем України
09 листопада 2022 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
встановив
В січні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , яку вона отримала у власність на підставі договору купівлі-продажу Ѕ частки у праві спільної часткової власності на квартиру від 10.12.2021 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.12.2021. Згідно з витягом із Реєстру територіальної громади м. Миколаєва від 07.12.2021 в квартирі за вище зазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_2 , але він не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, інші витрати на утримання квартири не несе, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться. Фактично відповідач більше 5 років мешкає за іншою, невідомою позивачу, адресою в м. Миколаєві. Тому позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу Ѕ частки у праві спільно часткової власності на квартиру від 10.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за №2810, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В., ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла у власність Ѕ частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за №2762, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В., вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з витягу із Реєстру територіальної громади міста Миколаєва, що підтверджує зареєстроване місце проживання осіб у житловому приміщенні або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування №23040-000564808-037-08 від 25.01.2022, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 .
З акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 21.01.2022 вбачається, що ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) засвідчили те, що за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 01.06.2020 фактично не проживає гр. ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).
При відчуженні частки квартири відповідач втратив правомочності користування, володіння та розпорядження квартирою.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/1773/17 від 14.05.2020 зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 09.11.2022.
Суддя В. В. Кокорєв