вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.11.2022 Справа № 917/1091/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога», 39031, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Федорівка, код ЄДРПОУ 32806982,
до Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 468 108,38 грн.,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» до Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича про стягнення 468 060,87 грн., з яких 289 000,00 грн. - заборгованість за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р., 94 435,70 грн. - пеня, 72 273,39 грн. - втрати від інфляції, 12 351,78 грн. - 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; визнано справу малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не повернув грошові кошти, надані за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р., чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеним договором та законом.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить відповідна відмітка та підпис відповідача на оригіналі ухвали суду від 13.09.2022 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі (а.с. 22).
Крім того, всі ухвали суду в даній справі були своєчасно розміщені судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов'язки та його процесуальні права.
Водночас, 07.10.2022 р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова година» про переведення боргу по договору позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р., укладеному між ФОП Решетило О.М. та ТОВ АФ «Перемога» на боржника - ТОВ «Нова година».
Ухвалою від 14.10.2022 р. вказану зустрічну позовну заяву повернуто ФОП Решетилу О.М.
Також 03.11.2022 року відповідачем було подано до суду клопотання б/н від 26.10.2022 р. (вх. № 8221 від 03.11.2022 р.) про зупинення провадження у справі до розгляду в господарському суді Полтавської області справи за позовом Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова година» про переведення боргу по договору позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р. У даному клопотанні відповідач також зазначає, що він заперечує проти позову , вважає вимоги безпідставними, оскільки кошти, отримані в борг від позивача по договору, використані на потреби газети "Нова година", співзасновником якої є Непийпа Л.І., який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Агрофірма "Перемога".
Розглянувши вказане клопотання, суд встановив наступне:
Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
До клопотання про зупинення провадження у справі додано опис вкладення до цінного листа про направлення позовної заяви про скасування боргу з додатками на адресу господарського суду Полтавської області.
Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження прийняття судом до розгляду позовної заяви, зазначеної у клопотанні б/н від 26.10.2022 р. (вх. № 8221 від 03.11.2022 р.). При цьому судом встановлено, що ухвалою від 07.11.2022р. вказану позовну заяву Господарським судом Полтавської області повернуто позивачу за його заявою про відкликання позовної заяви (ухвала від 07.11.2022р. у справі №917/1387/22, набрала законної сили 07.11.2022р., оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.11.2022р.).
З огляду на викладене, підстави для задоволення вказаного клопотання відповідача відсутні.
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, з клопотаннями про поновлення чи продовження строку на подання відзиву відповідач не звертався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
23.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» та Фізичною особою-підприємцем Решетилом Олегом Миколайовичем було укладено договір позики № 24/09/20 (а.с. 3).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Позикодавець (ТОВ АФ «Перемога») зобов'язувався надати Позичальнику (ФОП Решетило О.М.) безпроцентну позику, а останній - повернути позику у визначений цим договором термін.
Згідно з п. 2.1 договору № 24/09/20 від 23.09.2020 р. розмір позики становить до 300 000,00 грн.
Пунктом 3.1 договору визначено, що Позикодавець надає позику Позичальнику з моменту підписання Сторонами цього договору.
Позика надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок Позичальника або в іншій формі, що не заборонена законодавством України.
На виконання зазначених положень договору Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» було перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича грошові кошти в сумі 289 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 1110 від 25.09.2020 р., № 1116 від 28.09.2020 р., № 1152 від 08.10.2020 р. та № 1249 від 30.10.2020 р. (копії - в матеріалах справи, а.с. 4-5).
Відповідно до п. 4.1 договору № 24/09/20 від 23.09.2020 р. термін позики визначається з моменту підписання цього договору і діє до 23 березня 2021 року.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору після закінчення терміну, визначеного в п. 4.1 цього договору, Позичальник зобов'язується протягом 3-х календарних днів повернути Позикодавцеві суму позики. Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок Позикодавця.
Посилаючись на порушення відповідачем строків повернення позики, передбачених договором № 24/09/20 від 23.09.2020 р., позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича 468 060,87 грн., з яких 289 000,00 грн. - заборгованість за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р., 94 435,70 грн. - пеня, 72 273,39 грн. - втрати від інфляції, 12 351,78 грн. - 3 % річних.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р., платіжні доручення № 1110 від 25.09.2020 р., № 1116 від 28.09.2020 р., № 1152 від 08.10.2020 р. та № 1249 від 30.10.2020 р. та ін.
Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» в матеріалах справи відсутні.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання з надання позики на суму 289 000,00 грн. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань та приписів цивільного законодавства України не повернув грошові кошти, надані за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 289 000,00 грн. за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. Заперечення відповідача стосовно того, що ним отримані кошти використовувалися не для власних потреб, а для потреб іншої юридичної особи, пов"язаної з позивачем, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на предмет та підстави даного позову, а також враховуючи умови укладеного між сторонами договору. До того ж, суд звертає увагу на те, що всі заперечення проти позову повинні бути викладені у заявах по суті спору (ст.165, ч.1 ст.210, ч.8 ст.252 ГПК України), зокрема - відзиві на позов, який відповідачем поданий не був.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.2 договору № 24/09/20 від 23.09.2020 р. визначено, що у випадку невиконання Позичальником п. 5.1 договору Покупець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутої позики за кожний день прострочення.
Позивачем наведено розрахунок пені за порушення строків повернення позики за договором № 24/09/20 від 23.09.2020 р. в розмірі 94 435,70 грн. за період з 27.03.2021 р. по 30.08.2022 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 9).
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р. за період з 27.03.2021 р. по 27.09.2021 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 22 328,22 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).
Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на вказану норму позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 72 273,39 грн. за період з квітня 2021 року по липень 2022 року та відсотків річних в розмірі 12 351,78 грн. за період з 27.03.2021 р. по 30.08.2022 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 12).
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича 289 000,00 грн. заборгованості за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р., 22 328,22 грн. пені, 72 273,39 грн. втрат від інфляції, 12 351,78 грн. 3 % річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 5 939,30 грн.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Решетила Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Перемога» (39031, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Федорівка, код ЄДРПОУ 32806982) 289 000,00 грн. - заборгованість за договором позики № 24/09/20 від 23.09.2020 р., 22 328,22 грн. - пеня, 72 273,39 грн. - втрати від інфляції, 12 351,78 грн. - 3 % річних; 5 939,30 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 10.11.2022 р.
Суддя О.С. Мацко