Справа № 752/7218/16
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8334/2022
01 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Здоренка Владислава Євгеновича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва 15 лютого 2022 року у складі судді Колдіної О.О.,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пелех Зоряни Богданівни про стягнення заборгованості та вилучення об'єкту лізингу та за зустрічним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пелех Зоряни Богданівни до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
У травня 2016 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося у суд із позовом у якому з урахуванням змін просило стягнути з приватного нотаріуса КМНО Пелех З.Б. основну суму заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00005420 від 12.07.2012 у розмірі 71 906 грн 16 коп., плату за фактичне користування об'єктом лізингу у розмірі 238 616 грн 75 коп, пеню у розмірі 4 392 грн 71 коп., 3% річних у розмірі 1 318 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 974 грн 89 коп. та вилучити об'єкт лізингу - транспортний засіб AUDI A7 Sportback 2.8 FSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва 2012 ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» уклало з приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б. договір фінансового лізингу № 00005420 від 12.07.2012, відповідно до положень якого позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб типу AUDI A7 Sportback 2.8 FSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва 2012, строком на 60 місяців, а відповідач зобов'язався прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати позивачу встановлені договором орендні платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов договору.
З травня 2014 року відповідач почала належним чином не виконувати свої зобов'язання за договором, порушуючи терміни сплати лізингових платежів, та станом на момент подання позовної заяви відповідач не сплатила лізингові платежі за серпень 2015 року - жовтень 2015 року. Загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача становить 71 906 грн 16 коп.
Позивач зазначає, що 20.04.2016 відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору, яку відповідач отримала 20.04.2016. Однак, як стверджує позивач, об'єкт лізингу в зазначений строк (до 04.05.2016) повернуто не було, а зобов'язання по оплаті заборгованості за договором не виконані.
У січні 2018 року приватний нотаріус КМНО Пелех З.Б. звернулася у суді із зустрічним позовом у якому просила визнати недійсним договір про фінансовий лізинг №00005420 від 12.07.2012 та стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на її користь грошові кошти в розмірі 2 094 219 грн 42 коп., що еквівалентно по курсу НБУ станом на 26.01.2018 - 72 867,76 Дол США.
Позов обґрунтовано тим, що сторонами погоджено лише один єдиний еквівалент долар США/гривня це - 1 499 доларів США = 12 156,69 грн, та розмір щомісячного платежу у розмірі 12 156,69 грн. Договір про фінансовий лізинг підписувала неуповноважена особа зі сторони Лізингодавця, що свідчить про те, що сторони не досягли згоди в належній формі з усіх істотних умов договору. Також зазначила, що договір нотаріально не був посвідчений, що свідчить про його нікчемність, оскільки договір найму транспортного засобу за участі особи, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, підлягає нотаріальному посвідченню.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» - відмовлено. Зустрічний позов приватного нотаріуса КМНО Пелех З.Б. задоволено частково. Стягнено з ТОВ «Порше Лізинг Україна на користь приватного нотаріуса КМНО Пелех З.Б сплачені з договором кошти в розмірі 862 936 грн 98 коп., судовий збір в розмірі 3630 грн 21 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Здоренко В.Є. в інтересах ТОВ «Порше Лізинг Україна» посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні зустрічного позову приватного нотаріуса КМНО Пелех З.Б. відмовити, а позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції помилково задоволено позовну вимогу зустрічного позову про застосування наслідків недійсності правочину.
Так, суд задовольняючи позов у цій частині дійшов висновку про нікчемність договору фінансового лізингу укладеного між ТОВ «Порше Лізинг України» та ПН КМНО Пелех З.Б., навіть якщо припустити, що було встановлено нікчемність договору фінансового лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» в суді першої інстанції заявляло про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог за зустрічним позовом.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права так як не враховано, що виконання договору фінансового лізингу почалося 18.07.2012 з моменту сплати приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б. платежу в розмірі 169 986 грн 81 коп. і відповідно з даної дати бере свій початок перебіг строку позовної давності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Колегія суддів заслухавши представника приватного нотаріуса КМНО Пелех З.Б. адвоката Пенчарського А.Я., який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна», вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с. 80 т.3), а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Як убачається з матеріалів справи, 12.07.2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б. було укладено Договір фінансового лізингу № 00005420 від 12.07.2012, відповідно до положень якого позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб типу AUDI A7 Sportback 2.8 FSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва 2012, строком на 60 місяців, а відповідач зобов'язався прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати позивачу встановлені договором орендні платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов договору.
Відповідно до умов вказаного договору лізингу: вартість транспортного засобу становить еквівалент 70 324 доларів США; авансовий платіж - еквівалент 17 581 доларів США; обсяг фінансування - еквівалент 52 743 доларів США; лізинговий платіж - еквівалент 1 499 доларів США; адміністративний платіж - еквівалент 1 054 доларів США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців.
Згідно з Актом прийому-передачі від 12.07.2012 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" передало, а Пелех З.Б. прийняла об'єкт лізингу - автомобіль AUDI A7 Sportback 2.8 FSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва 2012.
20.04.2016 відповідачу було направлено вимогу № 00005420 про сплату заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору, вказавши, що сума заборгованості перед Лізингодавцем складає 102 460 грн 27 коп.
Встановлено, що на виконання Договору фінансового лізингу № 00005420 від 12.07.2012 в частині викупу автомобіля у відповідності до розрахунку товариства ПелехЗ.Б. було сплачено 862 936 грн 98 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» районний суд виходив з того, що укладений 12.07.2012 між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та приватним нотаріусом КМНО Пелех З.Б. договір фінансового лізингу № 00005420 є нікчемним з огляду на те, що він не відповідає вимогам ч. 1 ст. 220 ЦК України, а також підписаний не уповноваженою особою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
У частині другій статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно із статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Оскільки Договір фінансового лізингу від 12.07.2012 № 00005420 укладений в простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, як того вимагають вищевказані норми матеріального права, тому відповідно до вимог частини першої статті 220 ЦК України цей договір є нікчемним і не створює правових наслідків для сторін.
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Зазначений договір є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов'язань.
Також колегія суддів погоджується й з висновком районного суду про задоволення вимоги зустрічного позову в частині стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна на користь приватного нотаріуса КМНО Пелех З.Б сплачені з договором кошти в розмірі 862 936 грн 98 коп. й про відмову в частині визнання договору недійсним з огляду на його нікчемність та вважає зазначити наступне.
Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об'єкт лізингу.
Як уже було встановлено, що на виконання Договору фінансового лізингу № 00005420 від 12.07.2012 в частині викупу автомобіля Пелех З.Б. у відповідності до розрахунку товариства було сплачено 862 936 грн 98 коп.
Положення глави 83 ЦК України (набуття , збереження майна без достатньо правової підстави) застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що у зв'язку з нікчемністю договору про фінансовий лізинг, Пелех З.Б. має право на повернення їй грошових коштів, сплачених на користь ТОВ « Порше Лізинг Україна», в розмірі 862 936 грн 98 коп.
Водночас, установлено, що представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» заявив клопотання про застосування строку позовної давності, про що він також наголошував а апеляційній скарзі.
Відповідно до статей 256, 257, 260 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (статті 251 - 254 ЦК України).
Згідно із частинам першою та третьою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статей 626 - 629 ЦК України).
Відповідно до частин другої-четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином, підставами для відмови в позові у зв'язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.
Зі справи убачається, що приватний нотаріус КМНО Пелех З.Б. у лютому 2016 року зверталася у суді із позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання окремих пунктів договору недійсними, визнання зобов'язання лізингоодержувача по договору фінансового лізингу виконаним, визнання права власності на об'єкт лізингу та стягнення зайво сплачених коштів.
Крім того, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представник Пелех З.Б. повідомив, що про порушене право остання дізналася у січні 2016 року після чого й звернулася у суд з відповідним позовом.
Отже, врахувавши вказані норми матеріального права, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відносно вимог застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину не сплив строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався з січня 2016 року, коли Пелех З.Б. звернулася у суд із позовом, тому саме з цього часу у неї виникло право вимоги до ТОВ « Порше Лізинг Україна» про повернення сплачених за нікчемним договором грошових коштів, яке було порушено останнім у зв'язку з їх неповерненням.
Аргументи апеляційної скарги ТОВ «Порш Лізинг Україна» в цій частині є не виправданими.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Здоренка Владислава Євгеновича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва 15 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено10 листопада 2022 року
Суддя-доповідач:
Судді: