ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2022 року м. Київ № 640/16362/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову від 22.09.2022 року про відкриття виконавчого провадження винесену в рамках ВП № 69912327 Державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бистрицькою Т.В.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 код НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 34999049, адреса : 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9), понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. ( дев'ятсот дев'яносто дві гривні) 40 коп.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРГПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 34999049, адреса : 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9), моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. (Одну тисячу гривень 00 копійок);
- стягнути на користь ОСОБА_1 код НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 34999049, адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9), понесені ним по сплаті правової допомоги у розмірі 2600,00 грн (Дві тисячі шістсот гривень 00 копійок ).
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не здійснено перевірки дати набрання законної сили постановою та строку пред'явлення виконавчого документа.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01 листопада 2022 року до суду від Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав на те, що перевіркою реєстру постанов переданих до примусового виконання встановлено, що виконавчий документ надійшов до Відділу 25.05.2022 року, тобто у відповідності до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою інспектора патрульної поліції роти № 5 батальйону № 3 УНП в м. Києві Гавриленка А.М. серії ЕАО № 5155059 від 16.12.2021 року ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні п. 8.4 (в) Правил дорожнього руху, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
22 вересня 2022 року, старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бистрицькою Тетяною Василівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69912327 з примусового виконання постанови серії ЕАО № 5155059 від 16.12.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Не погоджуючись із правомірністю зазначеної постанови позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, у тому числі:
- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону).
В рамках виконавчого провадження №69912327 стягувачем є державний орган - Управління патрульної поліції у м.Києві, а отже виконавче провадження могло бути відкрито на підставі виконавчого документа, що пред'явлений до виконання протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Під час розгляду справи встановлено, що постанова Управління патрульної поліції у м.Києві від 16.12.2021 року, набрала законної сили 26.12.2022 року, однак постанова про відкриття виконавчого провадження №69912327, винесена з метою примусового виконання постанови №ЕАО 5155059, датована 22.09.2022 року.
Дана обставина свідчить на користь порушення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, наслідком чого мало бути повернення виконавчого документа стягувачу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що в розумінні ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», пред'явлення виконавчого документу до виконання нерозривно пов'язано із надходженням виконавчого документа до виконавця, який зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Тобто, відкриття виконавчого провадження імперативно здійснюється виконавцем не пізніше наступного робочого дня після пред'явлення виконавчого документа до виконання, а документ в даному випадку має бути пред'явлений до виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Іншого порядку пред'явлення виконавчого документу до виконання Закон в собі не містить.
Відповідачем в підтвердження правомірності відкриття ВП із порушенням тримісячного строку до матеріалів справи не надано доказів наявності підстав для переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів існування підстав для переривання строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, що визначені ч.4 ст.12 Закону, а постанова пред'явлена до виконання із порушенням тримісячного строку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Щодо позовних вимог в частині стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРГПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 34999049, адреса : 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9), моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. (Одну тисячу гривень 00 копійок), то суд зазначає.
Згідно із ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Як вбачається із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою цієї норми передбачено, що способом захисту може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23 ЦКУ).
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦКУ моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Абзацом другим ч.3 ст.23 ЦКУ передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦКУ моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (ч.2 ст.1167 ЦКУ).
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб». Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що для відшкодування моральної шкоди обов'язковою є необхідність наявності шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у постановах від 30.01.2018 року у справі № 804/2252/14 та від 20.02.2018 року у справі №818/1394/17.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку позивачі не надали суду жодних пояснень в обґрунтування розрахунку суми моральної шкоди (чому виходили саме з відповідної суми коштів, що оцінювали для розрахунку тощо).
Окрім того, ними не надано жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вони зазнали у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із прийняттям відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у їх життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров'я.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи згаданих доказів та пояснень в обґрунтування розрахунку суми моральної шкоди суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення із контролюючого органу моральної шкоди.
Щодо вимоги стягнути на користь ОСОБА_1 код НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 34999049, адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9), понесені ним по сплаті правової допомоги у розмірі 2600,00 грн (Дві тисячі шістсот гривень 00 копійок ), то суд зазначає.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині 5 статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.12.2012 № 5076-VI (далі Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до матеріалів справи, представником позивача заявлено вимогу про стягнення судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 2600,00 грн.
Суд вважає, що визначена сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджена належними доказами.
Представник відповідача не навів обґрунтованих доводів щодо їх непропорційності наданим послугам.
Отже, до стягнення підлягають витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2600,00 грн. Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Постанову від 22.09.2022 року про відкриття виконавчого провадження винесену в рамках ВП № 69912327 Державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бистрицькою Т.В.
Стягнути на користь ОСОБА_1 код НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 34999049, адреса : 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9), понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. ( дев'ятсот дев'яносто дві гривні) 40 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 код НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 34999049, адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9), понесені ним по сплаті правової допомоги у розмірі 2600,00 грн (Дві тисячі шістсот гривень 00 копійок ).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа