08 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20793/21
Провадження № 11-кп/4820/672/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2022 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Божиківці Деражнянського району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, не працює, неодруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- 24 грудня 2020 року Віньковецьким районним судом Хмельницької області за ст.389-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільненого від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням зі встановленням іспитового строку на 1 рік;
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2020 року, з врахуванням вимог ст.72 КК України визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці.
Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 2 050 грн заподіяної матеріальної шкоди та 2 000 грн моральної, а всього 4 050 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 1 544 грн 58 коп документально підтверджених витрат на залучення експертів.
Судом вирішено питання речових доказів та судових витрат.
За вироком суду, 19 червня 2021 року біля 12 год 40 хв ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливим мотивом та з метою заволодіння чужим майном, пересвідчившись, що за ним ніхто не спостерігає, з салону автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2107», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився неподалік будинку №19 на вул. Інститутській в м. Хмельницькому, таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «VIVO» моделі «YIS» чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 вартістю 2 050 грн, укомплектований: сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» за № НОМЕР_4 , на рахунку якого грошових коштів не було; картою пам'яті micro - SD, об'ємом пам'яті 2 GB; чохлом із шкірозамінника у вигляді книжки, які для потерпілого майнової цінності не становлять, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
ОСОБА_8 підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка)).
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просив вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2022 року в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_8 покарання в межах санкції, визначеної ч.1 ст.185 КК України.
Уважав, що призначене судом першої інстанції покарання є несправедливим через його суворість.
Зазначав, що до обвинуваченого неправильно застосовано ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.
Стверджував, що будь-яких обставин, які обтяжують покарання, немає, а невизнання обвинуваченим вини і невідшкодування збитків не може слугувати підставою призначення покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального проступку.
Звертав увагу на те, що судом першої інстанції недостатньо враховано соціальний статус обвинуваченого, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_8 характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та хвору матір, на момент вчинення кримінального проступку виявляв та в даний час виявляє психічні та поведінкові розлади.
Указані обставини є такими, що пом'якшують покарання, бо згідно ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують і інші обставини, не зазначені в ч.1 цієї статті.
Тому, на його думку, суд першої інстанції, визначаючи покарання, не повною мірою врахував положення вказаної норми кримінального закону, призначивши покарання у виді позбавлення волі.
Оскільки жодного факту чи дії, які б вказували на неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого не встановлено, то для його виправлення достатньою мірою буде більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; захисника ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги; думку потерпілого ОСОБА_6 , який покладався на розсуд суду; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості, обставин правопорушення, правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та остаточне покарання, призначене відповідно до ч.1 ст.71 КК України, повною мірою відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації.
Відповідно до усталеної судової практики, призначаючи покарання, в кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про необхідність призначення обвинуваченому більш м'якого покарання не знайшли свого підтвердження під час перегляду вироку апеляційним судом.
Висновки суду першої інстанції щодо призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, а також необхідність і достатність для нього такого покарання, у вироку суду належним чином мотивовані, покарання за видом та мірою відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому колегія суддів вважає їх достатньо обґрунтованими та погоджується з ними.
ОСОБА_8 є раніше судимою особою, це кримінальне правопорушення він вчинив у період іспитового строку, тобто, після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання і невідбута частина покарання за попереднім вироком становить 1 рік позбавлення волі.
Тому остаточне покарання, відповідно до ч.3 ст.78 КК України обґрунтовано призначено за сукупністю вироків за правилами, передбаченими у ч.1 ст.71 КК України.
Саме таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним у ст.65 КК України.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 у вчиненому не розкаявся, заподіяних потерпілому ОСОБА_6 збитків не відшкодував.
Також звертається увага й на його процесуальну поведінку під час розгляду кримінального провадження в суді, коли він оголошувався в розшук через нез'явлення без поважних причин у судові засідання.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Колегія суддів наголошує, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 такими, що на увагу не заслуговують.
Усі вказані в апеляційній скарзі обставини щодо призначення покарання були ретельно досліджені та взяті до уваги судом першої інстанції при розгляді провадження по суті.
Ураховуючи наведені обставини та особу обвинуваченого ОСОБА_8 , обставини провадження в сукупності, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для пом'якшення покарання чи призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі обвинуваченому, з огляду на що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Отже, призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 є законним та справедливим.
Керуючись ст.ст. 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів,
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3