10 листопада 2022 року
м. Київ
справа №160/2916/21
адміністративне провадження № К/990/15266/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Данилевич Н.А.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу №160/2916/21
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, прийняте в складі: головуючого судді Сліпець Н.Є., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М., суддів Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури, які полягають у застосуванні до відносин оплати праці (заробітної плати) ОСОБА_1 у зв'язку із його публічною службою у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 по 14.12.2015 - на посаді прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська; у період з 15.12.2015 по 30.12.2020 - на посаді прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури) пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» в частині визначення посадового окладу ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, яка полягає у незастосуванні до відносин оплати праці (заробітної плати) ОСОБА_1 у зв'язку із його публічною службою у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 по 14.12.2015 - на посаді прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська; у період з 15.12.2015 по 30.12.2020 - на посаді прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури) статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VІІ в частині визначення посадового окладу ОСОБА_1 ;
1.3. визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за час його публічної служби у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 по 14.12.2015 - на посаді прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська; у період з 15.12.2015 по 30.12.2020 - на посаді прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури) заробітної плати прокурора в загальному розмірі 2 064 677,87 грн (два мільйони шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят сім гривень, 87 копійок), в тому числі: посадового окладу - 1 000 248,66 грн (один мільйон двісті сорок вісім гривень, 66 копійок); надбавки за вислугу років - 177 415,79 грн (сто сімдесят сім тисяч чотириста п'ятнадцять гривень, 79 копійок); надбавки за виконання особливо важливої роботи - 824 366,98 грн (вісімсот двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість гривень, 98 копійок); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 62 646,44 грн (шістдесят дві тисячі шістсот сорок шість гривень, 44 копійки);
1.4. стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 протиправно ненараховану та невиплачену заробітну плату за час його публічної служби у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 по 14.12.2015 - на посаді прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська; у період з 15.12.2015 по 30.12.2020 - на посаді прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури), в загальному розмірі 2 064 677,87 грн (два мільйони шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят сім гривень, 87 копійок), в тому числі: посадового окладу - 1 000 248,66 грн (один мільйон двісті сорок вісім гривень, 66 копійок); надбавки за вислугу років - 177 415,79 грн (сто сімдесят сім тисяч чотириста п'ятнадцять гривень, 79 копійок); надбавки за виконання особливо важливої роботи - 824 366,98 грн (вісімсот двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість гривень); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 62 646,44 грн (шістдесят дві тисячі шістсот сорок шість гривень, 44 копійки);
1.5. стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що за рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статі 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. На переконання позивача, з липня 2015 року по день звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури відповідачем безпідставно не приведено розмір його посадового окладу до встановленого статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» розміру та, як наслідок, недоплачено йому заробітну плату, з урахуванням надбавок і премій та інших передбачених платежів.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 , в період з 10.10.2014 по 14.12.2015 працював на посаді прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Дніпродзержинська та з 15.12.2015 по 30.12.2020 - прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури (том 1, а.с.25-30).
4. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24.12.2020 №1097к позивача звільнено з посади прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020.
5. На запит представника позивача Дніпропетровською обласною прокуратурою листом від 04.02.2021 №21-129 вих.21 надано відповідь, в якій зазначено, що посадовий оклад на займаних позивачем посадах в органах прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 зі змінами, з 01.07.2015 складав 1 379,00 грн, з 13.10.2015 - 1 444,00 грн, з 15.12.2015 - 2 048,00 грн, з 06.09.2017 по 30.12.2020 - 5 660 грн. Ці обставини підтверджуються розрахунковими листами за 2015- 2020 роки.
6. Позивач уважає, що заробітна плата за спірний період повинна була нараховуватися відповідачем виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».
7. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати частини заробітної плати за період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на підставі положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати у період з 26.03.2020 по 30.12.2020, у порядку та в розмірах, передбачених частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 у період з 26.03.2020 по 30.12.2020 у порядку та у спосіб, визначений частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманою у період з 26.03.2020 по 30.12.2020 заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, що визначений частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
9. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу в розмірах, передбачених частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 01.07.2015 по 25.03.2020. Проте суд зазначив, що з 26.03.2020, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі №6-р/2020, нарахування та виплата заробітної плати позивачу має провадитися в розмірах, установлених частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», не зважаючи на положення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX).
10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 змінено, а саме: доповнено текст абзаців другого, третього та четвертого резолютивної частини рішення після слів «статті 81 Закону України «Про прокуратуру»» словами «в редакції від 01.01.2019». В решті рішення суду залишено без змін.
11. Змінюючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції керувався тим, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України у Рішенні від 26.03.2020 у справі №6-р/2020, починаючи з 26.03.2020 позивач має право на заробітну плату у розмірах, яка визначена статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», а не постановою Кабінету Міністрів України.
12. Законом №113-IX, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Відповідно до Закону №113-IX частини третю-п'яту статті 81 Закону України «Про прокуратуру» викладено в іншій редакції та, зокрема, встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з відповідним коефіцієнтом.
13. Отже, Законом №113-IX з 25.09.2019 визначено розмір посадового окладу працівника прокуратури в статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
14. Водночас відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
15. Так, позивач у спірний період з 26.03.2020 по 30.12.2020 не мав статусу прокурора ані обласної, ані окружної прокуратури, тому на нього не поширювалося положення норм частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», у редакції Закону №113-IX щодо розмірів посадових окладів прокурора окружної чи обласної прокуратури.
16. З огляду на те, що зазначеною нормою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прямо передбачено збереження відповідного правового статусу, який прокурори мали до набрання чинності цим Законом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для розрахунку заробітної плати позивача у період з 26.03.2020 по 30.12.2020, як прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, застосуванню підлягає редакція статті 81 Закону України «Про прокуратуру», що діяла до внесення змін Законом №113-ІХ, та згідно з якою посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 01 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. 20 червня 2022 року до Суду надійшла касаційна скарга відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2022.
18. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник, зокрема, зазначив, що наразі немає висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020.
20. У цьому зв'язку скаржник наголосив, що рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки ці правовідносини з 25.09.2019 врегульовано іншим нормативно-правовим актом, а саме Законом №113-ІХ, який є чинним та неконституційним не визнано. Однак Законом України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ) та Законом №113-ІХ передбачено оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур, які не пройшли атестацію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (далі - Постанова №505), а тому будь-яка протиправність дій або бездіяльність з боку Дніпропетровської обласної прокуратури щодо позивача відсутня.
21. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
22. Ухвалою Суду від 06.07.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 19.09.2022 №1457/0/78-22, у зв'язку з відпусткою судді Уханенка С.А., призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
25. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
29. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
30. Частина перша статті 7 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019) передбачала, що систему прокуратури України становлять:1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
31. Згідно зі статтею 10 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019) у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.
32. Відповідно до частин першої-четвертої статті 81 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2.
33. Частина перша статті 7 Закону №1697-VII (зі змінами внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
34. Згідно зі статтею 10 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура. Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У структурі обласної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи. Утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація обласних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
35. Відповідно до частин першої-четвертої статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 01 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2.
36. Згідно з приписами частини сьомої статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
37. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина дев'ята статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
38. Частиною першою статті 89 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
39. Статтею 90 Закону №1697-VII (зі змінами внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
40. Відповідно до статей 8, 13 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
41. За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
42. Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, які набрали чинності з 01.01.2015) установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру», застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
43. Згідно з пунктами 1, 2 і 6 Постанови №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-7; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
44. Абзацами першим та третім пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
45. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
46. Указаний Закон є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.
47. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
48. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
VI. Позиція Верховного Суду
49. Ураховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Судом у межах касаційної скарги щодо правомірності нарахування та виплати заробітної плати позивачу за період з 26.03.2020 по 30.12.2020.
50. Як установлено судами попередніх інстанцій, у спірний період посадовий оклад позивача нараховувався не відповідно до положень частини третьої статті 81 Закону №1697-VII, а у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
51. Суд у контексті спірних правовідносин, уважає за доцільне зазначити таке.
52. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №160/13767/20 та від 08.09.2022 у справі №360/931/21, Суд зазначив, що системний аналіз приписів Закону №113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505. Водночас ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.
53. Стосовно застосування Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених справах зазначив таке.
54. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому Рішенні (абзац одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури, у розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
55. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка відповідно до іншого Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р(II)/2020 указує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
56. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у постановах від 21.09.2021 в справі №160/6204/20, від 13.10.2021 в справі №560/4176/19, від 26.11.2021 в справі №200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їхньої діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку всіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
57. Отже, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов'язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нового змісту - з функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ у цій справі, пов'язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
58. Так, за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту яких випливає, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанови Кабінету Міністрів України №505.
59. В цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач звільнений з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
60. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого випливає, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови №505.
61. Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Дніпропетровської обласної прокуратури у ненарахуванні та невиплаті позивачу заробітної плати за період з 26.03.2020 по 30.12.2020 відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VІІ та наявність правових підстав для зобов'язання останнього провести перерахунок та виплату заробітної плати позивача за цей період.
62. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
63. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
64. З урахуванням наведеного, касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури слід задовольнити, скасувавши оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, та в порядку статті 351 КАС України ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
65. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
66. Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.
67. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року залишити без змін.
68. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
Н.А. Данилевич