ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2022 року м. Київ № 640/12294/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (пр-т Повітрофлотський, 76А,Київ 36,03036,) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ) Мигловець Л .М. протиправними та визнати протиправною та скасувати винесену державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ) Мигловець Л.М. постанову від 09.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження №55050776.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставним, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства Департаментом патрульної поліції було пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, у зв'язку з чим, уповноважена особа виконавчого органу відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» повинна була повернути виконавчий лист без виконання.
Керуючись викладеним, позивач вважає протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.
Відповідачем у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву та доказів в спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
07 листопада 2017 року, державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Мигловцем Л.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55050776 з примусового виконання постанови УПП в м. Києві ДПП №БР732139 від 07.04.2017 року.
Не погоджуючись із правомірністю зазначеної постанови позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати винесену державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ) Мигловець Л.М. постанову від 09.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження №55050776, проте, як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження №55050776 з примусового виконання постанови УПП в м. Києві ДПП №БР732139 від 07.04.2017 року датована 07.11.2017 року.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне досліджувати та надавати правову оцінку постанові винесеній державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ) Мигловець Л.М. постанову від 07.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження №55050776.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусовому виконанню підлягають також постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, у тому числі:
- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 2 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону).
З аналізу матеріалів справи судом було встановлено, що 07 квітня 2017 року постановою серії 1БР №732139 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, ОСОБА_2 ,було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, за порушення «Правил дорожнього руху України».
В рамках виконавчого провадження №55050776 стягувачем є державний орган - Управління патрульної поліції у м.Києві, а отже виконавче провадження могло бути відкрито на підставі виконавчого документа, що пред'явлений до виконання протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
При цьому і абзацом 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Тобто, як вбачається із наведених правових положень постанова Управління патрульної поліції в м.Києві ДПП від 07.04.2017 року №БР732139 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі пропуску цього строку постанова виконанню не підлягає.
Під час розгляду справи встановлено, що постанова Управління патрульної поліції в м.Києві ДПП від 07.04.2017 року, набрала законної сили 16.04.2017 року, однак постанова про відкриття виконавчого провадження №55050776, винесена з метою примусового виконання постанови №БР732139, датована 07.11.2017 року.
Дана обставина свідчить на користь порушення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, наслідком чого мало бути повернення виконавчого документа стягувачу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що в розумінні ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", пред'явлення виконавчого документу до виконання нерозривно пов'язано із надходженням виконавчого документа до виконавця, який зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Тобто, відкриття виконавчого провадження імперативно здійснюється виконавцем не пізніше наступного робочого дня після пред'явлення виконавчого документа до виконання, а документ в даному випадку має бути пред'явлений до виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Іншого порядку пред'явлення виконавчого документу до виконання Закон в собі не містить.
Відповідачем в підтвердження правомірності відкриття ВП із порушенням тримісячного строку до матеріалів справи не надано доказів наявності підстав для переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів існування підстав для переривання строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, що визначені ч.4 ст.12 Закону, а постанова пред'явлена до виконання із порушенням тримісячного строку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши оскаржуване рішення відповідно до критерій визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ) Мигловець Л .М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №55050776 від 07.11.2017 року
Визнати протиправною та скасувати винесену державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Київ) Мигловець Л.М. постанову від 07.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження №55050776.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа