29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" листопада 2022 р. Справа № 924/524/22
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , м. Хмельницький
до ОСОБА_2 , м. Хмельницький
до ОСОБА_3 , м. Хмельницький
про визнання недійсним договору від 28.12.2007р.
Представники сторін:
Від позивача: Савченко О.В. - згідно ордера серія ВО №1039484;
Від відповідача 1: не з"явився;
Від відповідача 2: не з"явився
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: з оголошенням перерви в судовому засіданні від 07.11.2022р.
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Хмельницький до ОСОБА_2 , м.Хмельницький, ОСОБА_3 , м.Хмельницький про визнання недійсним договору від 28.12.2007р.
Ухвалою суду від 04.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.10.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
На адресу суду 16.08.2022р. від відповідача 2 ОСОБА_3 надійшов відзив на позов в якому зазначено, що в день укладення оспорюваного договору міни, а саме 28.12.2007р., був укладений договір купівлі продажу частки у статутному фонді ТОВ «Хмельницьк-млин» за яким позивач відчужив на користь відповідача-2 належну частку у статутному фонді ТОВ «Хмельницьк-млин» в розмірі 1,12 %, вартістю 76 722,00грн. на якому за підписом ОСОБА_2 міститься відмова від його переважного права на купівлю частки позивача та згода на її продаж відповідачу-2.
На виконання договору міни, 28 грудня 2007 року відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Хмельницьк-млин», на яких була присутня ОСОБА_1 , розглядалися заяви Позивача та ОСОБА_2 про припинення їх участі в товаристві, у зв'язку із передачею (відступленням) їх часток в статутному фонді товариства ОСОБА_3 та було вирішено виключити їх зі складу учасників ТОВ «Хмельницьк-млин».
Також, 28 грудня 2007 року ОСОБА_1 надала зборам учасників ТОВ «Хмельницьк-млин» нотаріально посвідчену заяву про припинення її участі в товаристві у зв'язку із відступленням частки на користь ОСОБА_3 . Таку ж саму заяву, в цей же день, надав і ОСОБА_2 . Заяви розглядалися на загальних зборах учасників та голосування позивача та ОСОБА_2 було «ЗА».
Аналогічно, було із виходом ОСОБА_3 з ТОВ «ПМТЗ «Агропромтехніка» на якому були присутні ОСОБА_3 передав, на виконання договору міни, свою частку ОСОБА_2 .
Дані обставини свідчать, що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяло за взаємною згодою щодо повного відчуження своїх корпоративних прав в ТОВ «Хмельницьк-млин» на користь відповідача-2.
Твердження позивача, про те, що вона не надавала згоди на обмін частками спростовується письмовими доказами: текстом договору міни від 28.12.2007р., договором купівлі продажу частки у статутному фонді ТОВ «Хмельницьк-млин» від 28.12.2007р., протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Хмельницьк-млин», протоколом № 23 загальних зборів учасників ТОВ «ПМТЗ «Агропромтехніка», нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 від 28.12.2007р. реєстровий № 6156, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 28.12.2007р. реєстровий № 6154.
В договорі міни від 28.12.2007р. наявна письмова згода ОСОБА_1 на обмін частками між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах 28.12.2007р. обох товариств де розглядалися, як питання відступлення відповідних часток, так і її заява про припинення участі в товаристві, а також заява ОСОБА_2 про відступлення часток.
Таким чином, письмовими доказами спростовуються твердження про те, що дізналася про договір міни лише у 2022 році.
Зважаючи на викладені обставини, відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі та застосувати наслідки пропуску строку позовної давності згідно заяви від 15.08.2022р.
На адресу суду 05.10.2022р. від позивача надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 за наслідками надання приватним нотаріусом відповідної інформації стало відомо про факт протиправного відчуження, а саме: без письмової згоди позивача як іншого з подружжя та як співвласника у спільному сумісному майні подружжя, припинення за ОСОБА_2 права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» номінальною вартістю 1 696 666,14 грн., що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 27,72%.
В результаті отримання відповідної інформації, позивачем здійснено звернення до ОСОБА_2 щодо повідомлення зазначених обставин та надання копій документів, на підставі яких здійснено перехід права власності на вказану частку від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .
На вказане вище звернення ОСОБА_2 повідомлено позивача про факт відчуження спірної частки на підставі договору міни частками у статутних фондах товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» та товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 грудня 2007 року, та надано копію відповідного договору.
17 лютого 2022 року позивач дізнався про факт відчуження спірної частки та існування відповідного договору міни та починає перебіг строк звернення позивача до суду із вимогою про визнання відповідного правочину недійсним.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропущення позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду із даною позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору.
На адресу суду 25.10.2022р. від відповідача 1 ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення в додаток із заявою про визнання позову у повному обсязі.
На адресу суду 08.11.2022р. від відповідача ОСОБА_3 та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату.
Наслідки неявки в засідання суду учасника справи визначенні ст.202 ГПК України, зокрема відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
До поданих клопотань ОСОБА_3 та його представника про відкладення розгляду даної справи на іншу дату не подано доказів поважності причин неявки в засідання суду ОСОБА_3 та його представника, отже суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи на іншу дату.
Присутній в судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, обгрунтовуючи доданими до матеріалів справи доказами.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов'язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
19 лютого 1984 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, згідно свідоцтва про шлюб від 19.02.1984р. № НОМЕР_1 .
В період перебування у зареєстрованому шлюбі подружжям в якості спільного сумісного майна набуто у власність корпоративні права на юридичну особу, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», ідентифікаційний код юридичної особи 35479380, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 31362, Хмельницька область, Хмельницький район, село Розсоша, номер та дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації юридичної особи: № 16681360000002665 від 31 жовтня 2007 року.
Розмір частки (вкладу) ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» на момент створення вказаної юридичної особи становив 49,44 % номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні.
Решта часток (вкладів) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» в розмірі 49,44 % номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні належала на праві власності ОСОБА_3 та 1,12 % номінальною вартістю 76 722,00 гривні - ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 належали на праві спільної сумісної власності частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» в розмірі 49,44 % номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні та 1,12 % номінальною вартістю 76 722,00 гривні.
У 2022 році ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса щодо надання роз'яснення з питання розподілу спільного із ОСОБА_2 майна, а саме: нерухомого майна, транспортних засобів, корпоративних прав, шляхом укладення договору про поділ спільного майна подружжя.
В межах надання роз'яснень від 17.02.2022р. приватним нотаріусом відносно повідомлених позивачем об'єктів спільного із ОСОБА_2 майна, право власності на які перевірено ним у відповідних державних реєстрах, повідомлено позивача про можливість укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про поділ спільного майна подружжя відносно усіх вказаних позивачем нерухомих об'єктів, транспортних засобів та корпоративних прав (часток у статутних капіталах юридичних осіб), окрім частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» (код в ЄДРПОУ 35479380).
Приватним нотаріусом повідомлено позивачу про те, що ОСОБА_2 станом на 17 лютого 2022 року не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» й у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про наявність у ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» номінальною вартістю 1 696 666,14 гривень, що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 24,72 % частка ОСОБА_1 у спільному майні від усієї частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» розміром 49,44 % номінальною вартістю З 393 332,29 гривні.
Позивачу стало відомо про те, що без її письмової згоди як іншого з подружжя та як співвласника у спільному сумісному майні подружжя, відбулось припинення за ОСОБА_2 права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» номінальною вартістю 1 696 666,14 гривень, що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 24,72 %, згідно із договору міни частками у статутних фондах товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» та товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 грудня 2007 року.
За таких обставин, враховуючи протиправність переходу від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» номінальною вартістю 1 696 666,14 гривень, що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 24,72 %, на підставі вказаного вище договору міни частками у статутних фондах Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 грудня 2007 року, про що позивачу стало відомо лише у 2022 році і який суттєво впливає на права та інтереси ОСОБА_1 , як власника вибулого із спільної сумісної власності майна, вказане зумовило необхідність у зверненні позивача до суду із даним позовом про визнання такого договору недійсним.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Таким чином, у зв'язку із тим, що даний спір виник з правочину щодо частки в юридичній особі, відтак, з урахуванням вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України дана справа підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства.
Аналогічний висновок щодо розгляду зазначеної категорії справ господарським судом викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України (в редакції закону, який діяв на момент виникнення спірних правових відносин) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Як вбачається із матеріалів справи 19 лютого 1984 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, згідно свідоцтва про шлюб від 19.02.1984р. № НОМЕР_1 .
В період перебування у зареєстрованому шлюбі подружжям в якості спільного сумісного майна набуто у власність корпоративні права на юридичну особу, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», ідентифікаційний код юридичної особи 35479380, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 31362, Хмельницька область, Хмельницький район, село Розсоша, номер та дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації юридичної особи: № 16681360000002665 від 31 жовтня 2007 року.
Розмір частки (вкладу) ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» на момент створення вказаної юридичної особи становив 49,44 % номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні.
Решта часток (вкладів) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» в розмірі 49,44 % номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні належала на праві власності ОСОБА_3 та 1,12 % номінальною вартістю 76 722,00 гривні ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 належали на праві спільної сумісної власності частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» в розмірі 49,44 % номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні та 1,12 % номінальною вартістю 76 722,00 гривні.
У 2022 році ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса щодо надання роз'яснення з питання розподілу спільного із ОСОБА_2 майна, а саме: нерухомого майна, транспортних засобів, корпоративних прав, шляхом укладення договору про поділ спільного майна подружжя.
В роз'яснені від 17.02.2022р. приватним нотаріусом відносно повідомлених позивачем об'єктів спільного із ОСОБА_2 майна, право власності на які перевірено ним у відповідних державних реєстрах, повідомлено позивача про можливість укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про поділ спільного майна подружжя відносно усіх вказаних позивачем нерухомих об'єктів, транспортних засобів та корпоративних прав (часток у статутних капіталах юридичних осіб), окрім частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» (код в ЄДРПОУ 35479380).
Приватним нотаріусом повідомлено позивачу про те, що ОСОБА_2 станом на 17 лютого 2022 року не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» й у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про наявність у ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» номінальною вартістю 1 696 666,14 гривень, що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 24,72 % частка ОСОБА_1 у спільному майні від усієї частки ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» розміром 49,44 % номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні.
Позивачу стало відомо у лютому 2022р про те, що без її письмової згоди як іншого з подружжя та як співвласника у спільному сумісному майні подружжя, відбулось припинення за ОСОБА_2 права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» номінальною вартістю 1 696 666,14 гривень, що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 24,72 %, згідно із договору міни частками у статутних фондах товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» та товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 грудня 2007 року.
Представником відповідача 2 до відзиву на позов додано копію договору міни від 28.12.2007р. та лист в якому зазначено, що ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 26 березня 2002 року, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 - учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин" дає згоду учаснику товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" ОСОБА_3 та учаснику товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин" ОСОБА_2 на обмін їхніми частками в статутних фондах товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин".
ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: Хмельницька область Хмельницький район, с.Грузевиця, мікрорайон "Дивокрай", дає згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_3 договору міни частками у статутних фондах товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин" з гр. ОСОБА_2 на умовах визначених ним самостійно.
Вказані вище обставини засвідчені підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без зазначення дати, місяця та року здійснення такої згоди.
Згідно даного листа судом встановлено, що позивач не надав згоди щодо укладення договору міни у статутних фондах товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин" від 28.12.2007р. ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.4, ст.369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьомуКодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ч.3 ст. 203 ЦК України визначено те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладені положення законодавства, у зв'язку із тим, що згоди ОСОБА_2 позивач, як інший з подружжя та як співвласник у спільному майні, на відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» номінальною вартістю 3 393 332,29 гривні, що у відсотковому співвідношенні еквівалентно 49,44 %, та розміром 24,72 % номінальною вартістю 1 696 666,14 гривень відповідно, не надавала, тому, договір міни частками у статутних фондах Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин» від 28 грудня 2007 року укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з порушенням норм ч.1 ст. 203 ЦК України, що, з огляду на приписи ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
У зв'язку із наявністю підстав для визнання недійсним договору міни частками у статутних фондах Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 грудня 2007 року, що обґрунтовано позивачем за змістом даної позовної заяви, враховуючи положення ч.1 ст. 216 ЦК України, суд наділений правомочністю застосувати наслідки недійсності вказаного правочину шляхом зобов'язання кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1, ст.86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір міни частками у статутних фондах Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агропромтехніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-млин», який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 грудня 2007 року, застосувавши наслідки недійсності вказаного договору шляхом зобов'язання кожну із сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_3 ) - 1 240,50 грн. (одну тисячу двісті сорок гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_3 ) - 1 240,50 грн. (одну тисячу двісті сорок гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2022р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 4 прим.:
1- до справи
2- позивачу - АДРЕСА_4 ;
3 - відповідачу - ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 ;
4 - відповідачу - ОСОБА_3 АДРЕСА_5