Справа № 161/4481/22
Провадження № 2/161/2378/22
07 листопада 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог до предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання
14.04.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, а також заявою про зміну позовних вимог від 25.05.2022 року (а.с. 25), на обґрунтування яких вона зазначила, що на підставі судового рішення з відповідача на її користь стягувалися аліменти на утримання їх спільної доньки - ОСОБА_3 , стягнення яких ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням дитиною повноліття, було припиненим. На даний час, ОСОБА_4 є курсантом Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка денної форми навчання, строк закінчення якого - серпень 2025 року. Навчання у вищому навчальному закладі тягне за собою значні матеріальні витрати, які їй нести одноосібно вкрай тяжко. Такі витрати пов'язані із проживанням у м. Києві, придбанням необхідних підручників, навчально-видаткового приладдя, а також продуктів харчування. У свою чергу, їх спільна з відповідачем донька позбавлена можливості працевлаштуватися, оскільки навчається на денній формі навчання. Як їй відомо, відповідач перебуває у лавах Збройних Сил України та отримує стабільний постійний дохід. Враховуючи наведене, просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму, щомісячно та до закінчення останньою навчання у Військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача було залучено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30).
06.07.2022 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із навчанням, перебуває на повному матеріальному забезпеченні міністерства оборони, а фінансування навчання у військовій академії здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, остання отримує дохід у вигляді стипендії, а також жодним чином не позбавлена можливості працевлаштуватися із неповним робочим днем. Відтак, позивачкою не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність надання їй матеріальної допомоги. Просить врахувати, що на утриманні його довірителя перебуває двоє неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, а його матеріальне становище позбавляє можливості сплачувати аліменти на свою повнолітню доньку. Поряд з цим, ОСОБА_1 взагалі не наділена правом звернення до суду з даним позовом, оскільки ОСОБА_3 наразі досягла повноліття та зі своєю матір'ю не проживає. Враховуючи наведене, а також те, що позивачкою не надано будь-яких доказів, які б підтверджували понесені нею витрати на навчання доньки, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 37-38).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.08.2022 року у ГУ ПФУ у Волинській області було витребувано довідки форми ОК-5 та ОК-7 про заробітну плату ОСОБА_2 за останній 12 календарних місяці включаючи усі її складові (а.с. 62-63).
26.10.2022 року від ГУ ПФУ у Волинській області надійшли витребувані судом відомості про заробітну плату ОСОБА_2 (а.с. 70-72).
Представник позивача в судове засідання 07.11.2022 року не з'явився, до його початку подав на електронну адресу суду заяву з проханням про відкладення розгляду справи через його хворобу (а.с. 74).
Представник відповідача в судове засідання 07.112022 року також не з'явився, до його початку подав через електронну адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без його участі та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 75).
В ході розгляду даної справи судом, представники сторін надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив відповідно.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, пояснення на позовну заяву від неї на адресу суду не надходили.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
Суд вважає можливим проводити розгляд у відсутності сторони позивача відповідно до приписів п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, оскільки будучи належним чином повідомленими про дату розгляду справи, представник позивача, надавши заяву про відкладення розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження поважності неявки в судове засідання.
При цьому, суд враховує й ту обставину, що сторона позивача скористалася своїм правом щодо надання в судовому засіданні пояснень по суті спору, в яких виклала свою позицію щодо заявлених позовних вимог, а також надала письмові докази, які на її думку, підтверджують заявлені позовні вимоги.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі позивача та її представника.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна донька - ОСОБА_3 . Про дану обставину свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
На час звернення позивачки до суду з даною позовною заявою третя особа ОСОБА_3 досягла повноліття та на даний час її постійне місце проживання, незважаючи на її навчання у ВНЗ, разом зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 . У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від них.
Факт проживання ОСОБА_2 окремо від позивачки та третьої особи стороною відповідача не оспорюється.
Натомість, сторона відповідача, заперечуючи наявність у позивача ОСОБА_1 правових підстав для звернення до суду з даним позовом, посилається на ту обставину, що ОСОБА_3 не проживає зі своєю матір'ю.
Однак, вищевказана обставину в повній мірі спростовується судовими рішенням в цивільних справах № 161/19486/17 та № 161/11266/18, якими саме з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувалися аліменти на утримання (на той час неповнолітньої) доньки ОСОБА_3 , у зв'язку з її проживанням разом з матір'ю.
При цьому, як встановлено судом, аліменти на утримання ОСОБА_3 стягувалися із відповідача до 03.03.2022 року, тобто, у тому числі, й під час її перебуванні на навчанні в іншому населеному пункті, де остання навчається і по тепер.
Також, безпідставними є доводи сторони відповідача про те, що позов пред'явлений не в інтересах ОСОБА_3 , оскільки позивач просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти саме на утримання їх спільної доньки.
Отже, позивач ОСОБА_1 має право на звернення до суду з даним позовом, в якому остання ставить питання про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання.
Як вбачається із довідки Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка № 2657 від 28.08.2021 року, ОСОБА_3 вступила у 2021 році на навчання до вказаного навчального закладу та є курсантом денної форми навчання. Термін навчання з серпня 2021 року по серпень 2025 року (а.с. 6).
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язанні утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Як було встановлено судом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із навчанням у Військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, перебуває на повному матеріальному забезпеченні Міністерства оборони України, а фінансування її навчання у вказаному ВНЗ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Тобто, навчання ОСОБА_3 у ВНЗ, її проживання та харчування у м. Києві є безоплатними.
Третя особа ОСОБА_3 є здоровою, на обліку в лікарів не перебуває, самостійних доходів не отримує.
Посилаючись на наявність у ОСОБА_3 стипендії, у зв'язку із її навчанням у ВНЗ, стороною відповідача, всупереч вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини не надано.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, розмір його середньомісячного заробітку та місце працевлаштування на час перебування даного спору в провадженні суду встановленими не були.
Варто зауважити, що згідно наданих ГУ ДПС у Волинській області відомостей, відображених у довідках форми ОК-5 та ОК-7, загальний заробіток ОСОБА_2 у 2021 році склав 69788,86 грн. (а.с. 71-72).
На утриманні відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей, народжених у іншому шлюбі із ОСОБА_5 - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначене підтверджується відповідними свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 та свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 39-41).
Разом з тим, суд вважає доведеним, що у зв'язку із навчання у вищому навчальному закладі, позивачка змушена нести витрати, пов'язані з проїздом доньки, додатковим харчуванням, придбанням речей першої необхідності, засобів гігієни, а також одягу (з огляду на стать), тощо, однак розмір таких витрат стороною позивача належними та допустимими доказаними обґрунтований не був.
Докази, які спростовують вищевказані обставини, встановлені судом в ході розгляду справи, жодною із сторін не надано.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, який продовжує навчання, в розмірі у розмірі 1/8 грн. щомісяця, та до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 та її представником не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки у заявленому розмірі, а також, що середньомісячні витрати на останньою, враховуючи наявність у нього самостійного заробітку, є недостатніми для його належного забезпечення у зв'язку із навчанням.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги на утримання та спроможність останніх її надавати.
У своєму позові з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, ОСОБА_1 також просила встановити стягувані із відповідача аліменти у розмірі, який становить не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму.
Однак, положення ч. 2 ст. 182 СК України можуть бути застосовані лише щодо дітей, які не досягли 18 років, до яких ОСОБА_3 з 03.03.2022 року уже не відноситься, а тому в задоволенні даної частини позову слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, а тому, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 192 СК України, аліменти на дитину, яка продовжує навчання, присуджуються від дня пред'явлення позову.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася 14.04.2022 року (а.с. 1), а тому саме з цієї дати аліменти, присуджені на підставі положень ст. ст. 198-201 СК України, підлягають стягненню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
На підставі ст. ст. 198-201 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог до предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Луцьку Волинської області, РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/8 (однієї восьмої) частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.04.2022 року та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_8 судовий збір в дохід держави в розмірі 992 (дев'ятьсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складений 10 листопада 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська