09 листопада 2022 року
м. Київ
справа №160/10713/21
адміністративне провадження №К/990/28489/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів -Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №160/10713/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив:
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 червня 2021 року до винесення рішення Верхового суду України та компенсації за час невикористаної відпустки за вказаний період, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 13 травня 2021 року до 01 червня 2021 року у розмірі: 14502,60 грн без відрахування обов'язкових платежів.
14 жовтня 2022 року відповідач втретє засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року. Скаржник просить оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Аналіз матеріалів та зміст касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує, що у цій справі Верховний Суд зобов'язаний сформувати правовий висновок про неможливість виходу судів за межі позовних вимог без наявності бажання та волі позивача, а також про недопустимість самостійного змінення судами предмету позову, начебто , на захист «порушених» прав позивача, які він і не вважає порушеними.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також, перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник хоча і вказує на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте, в порушення вимог статті 330 КАС України, конкретного пункту частини четвертої статті 328 КАС України не зазначає.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 236 КЗпП України, без урахування висновків, викладених у постановах Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №522/13736/15 від 10 жовтня 2019 року, Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 30 січня 2018 року та у справі №711/8446/16-ц від 13 березня 2019 року.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Суд відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №522/13736/15 від 10 жовтня 2019 року, оскільки викладені висновки у цій справі, яка розглянута в порядку цивільного судочинства з суб'єктним складом, який відмінний від справи, що розглядається, стосувалися пропущеного строку звернення позивача до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, тому у зв'язку з порушенням позивачем строку звернення до суду застосування положень статті 236 КЗпП Верховним Судом по суті не вирішувалося та висновки щодо застосування вказаної норми Судом не викладались. Отже, правовідносини у справі 522/13736/15 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Щодо посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 30 січня 2018 року, Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 не викладала висновків щодо застосування статті 236 КЗпП України, на яку вказує скаржник.
Щодо посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 711/8446/16-ц від 13 березня 2019 року, Суд констатує, що висновки у справі № 711/8446/16-ц викладені за різними фактичними обставинами, різним суб'єктним складом та за різних умов застосування правових норм. Отже, правовідносини у справі №711/8446/16-ц не є подібними у справі, що розглядається.
Також, Верховний Суд звертає увагу відповідача, що Велика Палата Верховного Суду у цій справі погодилась з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, які обґрунтовано вважали Державне агентство резерву України належним відповідачем і, розглянувши справу за правилами цивільного судочинства, поклали на відповідача відповідальність за статтею 236 КЗпП України через невиконання судового рішення про поновлення на роботі.
У тексті касаційної скарги, скаржник також посилається на постанови Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року №813/4668/16, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18 від 16 березня 2021 року у справі №140/2819/19.
Проте, такі посилання зазначені безвідносно до підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також без зазначення норми права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч зазначеним висновкам Верховного Суду, що є обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, касаційну скаргу у цій частині необхідно залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції нової касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень із урахуванням роз'яснень, які надані Верховним Судом.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 21 липня 2022 року та від 19 вересня 2022 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У цьому контексті принагідно зауважити, що частина друга статті 44 та частина перша статті 45 КАС України покладають на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Особа мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції розглянута у відкритому судовому засіданні 21 червня 2022 року. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 23 червня 2022 року. Останній день строку на касаційне оскарження припадав на 25 липня 2022 року, а цю касаційну скаргу подано на пошту 14 жовтня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше ним подано касаційну скаргу на зазначені судові рішення в межах строку на касаційне оскарження, проте касаційні скарги повернуті ухвалами Верховного Суду від 29 липня 2022 року та від 19 вересня 2022 року через неналежне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Також скаржник зазначає, що повторні касаційні скарги подані Дніпропетровською обласною прокуратурою у найкоротші строки після їх повернення Верховним Судом, з урахуванням зауважень, висловлених Верховним Судом, виходячи з конкретних фактичних обставин справи та умов застосування норм права.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з приписами частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередні касаційні скарги, безпосередньо пов'язані саме з недотриманням скаржником вимог до касаційної скарги, що передбачені статтею 330 КАС України протягом тривалого періоду.
Окрім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення скаржнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень з урахуванням роз'яснень, які надані Верховним Судом; 2) заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Керуючись статтями 248, 329, 332 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску Дніпропетровською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року.
Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №160/10713/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко