10 листопада 2022 року
м. Київ
справа №520/679/21
адміністративне провадження № К/990/25338/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №520/679/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третя особа: Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування протоколу і наказу, стягнення різниці у заробітку,
19 вересня 2022 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №520/679/21 залишено без руху.
Визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та установлено скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 21 вересня 2022 року - 29 вересня 2022 року.
03 жовтня 2022 року на виконання ухвали про залишення без руху, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано в межах встановленого законодавством строку, а саме 10 січня 2022 року.
Проте ухвалою Верховного Суду 01 лютого 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України оскільки в ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Представник відповідача зазначає, що копію ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги ним отримано 08 лютого 2022 року, тоді як 24 лютого 2022 року Законом України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Закон), відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року, яким в Україні введено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року.
Працівники Харківської обласної прокуратури були змушені виїхати з міста Харкова через постійні обстріли, однак матеріали наглядових проваджень залишили за місцем своєї роботи в м. Харкові.
Враховуючи викладене, просить поновити Харківській обласній прокуратурі строк на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №520/679/21.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, Верховний Суд зазначає, що лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Щодо права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, Верховний Суд зазначає, що воно не є абсолютним.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Суд касаційної інстанції враховує тривалість пропущеного строку - майже один рік з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали від волевиявлення скаржника.
Суд касаційної інстанції зазначає, що організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як підставу для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади.
Правові висновки ЄСПЛ в порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки.
Тобто, визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, так як головним обов'язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви Харківської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження.
Визнати неповажними причини пропуску Харківською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №520/679/21.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова