ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Іменем України
(додаткове)
08 листопада 2022 року м. Київ №640/13140/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання третьої особи про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс»
доШевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Б»;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна, 1-Б», в якому просило:
- визнати протиправною постанову про накладення штрафу від 02 серпня 2022 року №64488413, винесену головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденко Наталією Вікторівною.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Б» подано клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування понесених третьою особою витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У матеріалах справи наявний наступні докази в підтвердження понесення третьою особою витрат на професійну правничу допомогу: копія договору про надання правової допомоги №13/1/20-2 від 13 січня 2020 року, копія додаткової угоди №12-09/2022-1 від 12 вересня 2022 року до договору від 13 січня 2020 року, копія акта приймання-передачі послуг №04-11-2022 від 04 листопада 2022 року, копія детального опису без номеру та без дати.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 та у своїй постанові від 10 вересня 2021 року у справі №460/2315/19.
Суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
Посилання заявника на практику Верхового суду, в якості судової практики щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд до уваги не бере з огляду на те, що в кожній з наведених справ надавались учасниками справи, які просили про відшкодування витрат на правову допомогу, докази на понесення витрат, повноту, необхідність та достатність яких оцінено судом у кожній окремо визначеній ситуації та справі. Зокрема, з огляду на зміст зазначених вище рішень, окрім інших документів заявниками були додані докази, що свідчили про фактичну оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
В даній справі заявником не надано документів на підтвердження фактично понесених сплачених витрат на правову допомогу адвоката, які б суд мав відшкодувати заявнику за рахунок асигнувань позивача.
Стосовно відшкодування витрат третьої особи щодо пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини одинадцятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Б» виступало на боці відповідача.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» відмовлено у повному обсязі, а тому витрати третьої особи підлягають відшкодуванню саме з позивача.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи третьою особою понесені такі витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, а саме:
- витрати в сумі 437,00 грн на придбання трьох флеш USB, на які копіювались відеозаписи, що подавались в якості доказів до письмових пояснень третьої особи;
- поштові витрати в сумі 101,85 грн.
Разом витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи складають 538,85 грн.
Отже вказана сума витрат у розмірі 538,85 грн підлягає відшкодуванню заявнику за рахунок позивача.
Підсумовуючи викладене та зважаючи на той факт, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та обґрунтовані докази понесення третьою особою витрат на професійну правничу допомогу адвоката та наявні належні докази щодо понесення третьою особою витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог щодо розподілу судових витрат.
Таким чином, керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Клопотання Голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Б» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Б» (02132, м. Київ, вул. Зарічна, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 41777245) понесені судові витрати у вигляді витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи у розмірі 538,85 грн за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, 21, офіс 501, код ЄДРПОУ 3963958).
3. В решті клопотання залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко