ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2022 року м. Київ № 640/36598/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «ПАРК»
до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування
рішень,-
Приватного підприємства «ПАРК» (далі-позивач/ПП «ПАРК») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач/Департамент), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк".
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26066 від 12.10.2021.
- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк".
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26070 від 12.10.2021.
- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк".
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом- повідомленням № 053-26069 від 12.10.2021.
- визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк".
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом- повідомленням № 053-26068 від 12.10.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що між ним та відповідачем за результатом проведених конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, серед яких: № 105-18 від 15 травня 2018 року (маршрут № 582 "Ст.м. "Оболонь" - Ст.м. "Оболонь"), строком дії до 04 червня 2023 року; № 05-19 від 23 січня 2019 року (маршрут № 410 "Ст.м. "Нивки" - Ст.м. "Почайна"), строком дії до 31 січня 2025 року; № 24 від 28 січня 2020 року (маршрут № 575 "Вул. Терещенківська - вул. Сирецька"), строком дії до 27 січня 2026 року; № 60 від 10 липня 2020 року (маршрут № 151 "Вул. Закревського - Ст.м. "Почайна"), строком дії до 10 липня 2026 року.
Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, зазначаючи, що оскаржувані рішення були прийняті в межах повноважень та з дотриманням чітких вимог чинного законодавства України. Підставою для дострокового розірвання договорів стала наявність факту подання позивачем недостовірної інформації на конкурси з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Так, між Приватним підприємством «ПАРК» та Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва:
- № 105-18 від 15 травня 2018 року (маршрут № 582 "Ст.м. "Оболонь" - Ст.м. "Оболонь"), строком дії до 04 червня 2023 року;
- № 05-19 від 23 січня 2019 року (маршрут № 410 "Ст.м. "Нивки" - Ст.м. "Почайна"), строком дії до 31 січня 2025 року;
- № 24 від 28 січня 2020 року (маршрут № 575 "Вул. Терещенківська - вул.Сирецька"), строком дії до 27 січня 2026 року;
- № 60 від 10 липня 2020 року (маршрут № 151 "Вул. Закревського - Ст.м. "Почайна"), строком дії до 10 липня 2026 року.
12 жовтня 2021 року відповідач направив позивачу листи-повідомлення про дострокове розірвання в односторонньому порядку вказаних вище договорів з 17 жовтня 2021 року:
- № 053-26066 (про розірвання договору № 105-18 від 15.05.2018, маршрут № 582);
- № 053-26070 (про розірвання договору № 05-19 від 23.01.2019, маршрут № 410);
- № 053-26069 (про розірвання договору № 24 від 28.01.2020, маршрут № 575);
- № 053-26068 (про розірвання договору № 60 від 10.07.2020, маршрут № 151).
Обґрунтовуючи підстави для прийняття спірних рішень про розірвання договорів, оформлених листами-повідомленнями, відповідач вказує на абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III), постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 3 Закону № 2344-ІІІ цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ст. 29 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 2344-ІІІ відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону № 2344-ІІІ договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до п. 1 Порядку цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об'єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедуру визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут).
Відповідно до пп. 2 п. 55 Порядку організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі: наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу. Розірвання договору або анулювання дозволу відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору або дозволу. У такому разі для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору або дозволу, який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці; підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.
Згідно п. 16 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.
Порядок укладення та виконання угоди за загальним правилом регулюються нормами публічного права з субсидіарним застосуванням в окремих випадках норм приватного права (господарського, цивільного тощо).
Виконання адміністративного договору має здійснюватись відповідно до вимог законодавства й умов самого договору тією особою, яка має на це повноваження. Таке виконання має задовольнити сторони договору, тим самим припинивши дію договору. За недотримання цих параметрів виникає невиконання адміністративного договору, що призводить до настання відповідних правових наслідків, зокрема, відповідальності.
При невиконанні адміністративного договору закріплена можливість існування реакції та її закріплення у законодавстві у вигляді: адміністративної реституції (повернення сторін в початкове положення); розірвання договору (тягне припинення забезпечувального акта; припинення спільної діяльності, співробітництва). Часткова відмова від адміністративного договору та тимчасова відмова від адміністративного договору є оперативними правовими заходами, а повна відмова від договору належать до правоохоронних заходів. За загальним правилом, розірвання здійснюється за згодою всіх сторін договору. У законодавстві можуть бути передбачені випадки одностороннього розірвання без згоди іншої сторони, зокрема, у разі суттєвої зміни умов діяльності учасників договору або за рішенням адміністративного суду. Суб'єкт владних повноважень має право розірвати договір чи перекласти його виконання за своїм вибором на іншу особу, якщо попередній контрагент порушує договір або не має можливості його виконати.
Формальною підставою для застосування судового порядку розірвання адміністративного договору є насамперед вказівка на це в тексті конкретної угоди. Для уникнення дефектів тлумачення умов договору така вказівка має бути викладена не у формі права, а як обов'язок органу звернутися до суду в разі невиконання чи виконання неналежним чином зобов'язань іншою стороною договору. Водночас особливістю адміністративних договорів є нерозривний зв'язок прав та обов'язків суб'єкта владних повноважень як суб'єкта адміністративно-договірної компетенції, що зумовлює обов'язок суб'єкта владних повноважень здійснити дії щодо розірвання адміністративного договору в односторонньому порядку чи звернутися з відповідним позовом до суду незалежно від позначення в тексті договору окреслених дій терміном "право".
Розірвання договору має здійснюватися у виняткових випадках, коли неможливо іншим способом досягти результату чи захистити інтереси держави, суспільства. Водночас навіть винне порушення органом влади своїх зобов'язань за договором не може викликати розірвання договору, якщо таке рішення спричинить собою заподіяння шкоди публічним інтересам.
Таким чином, зміст адміністративного договору передбачає взаємні права та обов'язки учасників, що мають заданий, спрямований, заздалегідь визначений характер, який залежить від компетенційних повноважень тієї чи іншої сторони. Використання адміністративного договору з боку уповноваженого суб'єкта владних повноважень є правом та обов'язком одночасно. Розірвання договору має здійснюватися у виняткових випадках, коли неможливо іншим способом досягти результату чи захистити інтереси держави, суспільства.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Судом встановлено, що підставою для дострокового розірвання договорів в односторонньому порядку є посилання відповідачем на норму абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку, відповідно до якої організатор зобов'язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.
Суд зауважує, що вказаною нормою (абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку) не передбачено права на односторонню відмову від договору, а покладено на організатора обов'язок забезпечити дострокове розірвання договору, що має відбуватися згідно загальних положень договірного права та положень умов договорів.
Відповідно до матеріалів справи, положеннями вищевказаних договорів не передбачено права на односторонню відмову від договору у разі підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів. Тому, за вказаних обставин Відповідач, реалізуючи свої обов'язки із забезпечення дострокового розірвання договорів з Позивачем, повинен звертатись до суду з відповідною позовною заявою та доводити такий факт у судовому порядку.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності заходу принципу правомірності необхідно проаналізувати три критерії:
- чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством);
- чи є легітимною мета такого обмеження;
- чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дострокове розірвання договорів в односторонньому порядку на підставі абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку, оформлене листами-повідомленнями, не відповідає принципу правомірності, адже такий захід не передбачений законодавством України.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно достроково розірвано договори в односторонньому порядку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
З приводу обставин, які стали підставою для дострокового розірвання договорів в односторонньому порядку, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних рішень.
Суд відхиляє аргументи відповідача про наявність факту подання позивачем недостовірної інформації на конкурси з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, виходячи з наступного.
Законодавство України не містить визначення терміну "недостовірна інформація". Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначає, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Аналізуючи зміст прийнятих відповідачем рішень судом встановлено, що підставами для розірвання договорів є лист Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.10.2021 року № 053/03-3940, якими встановлено факт подання позивачем недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах, зокрема: неналежним чином вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті; в відомостях про додаткові умови обслуговування маршруту не зазначено інформацію про можливість забезпечення додаткових умов конкурсу; відсутні копії договорів з заводом виробником, що є порушенням додаткових умов конкурсу; неналежним чином та недостовірно вказано інформацію та ін.
Відповідно до пп. 1 п. 12 Порядку підставою для недопущення учасника до конкурсу є подання ним до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію.
Наведені відповідачем обставини не підтверджують факту недостовірності інформації, а лише можуть вказувати на недоліки в оформленні конкурсної документації, правовим наслідком чого може бути рішення про недопущення до участі в конкурсі.
Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 37 Порядку, достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 цього Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.
У постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2021 року (справа № 826/4585/18 адміністративне провадження № К/9901/36009/19) зазначено, що "водночас, Порядок № 1081 не містить положень щодо шляхів подолання недоліків чи помилок у поданих документах. У даному випадку, прийняття відповідачем рішення на підставі підпункту 1 пункту 12 Порядку № 1081 (недопущення до участі в конкурсі) не є співмірним із порушенням, яке вчинено позивачем, а саме: допущення технічних помилок у заповненні документів, з урахуванням того, що останнім подано на конкурс всі документи, які надають можливість ідентифікувати транспортні засоби, які запропоновані для використання на маршруті № 825. Допущення такої помилки може бути враховано конкурсним комітетом при оцінюванні перевізника, а не шляхом недопущення до участі в конкурсі".
З урахуванням всього викладеного, суд дійшов до висновку, що доводи скаржника про дискримінаційні умови закупівлі не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим відповідачем і було прийнято оскаржувані рішення, а, відтак, враховуючи заявлений предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та пояснення сторін, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов Приватного підприємства «ПАРК» підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 21.12.2021 року №1043, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 18 160,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у межах вказаної суми.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства «ПАРК» (04078, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49, ЄДРПОУ 24102067) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк".
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 105-18 від 15.05.2018, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26066 від 12.10.2021.
4. Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк".
5. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 05-19 від 23.01.2019, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом-повідомленням № 053-26070 від 12.10.2021.
6. Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк".
7. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 24 від 28.01.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом- повідомленням № 053-26069 від 12.10.2021.
8. Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк".
9. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 60 від 10.07.2020, укладеного з приватним підприємством "Парк", оформленого листом- повідомленням № 053-26068 від 12.10.2021.
10. Стягнути на користь Приватного підприємства «ПАРК» (04078, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49, ЄДРПОУ 24102067) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 18 160 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, 01030, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 37405284).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко