ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2022 року м. Київ № 640/4987/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БДФ"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БДФ» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати акт №28217/26-15-12-13-20 від 27.11.2018 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «БДФ»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0972131213 на суму 205 518, 09 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0972021213 на суму 17 610, 20 грн.
В обгрунтування позовним вимог зазначено, що акт №28217/26-15-12-13-20 від 27.11.2018 та податкові повідомлення-рішення №0972131213, № 0972021213 від 26.12.2018 були видані на основі боргових зобов'язань, які виникли у позивача в результаті документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2016, про що було винесено акт №124/26-15-14-07-02-38291428 від 28.07.2016, проте відповідачем не було взято до уваги, що станом на момент винесення акту №28217/26-15-12-13-20 від 27.11.2018 та податкових повідомлень-рішень №0972131213, №0972021213 від 26.12.2018 остаточне рішення по оскарженню податкових повідомлень-рішень №1612615147, №1622615147, №1632615147 від 15.08.2016 було не прийняте.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без проведення судового засідання та виклику осіб, що беруть участь у справі, відповідачу запропоновано протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового Кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість по бюджету ТОВ «БДФ».
Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю ««БДФ» строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість визначених пунктом 57.1 та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки складено акт від 27.11.2018 №2821726-15-12-13-20 (далі-акт перевірки).
Позивачем подано заперечення на висновки акту перевірки.
За результатами розгляду заперечення від 10.12.2018, Головним управлінням ДФС у м. Києві листом від 22.12.2018 №128938/10/26-15-12-13-18 висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки залишено без змін.
На підставі акту перевірки Головним управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0922131213, за затримку на 182,180,177,176,175, 167, 150, 150, 150, 150, 147, 147, 147, 145, 144, 144, 143, 132, 120, 119, 118, 117, 117, 114, 113, 89,86, 85, 83, 56, 56, 56, 55, 54 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 1027590, 45 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 205518, 09 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0972021213, за затримку на 27,24, 24 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 176109, 20 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 17610, 92 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та актом перевірки позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 14.03.2019 №11936/6/99-99-11-06-01-25 «Про результати розгляду скарги» скаргу позивача залишено без задоволення.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням та актом первірки зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1, пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених підпунктами 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктои 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Статтею 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У той же час, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної сплати, зокрема узгодженої суми грошового зобов'язання, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що акт перевірки від 27.11.2018 №28217/26-15-12-13-20 та оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на основі боргових зобов'язань, які виникли у позивача в результаті документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2016, про що було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2016 №1612615147, №1622615147, №1632615147, які в подальшому були оскаржені позивачем до суду.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БДФ» відмовлено.
Суд вказує, що відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
За загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов'язання з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як було зазначено вище, судове рішення від 12.03.2018 в адміністративній справі №826/13239/16 набрало законної сили 11.07.2018, тобто грошове зобов'язання з цієї дати вважається узгодженим.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів звернення разом із касаційною скаргою з заявою до Верховного Суду про зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання не тільки по податковому повідомленню-рішенню яке було оскаржено в судовому порядку, а також на підставі ряду інших податкових повідомлень-рішень, податкових декларацій з податку на додану вартість які зазначені в акті перевірки.
Доказів оскарження в адміністративному та судовому порядку податкових повідомлень-рішень які зазначені в акті перевірки позивачем до суду не надано, а також не надано доказів своєчасної сплати суми грошових зобов'язань.
Закріплений у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.