Справа № 758/9992/20
Категорія 38
05 жовтня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» зазначає, що 26.05.2014 відповідач уклав з позивачем договір б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Підписавши заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг.
Представник позивача посилається на те, що станом на 03.08.2020 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 26 783,15 грн, яка складається з: 21 507,05 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 5 276,10 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит.
Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача накористь позивача заборгованість у розмірі 26 783,15 грн за кредитним договором б/н від 26.05.2014 та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяви про перенесення судового засідання від нього не надходило. В позовній заяві зазначив, що у випадку неявки в судове засідання представника, не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, а матеріали, що є у справі, є достатніми для цього.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження факту укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем надана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку б/н від 26.05.2014.
У вказаній заяві зазначено, що позичальник згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Анкета-заявка підписана начебто відповідачем 26.05.2014 року.
Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідача за вказаним кредитним договором станом на 03.08.2020 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 26 783,15 грн, яка складається з: 21 507,05 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 5 276,10 грн заборгованості за простроченими відсотками.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо укладання письмового кредитного договору та його підписання, як і підписання Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, а також анкети-заяви.
Відповідач зазначає, що він є військовослужбовцем, використовував банківську карту для зарахування власних грошових коштів. Грошові кошти з картки витрачав на потреби своєї родини, до якої входять непрацююча дружина, малолітня дитина, батько (особа з інвалідністю 2-ї групи) та батько дружини (особа з інвалідністю 2-ї групи).
Також відповідач зазначає, що на бланку копії документу, схожого на анкету-заяву позичальника, викладеного недоступною відповідачу іноземною мовою від 26.05.2014 відсутній будь-який номер картки, строк дії картки та тип картки, а саме кредитної або дебетової картки: Visa (Classic. Gold. Electron), EuroCard/MasterCard (Standard, Gold, Maestro, Cirrus), American Express (Mass, Gold), та не визначено розмір кредитного ліміту, а сам документ підписаний особою від імені позивача, повноваження якого не підтверджені.
Зазначена анкета-заява не містить відомостей про базову процентну ставку по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки, що вказує на відсутність у сторін домовленості про процентну ставку по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки, а тому такий документ є неналежним доказом укладення кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац перший частини другої статті 207 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Параграф 1 глави 71 ЦК України регулює питання позики та відповідного договору. Так, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи вищезазначене, з матеріалів справи вбачається, що відсутні належні та достатні докази того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 26 травня 2014 року, довідку про умови кредитування, був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні «Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку» та «Правила користування платіжною карткою», на які посилається позивач як докази умов кредитного договору від 26 травня 2014 року.
Щодо первинних бухгалтерських документів як доказів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України від № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, далі - Закон про бухгалтерський облік).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону про бухгалтерський облік). Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (абзац другий частини дев'ятої статті 9 Закону про бухгалтерський облік).
Емітенти зобов'язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов'язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, далі - Положення 705).
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення 705).
Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, далі - Положення 254).
Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (абзац другий пункту 4.10. Положення 254). Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення 254).
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення 254). Враховуючи вищезазначене, виписка по рахунку не є первинним документом.
Отже суд не бере до уваги з точки зору їх належності та достатності докази позивача щодо розрахунку його вимог, які не підтверджені бухгалтерськими документами.
Щодо односторонньої зміни процентної ставки за користування кредитом, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Згідно із ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина четверта статті 55 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-111 «Про банки і банківську діяльність» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків).
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи не підтверджено, що вищезазначені вимоги законодавства були належним чином виконані позивачем - відсутні докази того, що відповідач був справді ознайомлений належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодив таку зміну. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року № 733/608/16-ц. На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що вони є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідачами не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570);
- відповідач - ОСОБА_1 , місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 .
Суддя Д. В. Петров