вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"02" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/22/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної за участю секретаря судового засідання І. Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Гоменюка Ігоря Степановича до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в особі Здолбунівської РЕМ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
в засіданні приймали участь:
від позивача - Гоменюк І. С., Януль В.С.
від відповідача - Корнійчук Д.О.
У січні 2022 року Фізична особа-підприємець Гоменюк Ігор Степанович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в особі Здолбунівської РЕМ в якій просить: визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в особі Здолбунівського РЕМ, щодо зобов'язання привести позивачем вузол обліку електроенергії до норм передбачених пунктом 2.3.3 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 та п.6.2.4 Розділу VI "Кодексу комерційного обліку електричної енергії" затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року та щодо винесення Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" попередження щодо припинення постачання електричної енергії від 03.12.2021 року №52/07/401.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
25.06.2021 року уповноваженими представниками ПрАТ «Рівнеобленерго» під час проведення роботи з технічної перевірки ЗВТ комерційного обліку на об'єкті Споживача «Гараж» за адресою: м. Здолбунів, вул. 8 березня, 35, виявлено недоліки: ввідний (дообліковий) комутаційний пристрій ВА-47, номінальним струмом 100А, що не відповідає діючим нормативно-технічним документам ПРРЕЕ та ККО.
За результатом перевірки, складено акт про проведення роботи з технічної перевірки ЗВТ комерційного обліку №РТП 141909 від 25.06.2021 року (надалі - Акт) та надано вимогу Позивачу - замінити ввідний дообліковий комутаційний апарат згідно договірної потужності до 25.07.2021 року.
Акт підписаний Гоменюком Ігорем Степановичем із зауваженнями про те, що з актом не згідний, оскільки комутаційний апарат ВА-47 номінальним струмом 100А був встановлений на думку Позивача згідно технічних умов виданих Товариством.
Позивач, вважає вищезазначений акт неправомірним. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що ПрАТ «Рівнеобленерго» при виявлені недоліків у електроустановці, що належить Позивачу діяло у відповідності до вимог законодавства України, а Позивач відмовляючись привести розрахунковий вузол обліку електричної енергії у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, шляхом замінити ввідного дооблікового комутаційного апарату зі 100А до 25А, діє в порушення вимог ПРРЕЕ, ККО, норм ПУЕ та договірних зобов'язань (зокрема щодо потужності 10кВт), чим дозволяє відкрито використовувати на своєму об'єкті потужність в 60 кВт, що є більшою від договірної в шість разів. Відповідач просить суд в позові відмовити.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гоменюка Ігоря Степановича залишено без руху, зобов'язано заявника у 5-денний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подачі до суду: доказів доплати судового збору в сумі 2 481 грн, та докази зарахування його до спеціального фонду державного бюджету; письмових пояснень відповідно до ст. 162 ГПК України з приводу визначеного відповідача, а саме Здолбуніської РЕМ.
Ухвалою суду від 02.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01 березня 2022 року.
22 лютого 2022 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив.
28 лютого 2022 року від позивача на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи до припинення воєнного стану в Україні. Ухвалою суду від 01.03.2022 року розгляд справи відкладено до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
22 березня 2022 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про призначення розгляду справи, відповідь на відзив та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 02.05.2022 року призначено розгляд справи у судове засідання на 18 травня 2022 року. 18.05.2022 року в засіданні оголошено перерву до 01.06.2022 року.
01 червня 2022 року в підготовчому засіданні судом встановлено, що 18.05.2022 року відповідачем подано суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у даній справі.
Господарський суд, розглянувши вищезазначену заяву, заслухавши пояснення учасників провадження у справі постановив протокольну ухвалу від 01.06.2022 року якою відхилив заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у даній справі як необґрунтовану.
Ухвалою суду від 01 червня 2022 року Господарським судом Рівненської області по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи.
24 серпня 2022 року на адресу суду від Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру разом з висновком експерта повернулися матеріали справи .
Ухвалою суду від 31.08.2022 року поновлено провадження у справі № 918/22/22, розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 13 вересня 2022 року.
В судовому засіданні 13.09.2022 року оголошено перерву до 20.09.2022 року.
20 вересня 2022 року від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення, 20 вересня 2022 рок позивачем подано суду заперечення на письмові пояснення.
Ухвалою суду від 20.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 918/22/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 18 жовтня 2022 року.
18 жовтня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02 листопада 2022 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05 січня 2009 року між Підприємцем та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (правонаступником якого є відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 90315404734, за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання постачати позивачу для забезпечення потреб його електроустановок з сумарною приєднаною потужністю 10 кВт електричну енергію, а останній, у свою чергу, - оплачувати вартість використаної ним електричної енергії. Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.
За умовами цього договору точка продажу електричної енергії визначається відповідно до додатку № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".
Згідно підпункту 6.1.3 пункту 6.1 вказаного правочину електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за 3 робочих дні у разі, зокрема, невиконання приписів та вимог щодо приведення розрахункових засобів обліку у відповідність до вимог нормативних документів.
Відповідно до пункту 7.1 наведеної угоди облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаних до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".
Пунктом 10.4 цього договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2009 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У своєму позові Позивач посилався, зокрема, на те, що у зв'язку зі збільшенням виробництва у 2010 році він отримав дозвіл від відповідача на приєднану потужність у точці підключення у 60 кВт, оскільки дозвіл на приєднання більше 10 кВт видавався лише у місті Рівному. Для можливості використання в діяльності підприємця потужності, дозволеної споживачу Товариством, та зазначеної у відповідних технічних умовах від 2010 року, позивачем встановлено необхідне обладнання та ввідний автомат на 100 А, який був прийнятий в експлуатацію працівниками Здолбунівського РЕМ без будь-яких зауважень. На даний автомат була встановлена пломба №73197655 з написом РІВНЕОБЛЕНЕРГО AES. Копія технічних умов від 2010 року або другий примірник, згідно яких було замінено кабель та встановили ввідний автомат на 100А, для Гоменюка І. С. не надавався працівниками Здолбунівського РЕМ (це була бригада монтажників), тому такі технічні умови у позивача відсутні. Також не було надано нового договору.
Позивач зазначає, що на його думку після збільшення вхідної потужності договір про постачання електричної енергії № 90315404734 втратив свою дію та набрав чинності договір про постачання електричної енергії №270018120 (даний договір Гоменюку І. С. не було надано).
21 листопада 2018 року ОСОБА_1 була підписана заява - приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, після цього, також на думку позивача, договір №270018120 перестав діяти.
03 грудня 2021 року Заступником начальника Здолбунівського РЕМ з комерційних питань ПрАТ «Рівнеобленерго» винесено попередження №52-07/401, згідно якого ПрАТ «Рівнеобленерго» ставить позивача до відома, що представниками ПрАТ «Рівнеобленерго» 25.06.2021 року було видано обґрунтовані вимоги щодо приведення вузла обліку електроенергії ввіреної позивачу установи, а саме - гараж у м. Здолбунів по вул. 8 Березня, 35, № лічильника 22277718 до норм передбачених пунктом 2.3.3 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року, №312 та п. 6.2.4 Розділу VI «Кодексу комерційного обліку електричної енергії» затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року, (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №716 від 20.03.2020 року) з терміном виконання до 25.07.2021 року Перелік виданих вимог вказано в акті технічної перевірки №141909. Оскільки позивачем не вжито всіх заходів для усунення вимог відповідача, ПрАТ «Рівнеобленерго», згідно з пунктом 11.5 розділу IX «Кодексу системи розподілу» затвердженого постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №2595 від 03.12.2019 року) змушене провести припинення електропостачання об'єкту ОСОБА_1 , а саме гаража, розташованого у АДРЕСА_1 , з 03 січня 2022 року. Відповідальність за всі можливі негативні наслідки, до яких може привести відключення, покладається на керівництво (власника) такого об'єкта.
Також, Позивач зазначає, що згідно пункту2.3.3 розділуII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, Електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Позивач наголошує, що електроустановка ФОП Гоменюка І.С. забезпечена необхідним розрахунковим засобом вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію - це лічильник №22277718 до якого немає зауважень, та технічним засобом контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності - це дообліковий комутаційний апарат ВА-47 з номінальним струмом 100А, інші вимоги згідно п. 2.3.3 до споживачів відсутні.
Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку, цих Правил та проектних рішень.
Пункт 6.2.4 Розділу VI «Кодексу комерційного обліку електричної енергії» затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №716 від 20.03,2020 року) згідно якого, після завершення перевірки сторона, що здійснює перевірку, складає акт технічної перевірки вузла обліку із зазначенням фактичного стану ЗВТ та іншого обладнання вузла обліку, зокрема виявлених недоліків. Цей акт надається за запитом усім заінтересованим сторонам. У разі необхідності здійснюється технічна експертиза ЗВТ та іншого обладнання вузла обліку
На думку Позивача, у акті №РТП 141909 про проведені роботи з технічної перевірки ЗВТ комерційного обліку від 25.06.2021 року відсутні будь-які посилання на порушення позивачем вказаних вище норм. Крім того, заміна ввідного дооблікогово комутаційного апарату згідно договірної потужності, не передбачена ні п. 2.3,3 розділу II Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, ні п. 6.2.4 Розділу VI «Кодексу комерційного обліку електричної енергії» затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №716 від 20.03.2020 року). В них взагалі відсутні поняття «договірна потужність» та «технічні умови».
Також, у наведеному акті не зазначено, в чому саме полягає невідповідність встановленого на об'єкті позивача комутаційного апарату, та не вказано будь-яких характеристик ввідного комутаційного апарату, на який, на думку відповідача, слід замінити діючий апарат. У акті не вказано величину договірної потужності електроустановок позивача на час складення вищевказаного акту.
Позивач акцентує увагу суду на окремі пункти глави 6. «Особливості перевірки вузлів обліку у споживачів» Кодексу комерційного обліку електричної енергії» затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №716 від 20.03.2020 р.), а саме:
« 6.5.5. Під час здійснення технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО має бути виконаний комплекс робіт щодо визначення відповідності стану та схем підключення ЗКО ти іншого обладнання вузлів обліку відповідним проектним рішенням (проекту), виявлення їх пошкодження, пошкодження або зриву встановлених пломб та індикаторів, порушення схеми підключення, перевірка стану індикаторів магнітного та/або електричного полів, встановлених на/у ЗКО, виявлення наявності пристроїв впливу або інших « знак втручання в роботу ЗКО, зчитування показів та інформації, що зберігається в первинній базі даних лічильників електричної енергії, перевірка та, у разі потреби, синхронізація або установлення часу годинника інтервальних лічильників електричної енергії, а також перевірка (з використанням спеціальних технічних засобів та, за необхідності, частковим демонтажем будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів) стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки вимірювання для виявлення позаоблікових підключень або підключень, що можуть призвести до спотворення результатів вимірювання та/або комерц ійного обліку електричної енергії.
6.5.7 Результати технічної перевірки оформлюються актом технічної перевірки, а у разі виявлення порушень - актом про порушення.
6.5.8. Технічна перевірка вузлів обліку та схем їх підключення здійснюється на відповідність проектним рішенням. У разі втрати або відсутності проектної документації технічна перевірка має проводиться на відповідність нормативно- правовим актам та нормативним документам, які діяли на дату облаштування (установлення) вузла обліку.
Таким чином Позивач вважає, що складення Відповідачем Акту проведення технічної перевірки ЗВТ комерційного обліку №РТП 141909 від 25.06.2021 року, а не акту про порушення, свідчить про відповідність вузлів обліку та схем їх підключення проектним рішенням / нормативно-правовим актам та нормативним документам, які діяли на дату облаштування (установлення) вузла обліку. Жодних вимог щодо приведення стану комерційного обліку у відповідність до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії відповідачем складено не було, що також є підставою стверджувати про відповідність вузлів обліку та схем їх підключення проектним рішенням / нормативно-правовим актам та нормативним документам, які діяли на дату облаштування (установлення) вузла обліку. Згідно, п. 6.5.8. Кодексу, яким визначено, що технічна перевірка вузлів обліку та схем їх підключення здійснюється на відповідність проектним рішенням. У разі втрати або відсутності проектної документації технічна перевірка має проводиться на відповідність нормативно-правовим актам та нормативним документам, які діяли на дату облаштування (установлення) вузла обліку.
При цьому, згідно листа ПАТ «Рівнеобленерго» №06/35/41-18 від 06.01.2018 року, адресованого Господарському суду Рівненської області на виконання ухвали суду від 14.12.2017 року у справі №918/841/17, відповідачем було повідомлено, що внаслідок підтоплення частини архівного приміщення Здолбунівського РЕМ, що мало місце у 2010 році, екземпляр технічних умов, що надавалися ОСОБА_1 було втрачено. (а.с.16).
Отже, технічна перевірка вузлів обліку позивача та схем їх підключення повинна здійснюватися на відповідність нормативно-правовим актам та нормативним документам, які діяли на дату облаштування (установлення) вузла обліку, а вимоги нормативно-правових актів та нормативних документів, прийнятих у 2018 році, не поширюються на вузли обліку та схеми їх підключення позивача, в зв'язку із втратою відповідачем технічних умов, на підставі яких проводилось встановлення вузла обліку електропостачання гаража, належного ОСОБА_1 .
Позивач звертає увагу суду на п.2.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, у договорі про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії зазначаються величини дозволеної (договірної) та приєднаної потужності, які визначаються виходячи з проектних рішень та потужності наявних у споживача струмоприймачів. Потужність об'єкта споживача повинна обмежуватись на рівні потужності, передбаченої проектом указаного об'єкта споживача та/або технічними характеристиками зовнішніх електричних мереж указаного об'єкта споживача.
Згідно протоколу №2293 перевірки ізоляції ввідного кабелю (кабель мереж зовнішнього користування) виданого Рівненською дистанцією Львівської залізниці мережами зовнішнього електрозабезпечення споживача ФОП Гоменюк І.С. є кабель АВВГ 3*25+1*16 , який в повітрі може перепускати 98А (ампер) в режимі перенавантаження, тому і було встановлено працівниками Здолбунівського РЕМ у 2010 році дообліковий комутаційний апарат ВА-47 з номінальним струмом 100А, який при перевищенні току 100А відключить навантаження, щоб не відбулося пошкодження мереж зовнішнього електрозабезпечення споживача ФОП Гоменюка І.С. і в подальшому обладнання (майна) ПрАТ «Рівнеобленерго».
Таким чином, Позивач зазначає, що у відповідності до ч. З ст. 60 Закону України «Про ринок електричної енергії», відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку із посиланням на підпункт 11.5.2 розділу IX «Кодексу системи розподілу» затвердженого постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018 року (із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕК1І №2595 від 03.12.2019 року.
Отже, на переконання позивача, у ПрАТ «Рівнеобленерго» не має, жодної вище переліченої підстави для припинення електропостачання об'єкта - гараж, що належить позивачу та розташований за адресою: м. Здолбунів, вул. 8 Березня, 35. Просить суд задовольнити в повному обсязі.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року із змінами та доповненнями, основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:
1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;
2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку;
3)кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;
4) кодексом комерційного обліку;
5) правилами роздрібного ринку;
6) іншими нормативно-правовими актами.
Правовідносини між оператором системи розподілу електричної енергії (ОСР) та споживачами електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (надалі за текстом Правила/ПРРЕЕ).
Частиною 7 ст.2 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що Кодекс комерційного обліку (ККО) визначає, зокрема, основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії (аналогічна норма міститься і в п.1.1.1ККО).
Згідно п. 3 ч. 3 ст.58 Закону України Про ринок електричної енергії Споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватись правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та умов укладених договорів.
Як вбачається з долучених до позовної заяви документів, Позивач має у власності електроустановку з договірною потужністю 10кВт та відповідає за її технічний стан, що підтверджується Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №6 до Договору про постачання електричною енергію від 05.01.2009 року).
Як зазначено вище по тексту 25.06.2021 року уповноваженими представниками ПрАТ «Рівнеобленерго» під час проведення роботи з технічної перевірки ЗВТ комерційного обліку на об'єкті Споживача «Гараж» за адресою: м. Здолбунів, вул. 8 березня, 35, виявлено недоліки: ввідний (дооліковий) комутаційний пристрій ВА-47, номінальним струмом 100А, що не відповідає діючим нормативно-технічним документам, ПРРЕЕ та ККО, а саме:
- п. 2.3.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ КП від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ/Правила) встановлено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності. а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності. забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
- п. 5.1.1. ККО улаштування вузлів обліку та інших засобів комерційного обліку електричної енергії необхідно здійснювати відповідно до цього Кодексу, Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21 липня 2017року № 476 (надалі ПУЕ), Правил роздрібного ринку електричної енергії та проектних рішень.
- п. 5.30. ПУЕ номінальні струми плавких вставок запобіжників і струми уставок спрацьовування захисних апаратів мають відповідати номінальному струму лічильника і значенню дозволеної до використання потужності (дана вимога регулювалася п.З. 1.4. ПУЕ в редакції, що діяла в період введення в експлуатацію об'єкта Споживача).
Загальне визначення «Комутаційний апарат/пристрій», це автоматичний вимикач, пристрій для захисту електричних мереж та обладнання різного призначення, від перевантажень і коротких замикань.
Шляхом проведення розрахунку, номінальний струм ввідного автоматичного вимикача (комутаційного апарата) об'єкту Позивача при дозволеній потужності 10 кВт повинен становити 25А а не 100А.
За результатом перевірки, складено акт про проведення роботи з технічної перевірки ЗВТ комерційного обліку №РТП 141909 від 25.06.2021 року (надалі - Акт) та надано вимогу Позивачу - замінити ввідний дообліковий комутаційний апарат згідно договірної потужності до 25.07.2021року. Акт підписаний ОСОБА_1 із зауваженнями про те, що з актом не згідний, оскільки комутаційний апарат ВА-47 номінальним струмом 100А був встановлений згідно технічних умов виданих Відповідачем.
Разом з цим, зазначені технічні умови на які посилається Позивач, Позивачем не надані, а у Відповідача вони відсутні. Тобто, Позивачем не підтверджено правомірність встановлення на його електрообладнанні комутаційного апарату в 100 А.При цьому, устаткування автоматичного відключення чи обмеження потужності, засоби захисту (автоматичні вимикачі або запобіжники) в тому числі комутаційні пристрої, входять до складу вузла обліку (пп. 14 п. 1.2.1.ККО). Отже, у зв'язку з не виконанням Позивачем до 25.07.2021 року відповідної вимоги, 20.08.2021 року на адресу Позивача було направлено попередження за №52-07/298 від 19.08.2021 року про припинення з 06.09.2021 року електропостачання об'єкта Позивача «Гараж» м.Здолбунів, вул. 8 березня, 35, у відповідності до пп. 4 п. 11.5. Кодексу систем розподілу.
У зв'язку з набранням законної сили ухвали Господарського суду Рівненської області від 15.11.2021 року у справі №918/751/21, відповідно якої позов ФОП Гоменюка І.С. щодо неправомірних дій ПрАТ «Рівнеобленерго» в особі Здолбунівського РЕМ залишено без розгляду, а також скасовано ухвалу від 03.09.2021 року щодо заборони відключення.
В подальшому 03.12.2021 року заступником начальника Здолбунівського РЕМ з комерційних питань ПрАТ «Рівнеобленерго» було винесене попередження про припинення електропостачання №52-07/401 для ФОП Гоменюка І.С. на підставі п.п. 11.5 Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310 (далі - КСР, Кодекс систем розподілу). Таким чином, вбачається, що ПрАТ «Рівнеобленерго» при виявлені недоліків у електроустановці, що належить Позивачу діяло у відповідності до вимог законодавства України.При цьому, Позивач відмовляючись привести розрахунковий вузол обліку електричної енергії у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, шляхом замінити ввідного дооблікового комутаційного апарату зі 100А до 25А, діє в порушення вимог ПРРЕЕ, ККО, норм ПУЕ та договірних зобов'язань (зокрема щодо потужності 10кВт), чим дозволяє відкрито використовувати на своєму об'єкті потужність в 60 кВт, що є більшою від договірної в шість раз.
Також, Позивач в позовній заяві для обґрунтування своїх вимог посилається на п.п. 6.1., 7.1., 10.4. Договору про постачання електричної енергії за № 90315404734 від 05.01.2009 року. Однак, застосування Позивачем даних пунктів Договору є помилковим, оскільки в силу вимог чинного законодавства вони припинили свою дію.
Так, з 01.01.2019 року ПрАТ «Рівнеобленерго» розпочало здійснювати господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Рівненської області та є Оператор системи розподілу (далі за текстом ОСР) на підставі отриманої ліцензії згідно Постанови НКРЕКП №1413 від 13.11.2018 року «Про видачу ПрАТ «Рівнеобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».
Згідно з п. 1.1.1 ПРРЕЕ, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є, зокрема, електропостачальник, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, споживачі. Ці правила є обоє 'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Відповідно до п.п. 2, 6 постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 року за № 312, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви - приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
До укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації). які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності. якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю / переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
Пунктом п. 2.1.2 ПРРЕЕ, встановлено, що не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.
Згідно з п. 2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного Кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Відповідно до п. 2.1.6. ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтвердження споживання електричної енергії.
На виконання вимог вищенаведених норм, Позивачем надано ПрАТ «Рівнеобленерго» підписану заяву приєднання, що підтверджує факт приєднання Позивача (Споживача) до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на офіційному сайті ПрАТ «Рівнеобленерго» і є у загальному доступі ( копія заяви додаються).
Отже, з 01.01.2019 року ФОП Гуменюк І.С. має укладений з ПрАТ «Рівнеобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах, що були визначені в договорі на постачання електричної енергії від 05.01.2009 року, а саме щодо потужності та розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін. Відтак, Договір про постачання електричної енергії від 05.01.2009 року припинив свою дію (в силу п. 6 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року).
В подальшому, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», шляхом подання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 21.11.2018 року, у відповідності до ст. ст. 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України, п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», між Відповідачем та ФОП Гоменюком І.С. з 01.01.2019 року було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №270018120 на умовах діючого договору про постачання електричної енергії в частині, що стосується технічних характеристик об'єкта (індивідуальні, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо).
Разом з цим, як вбачається з тексту позовної заяви, позивач стверджує про наявність трьох договорів на надання послуг укладених з ПрАТ «Рівнеобленерго». Разом з тим, у відповідності до заяви приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, споживач ФОП Гоменюк І.С. приєднався до умов означеного договору, та останньому було присвоєно №270018120 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
Також, згідно паспорта точки розподілу, підписаного 19.04.2019 року, договору присвоєно номер 270018120. За таких обставин твердження позивача, про те що з 21.11.2018 року договір №270018120 перестав діяти, не узгоджується з фактичними обставинами справи, та дана обставина не підтверджена жодними доказами.
Поряд з цим, в межах даної справи Позивачем заявлено, що паспорт точки розподілу від 19.04.2019 року є фальсифікованим, а про існування вказаного документу Позивачу не було відомо.
Як зазначалось вище по тексту Ухвалою суду від 01 червня 2022 року Господарським судом Рівненської області по даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи.
Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Рівненському НДЕКЦ (науково-дослідному експертному кримінальному центру) Міністерства внутрішніх справ України. На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання:
- Чи виконано запис "Гоменюк І.С. 19.04.2019 р." та підпис "в паспорті точки розподілу електричної енергії ФОП Гоменюк Ігор Степанович" Гоменюком Ігорем Степановичем чи іншою особою?
24 серпня 2022 року на адресу суду від Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру разом з висновком експерта повернулися матеріали справи №918/22/22.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/118-22/5625-ПЧ від 16.08.2022 року:
- Короткий рукописний запис "Гоменюк І.С. Гоменюк І.С." у графі "Споживач" який розміщений у паспорті точки розподілу електричної енергії ФОП Гоменюк Ігор Степанович від 19.04.2019 та зразок почерку, який розміщений у рішенні № 3 власника ТОВ «Виробниче об'єднання «Волинь- бетон» від 22.04.2019, виконані однією особою.
- Короткий рукописний запис «Гоменюк І.С. Гоменюк І.С. у графі «Споживач:», який розміщений у паспорті точки розподілу електричної енергії ФОП Гоменюк Ігор Степанович від 19.04.2019 та інші зразки почерку, які розміщені в матеріалах господарської справи № 918/22/22, виконані різними особами.
- Вирішити запитання у частині, що стосується підпису, який розміщений у паспорті точки розподілу електричної енергії ФОП Гоменюк Ігор Степанович, Гоменюком Ігорем Степановичем чи іншою особою, - не представляється можливим, по причині, що встановлені розбіжні ознаки несуттєві для заперечення тотожності, з'ясувати їх походження (чи вони є результатом варіаційності почерку особи, що не проявилась у наданих зразках, або викликані іншими причинами) неможливо.
Встановлені ж збіжні ознаки не чисельні, інформативна їх значущість невелика, сукупність їх недостатня навіть для ймовірного висновку про наявність тотожності виконавця. Тому, вирішити запитання у частині стосовно підпису, який розміщений у паспорті точки розподілу електричної енергії ФОП Гоменюк Ігор Степанович, Гоменюком Ігорем Степановичем чи іншою особою, - не представляється можливим.
- Запитання у частині, що стосується цифрового запису « 19.04.19», - не вирішувалось, оскільки відсутній порівняльний матеріал, а саме зразки записів виконаних Гоменюком І.С.
Отже, за результатами експертизи не вдалось встановити чи належить підпис Позивача, останньому на паспорті точки розподілу з підстав зазначених вище по тексту, при цьому, суд звертає увагу на той факт, що на документі наявна печатка Позивача та згідно висновку експерта короткий рукописний запис "Гоменюк І.С. Гоменюк І.С." у графі "Споживач" який розміщений у паспорті точки розподілу електричної енергії ФОП Гоменюк Ігор Степанович від 19.04.2019 та зразок почерку, який розміщений у рішенні № 3 власника ТОВ «Виробниче об'єднання «Волинь - бетон» від 22.04.2019, виконані однією особою. Згідно наданого для порівняння документу самим Позивачем, а відтак суд приходить до висновку, що Позивач не міг не знати про озвучений документ.
Також, суд звертає увагу, що у відповідності до п.п. 2, 6 постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 року за № 312, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви - приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
До укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також: щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
З переходом на новий ринок електричної, позивачем було подано заяву приєднання до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у відповідності до п.п. 2,6 постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 за № 312.
Так, 05.01.2009 року між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №90315404734. Згідно пункту 1 цього Договору - договірна потужність встановлена на рівні 10,0 кВт.
Разом з цим, твердження позивача про факт звернення до відповідача за видачею технічних умов, що мало місце у 2010 році не підтверджується жодним документом. Поряд з цим, Відповідачем пред'явлено «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу» згідно, договірна потужність встановлена на рівні 10 кВт.
Таким чином, твердження Позивача про збільшення потужності за об'єктом у 2010 році не узгоджуються з жодним наявним документом.
Також, суд критично ставиться до твердження Позивача, щодо встановлення факту збільшення потужності споживачу до 60 кВт в судовому рішенні №918/841/17, оскільки при прийняті зазначеного рішення у суду була відсутня об'єктивна можливість самостійно дослідити положення наведених технічних умов з огляду на те, що останні, як слідує з письмових пояснень відповідача від 6 січня 2018 року № 06/35/41-18 , були втрачені внаслідок підтоплення частини архівного приміщення Здолбунівського РЕМ Товариства.
Суд зазначає, що частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Аналогічні за змістом положення містяться і в статті 20 ГК України.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом, договором (чи судом у визначених законом випадках).
Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту положенням відповідного договору чи приписам статей 16 ЦК України і 20 ГК України.
Реалізуючи своє право на судовий захист та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, зокрема, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Водночас суд зазначає, що акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії прямого включення фіксує лише хід здійснення такої перевірки та встановлює виявлені порушення, проте не може вважатися рішенням певного суб'єкта і не може бути визнаний недійсним, оскільки навіть не є актом у розумінні статті 20 ГК України.
Також, як зазначив Відповідач відключення позивача від мережі не відбулося, а саме попередження - не може являтись порушеним правом Позивача.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову".
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, суд повинен враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст.238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на їх не обґрунтованість та відсутністю обставин, які підтверджували б наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Фізичної особи-підприємця Гоменюка Ігоря Степановича до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в особі Здолбунівської РЕМ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2022 року.
Суддя Н.Церковна